Структура пам'яті

Наші відчуття та образи, сприймання, думки і почуття, рухи та дії не зникають безслідно, а запам'ятовуються нами, закріплюються у нашому мозку, поступово утворюючи наш індивідуальний досвід. Цей досвід більш або менш тривало зберігається і при потребі відтворюється. Дещо при цьому забувається.

Процеси запам'ятовування, зберігання, відтворення й забування різноманітного досвіду і складають пам'ять людини.

Отже, структурними елементами пам'яті є запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. Запам'ятовування - це закріплення образів сприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв'язків між ними. Через контакти нових даних з набутим раніше досвідом. Запам'ятовування буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам'ятовування -- це досить продуктивна форма, яка до того ж не вимагає спеціальних зусиль для засвоєння. Запам'ятовування здійснюється в процесі виконання завдань ніби саме по собі. Активно діючи з об'єктами, людина мимохідь їх загам'ятовує. Якщо запам'ятовування ще й пов'язане з досягненням мг і и діяльності, то його ефективність значно зростає.

Незважаючи на ефективність мимовільного запам'ятовування, провідною формою запам'ятовування вважається довільне. Воно дає змогу запам'ятати те, що треба в даний момент, і настільки, щоб забезпечити успіхи в навчанні, розвитку, виконанні завдань. Це вимагає часу й додаткових зусиль, проте забезпечує похідний рівень готовності індивіди до виконання певних завдань.

За характером зв'язків, що встановлюються між окремими частинами матеріалу і знаннями, вже набутими в минулому досвіді, виділяють два способи

запам'ятовування: механічне і осмислене. При механічному запам'ятовуванні встановлюються асоціації шляхом багатократного повторення. Осмислене запам'ятовування основане на встановленні смислових зв'язків нового з вже відомим матеріалом і між частинами даного матеріалу.

Механічне запам'ятовування матеріалу приводить до формального засвоєння знань. Крім того, воно неекономне, оскільки вимагає значно більше часу, ніж запам'ятовування осмислене. Однак в певних випадках воно необхідне (наприклад при запам'ятовуванні слів іноземної мови).

Збереження - це процес утримання в пам'яті відомостей, одержаних у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам'ятовування, використання матеріалу пам'яті в своїй діяльності.

Забування - це природний процес. Подібно збереженню й запам'ятовуванню, воно має вибірковий характер. Забувається перш за все те, що не має для людини життєво важливого значення, не викликає інтересу, не відповідає її потребам, не займає суттєвого місця в її діяльності і тому не отримує достатнього підкріплення. Вибірковість забування проявляється і в тому, що деталі забуваються швидше, довше зберігаються в пам'яті загальні положення, висновки.

Проте неможливість згадати який-небудь матеріал ще не означає, що він цілком і назавжди втрачений і більше не є надбанням досвіду індивіда. Адже часто ми згадуємо речі, які вважали остаточно забутими. Загальновідомі факти згадувань людьми далеких подій у періоди піднесення і потрясінь, під час сну і в гіпнотичному стані, під впливом нагадувань тощо. Цікавими є також згадування в старечому віці окремих відомостей із життя періоду дитинства та юності. Відомо, що забутий матеріал відновлюється значно легше й швидше, ніж запам'ятовується вперше. Тому ймовірно, що запам'ятовуваний, матеріал не стирається при забуванні повністю, як з магнітної плівки звукозапису, а стає якоюсь мірою неусвідомлюваним і вимагає для відновлення певних умов.

Обидва процеси - збереження і забування - перебувають у певній динамічній рівновазі. З одного боку, до ^пам'яті постійно надходять нові матеріали запам'ятовування. Раніше засвоєні знання взаємодіють із новими, вступають у нові

зв'язки, уточнюються,; диференціюються, узагальнюються і перекодовуються. З іншого - матеріали пам'яті забуваються, стають1 непридатними для практичного використання. Досвід у свідомості успішно зберігається, якщо він поновлюється і збагачується, інакше дані досвіду втрачають сенс, притуплюються і зникають, коли боротьба цих двох процесів відбувається не на користь збереженню.

Забуваються всі здобутки досвіду, і з тим більшою інтенсивністю, чим менше вони залучені в роботу.

Процес забування проходить нерівномірно: спочатку швидко, потім повільніше. На протязі перших 5 днів після запам'ятовування забування йде швидше, чим в наступні 5 днів. Дослідження процесу забування виявили одну цікаву особливість: найбільш повне і точне відтворення складного матеріалу буває не зразу після запам'ятовування, а через 2-3 дні. Таке покращене відтворення називається ремінісценцією. її прояв обумовлений зняттям процесу гальмування, викликаного втомлюваністю нервових клітин в процесі запам'ятовування.

Відтворення - процес відновлення збереженого матеріалу пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні - полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв'язків. Розрізняють два види відтворення: впізнавання і згадування.

Впізнавання - це відтворення якого-небудь об'єкта в умовах повторного його сприйняття. Побачивши людину вдруге, ми можемо пригадати, що вже десь її бачили, а потім пригадати й характерні риси її поведінки. Проте не завжди впізнавання повне і достатньо визначене. Часто ми переживаємо відчуття, що бачимо когось знайомого, але не можемо ототожнити його з певною людиною. Або впізнали саму людину, але не згадуємо всіх обставин, пов'язаних з нею.

Згадування - відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту й завдань діяльності. Воно буває мимовільним (наприклад, ненавмисне згадування) або попільним, коли ставиться репродуктивне завдання, робиться вольове зусилля,організовуються спеціальні мнемічні дії. Якщо матеріал добре запам'ятований і міцно закріплений, то згадування проходить легко. Однак часом нам не вдається згадати щось потрібне одразу. Таке згадування вимагає напруження розумових

зусиль, переборення труднощів і називається пригадуванням. При цьому людина вирішує іноді досить складні мнемічні задачі, аналізує умови, обдумує логічні зв'язки, залучає все відоме, виявляє активність і наполегливість. Як один з різновидів відтворення виділяють спогади - локалізовані в часі й просторі згадування людини про своє минуле життя, переважно