ПЛАН

І. ВСТУП...........................................................................................................3
1. Вікова психологія як наука.................................................................3
II. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ НЕМОВЛЯТИ.........5
1. Криза новонародженості.....................................................................5
2. Криза від 2 місяців до 1 року.............................................................8
3. Соціальна ситуація розвитку.............................................................9
4. Особливості розвитку.......................................................................11
5. Криза першого року..........................................................................12
ІІІ. Початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства.................................................................14
1. Фізичний розвиток............................................................................14
2. Соціальна ситуація розвитку............................................................14
3. Розвиток психічних функцій............................................................15
4. Емоційний розвиток..........................................................................17
5. Криза трирічного віку.......................................................................19
IV. ВИСНОВОК.............................................................................................21
V. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .....................................22

І. ВСТУП 1. Вікова психологія як наука Окремою галуззю психологічної науки є вікова психологія зі своїм специфіч¬ним предметом досліджень. Предмет вікової психології — вікова динаміка пси¬хіки людини, тобто вікова психологія досліджує закономірності психічного роз¬витку особистості на різних етапах її життя. Отож, вікова психологія вивчає виникнення й розвиток психічних процесів (відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, емоцій тощо) і влас¬тивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих; зумовлену віком динаміку співвід¬ношень між ними; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування та ін.); формування психічних якостей підростаючої особистості; вікові можливості засвоєння знань; провідні фактори розвитку та формування особистості та ін. Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, що з'являються з віком у психічній діяльності людини, знаменуючи собою переходи від нижчих до вищих ступенів її розвитку. Вікова психологія розкриває умови, що визнача¬ють процес розвитку, співвідношення у цьому процесі природних (спадковості, фізіологічного визрівання організму тощо) і суспільних факторів, за допомогою яких (і через які) реалізуються можливості психічного розвитку людини. Вікова психологія з'ясовує роль історично вироблених суспільством ціннос¬тей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у формуванні людського індивіда як особистості. У предмет вікової психології входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх періодів до наступних, від нижчих стадій до вищих, з'ясування індивідуально-типологічних відмінностей у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді та дорослих, встанов¬лення факторів, що їх детермінують, тощо. У загальній структурі вікової психології виділяють дитячу психологію, психо¬логію молодшого школяра, психологію підлітка, психологію ранньої юності, пси¬хологію дорослої людини та геронтопсихологію. Після загальної характеристики предмета вікової психології як науки вважає¬мо за доцільне зробити деякі зауваження щодо викладу матеріалу в даному посіб¬нику. Без сумніву, загальні вікові властивості завжди по-різному проявляються у конкретних соціальних та історичних умовах. Водночас експериментальних до¬сліджень цієї проблематики у сучасних умовах із врахуванням статі, місця проживання, соціального походження тощо надзвичайно мало, що робить висвіт¬лення даної теми вимушено фрагментарним, а в ряді випадків таким, що базуєть¬ся на дослідженнях, проведених раніше. І ще одне. Характеризуючи психологічні особливості тієї чи іншої вікової групи, говоритимемо передусім про найбільш загальні, типові. Водночас наго¬лосимо, що існує проблема статевих та індивідуальних особливостей, яку, на жаль, у рамках даної роботи розглянути неможливо. Проте постійно матимемо на увазі, що вікові закономірності, про які йтиметься надалі, завжди проявляють¬ся через індивідуальні варіації, а вони, зрозуміло, залежать не лише від середови¬ща та умов виховання людини, але й від особливостей її організму та психіки. II. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ НЕМОВЛЯТИ 1. Криза новонародженості Період розвитку дитини від народження до одного року називають стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важ¬ливу фазу новонародженості (від моменту народження до одного-двох місяців). Фізично відокремившись від матері, дитина має адаптувати¬ся до цілком інших умов життя (звикнути отримувати кисень із повітря, приймати їжу ззовні, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини тощо). Кризу новонародженості не відкрили, а визначили теоретично (причому останньою), і виділили як особливий період у психічному розвитку дитини. Озна¬кою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження. Соціальна ситуація розвитку немовляти неповторна і визначається двома мо¬ментами. З одного боку, біологічно дитина цілком безпорадна, вона не може задовольнити жодної життєвої потреби без допомоги дорослого. Внаслідок цьо¬го немовля є максимально соціальною істотою. З іншого боку, за цілковитої залежності від дорослих дитина позбавлена основних засобів спілкування з ними, насамперед, людської мови. На цій суперечності між максимальною соціальніс¬тю і мінімальними засобами спілкування ґрунтується увесь подальший розвиток дитини у цьому віці. Життя дитини тепер забезпечується певними анатомо-фізіологічними мож¬ливостями та рядом вроджених механізмів, що проявляються в готовності нерво¬вої системи пристосовувати організм до зовнішніх умов. Відразу ж після народження вмикаються безумовні рефлекси, що забезпечу¬ють роботу основних систем організму (дихання, кровообігу та ін.). Крім них, у новонародженого можна виявити захисні (тобто спрямовані на обмеження дії окремих подразників або на цілковите відчуження від них), орієнтувальні (спря¬мовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов'яза¬ними з харчуванням) та деякі інші рефлекси. Власне, новонародженість є тим періодом у житті людини, коли ще можна спостерігати у "чистому вигляді вроджені, інстинктивні форми поведінки, спря¬мовані на задоволення органічних потреб людини (у кисні, їжі, теплі тощо). Однак, і це принципово важливо, названі потреби забезпечують лише вижи¬вання дитини, а не її психічний розвиток. Зазначимо, що дитина наділена вродженими формами поведінки значно гір¬ше, ніж малята тварин, однак вона володіє майже необмеженими можливостями освоювати нові форми поведінки. За умови задоволення органічних потреб та дотримання правильного режиму і виховання у дитини формуються нові, власне людські потреби (з отриманні вражень, у спілкуванні з дорослими тощо), і на їх основі здійснюється психічний розвиток. Потреба отримувати враження від оточуючої дійсності, пов'язана з орієнту¬вальними рефлексами, розвивається відповідно до готовності аналізаторів. До