У 1981 р. в Данії, Швеції, Фінляндії і Норвегії в 450 Мгц діапазоні створена Nordic Mobile Telephone System (Північна Мобільна Телефонна Система) або NMT – 450, принцип будівництва якої, були подібні системі AMPS. Запрацювала перша галузь NMT – 450 у вересні 1981 р., в Саудівській Аравії, де вона була змонтована і запущена Шведською компанією «Ericsson». У жовтні цього ж року NMT – 450 запрацював у Швеції. В Північній Америці з’явилась и система AIRORA – 404, запущена Канадою в повністю приватну експлуатацію у лютому 1983 р.

У жовтні 1983 р. В Чикаго, нарешті була запущена у приватну експлуатацію сотова галузь розроблена Bell Laboratories. А в грудні 1983 р. коли модель Motorola Dyna TAC 8000X стала першим портативним сотовим телефоном, отримавши сертифікат від Федеральної Комісії Зв’язку США, компанія Cellular One розгорнула сотову галузь в Балтиморі і Вашингтоні.

У 1985 р. у Великобританії були введені в експлуатацію галузі національного стандарту TACS (Total Access Communications System), розробленого на основі американського стандарту AMPS.

У 1987 р. у галузі з різким збільшенням у Лондоні числа абонентів сотового зв’язку була розширена робоча смуга частот до 900 Мгц. Нова версія цього стандарту сотового зв’язку отримала назву ETACS (Enhanced TACS). Пізніше з’явились кілька європейських аналогових телефонних радіосистем (C-Netz Західної Німеччини, Французьке Radiocom 2000, і Італійське RTMI/RTMS) несумісних між собою.

Новий етап у розвитку сотового зв’язку - це створення систем на основі цифрових методів обробки сигналу. Кількість власників сотових телефонів виросла від 204000 у 85-му до 1600000 в 1988 р.

З метою розробки єдиного європейського стандарту цифрового сотового зв’язку, для виділеного у цих цілях діапазону 900 Мгц, в 1982 р. Європейська Конференція Адміністрацій Пошт і Електрозв’язку (CEPT) - організація, яка з’єднала адміністрації зв’язку 26 країн, - створила спеціальну групу Croupe Special Mobile. Абревіатура GSM і дала назву новому стандарту (пізніше, у зв’язку з широким розповсюдженням цього стандарту по всьому світу, GSM стали розшифровувати як Global System for Mobile Communications).

У 1991 р. створюються досвідчені галузі стандарту GSM і починається його глобальне розповсюдження по всьому світу.

Розділ 2. Фізичні властивості мобільного телефону

На сьогоднішній день світові стандарти, які регламентують безпеку сотових телефонів, характеризують рівень випромінювання параметром SAR (Specific Absorption Rates - коефіцієнт питомого поглинання), який вимірюється в ватах на кілограм. Ця величина визначае енергію електромагнітного поля, якя виділяється у тканинах за одну секунду.

У Європі допустиме значення випромінювання складае 2 Вт/кг. В США обмеження сильніші: федеральна комісія по зв’язку (FCC) сертифікує лише ті сотові апарати, SAR яких не перевищуе 1,6 Вт/кг. Такий рівень випромінювання не призводить до суттєвого нагрівання тканин, стверджують спеціалісти фінського центру радіаційної і ядерної безпеки. Як повідомлялося раніше, проведене в цьому науковому інститутф дослфдження показали, що рівень SAR у 28 протестованих моделей телефонів знаходяться в межах від 0,45 до 1,12 Вт/кг. [7]

У Росії допустима інтенсивність електромагнітних полів регламентується санітарними правилами і нормами. Обмеження вимірюються в принципово інших одиницях у порівнянні з загальносвітовими - у ватах на квадратний сантиметр, визначаючи при цьому енергію, яка «входить» у тканину за одну секунду. Причому електромагнітні хвилі в залежності від їх частоти і виду живої тканини, з якою вони взаємодіють, будуть вживатися по — різному.

Норми не можна перевести в одиниці SAR простим розрахунковим шляхом. Для того, щоб визначити співвідношення нової моделі сотового телефону російським стандартам, необхідно проводити лабораторні вимірювання. Експерти зазначають, що російські вимоги фактично установлюють сильніші обмеження на витриманість передатчиків сотових телефонів, ніж рекомендують норми Всесвітгньої Організації Здравоохоронення (ВОЗ). Але, за думкою ВОЗ, такі завищення стандартів не мають за собою ніякої наукової потреби.

Дослідження, проведені фінськими вченими, показали, що випромінювання самих популярних на сьогоднішній день у світі мобільних телефонів приблизно сходяться з рівнем, вказаним виробниками, і набагато нижче потрібних норм.

У щорічній доповіді фінського центру радіаційної і ядерної безпеки (STUK) розглядаються 16 нових моделей мобільників від світових виробників, включая тутешню компанію Nokia, американську Motorola, південнокорейську Samsung, шведсько – японську Sony Ericsson і німецьку Siemens, як пише Reuters, у минулій доповіді центру, які були випущені у 2003 році, розглядалися 12 моделей телефонів. Випромінювання усіх розглянутих моделей мобільників було значно нижче SAR.

У кінці 2004 році були оголошені результати чотирьохрічних досліджень під назвою Reflex. Не дивлячись на висновок, що електромагнітне випромінювання у межах SAR між 0,3 до 2 Ват/кг підтверджуе ДНК в лабораторних умовах, вчені не змогли однозначно довести, що мобільні телефони загрожують здоров’ю людині у реальному житті. Вони вважають, що для таких заяв необхідні подальші дослідження на тваринах і людях - добровольцях.

Розділ 3. Офіційні версії вчених з приводу проблеми ЕМП на здоров’я людини

3.1 Офіційна позиція Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я

1) Чи є причини хвилюватися з приводу сотових телефонів і базових станцій?

В принципі ні. Залишаються лише деякі причини занепокоєння з приводу здоров’я людини у зв’язку з використанням самих трубок, хоча нема визначеності у тому, що ризик і справді існує.