О.В. Кульчицька заперечує гіпотезу відносно вирішального впливу спадковості, оскільки є немало свідчень, що люди, які стали геніями народилися в простих, малоосвічених сім’ях [34]. На думку А.Маслоу, природа геніальності та таланту залишається не вивченою і принаймі, такі здібності як математичні чи музичні, в значній мірі, є вродженими [41]. Один з провідних сучасних дослідників творчого мислення, автор концепції латерального мислення Е. Де Боно погоджується з тим, що в розвитку творчого мислення відіграють роль як вроджені спадкові фактори так і розвинені здібності, вміння, набуті протягом життя, якщо людина прагне їх розвивати .

Р. Мей вважає, що творчість та талант можуть як поєднуватись в особистості так і проявлятись окремо. Він розуміє талант як вроджену особливість людини, зумовлену психофізіологічними явищами, що може бути даний «нікчемній людині», яка його не реалізує. Водночас, творчу особистість

психолог пов’язує з одержимістю великою ідеєю, яку особистість прагне

реалізувати із здатністю до інтенсивної «зустрічі» [50]. Прикладом описання відданості творчому процесу можуть бути рядки з автобіографічної книги М. А. Бердяєва:

«Я все житя пишу. Писання для мене духовна гігієна, медитація, спосіб життя. Писати я міг коли в мене була температура 39, коли в мене дуже боліла голова, коли в домі було дуже неблагополучно, коли відбувалось бомбардування …» [4]

В особистісному аспекті, згідно досліджень Я. А. Пономарьова, О.І. Кульчицької для креативної особистості характерні: відхилення від шаблону в поведінці, оригінальність, ініціативність, настирність, енергійність, винахідливість, прямота суджень, чесність, безпосередність, незалежність, лабільність, внутрішня зрілість, критичність, скептицизм, сміливість, впевненість в невизначеній ситуації, схильність до метафоричності, висока самооцінка, гордість, працездатність, одержимість, буремний дух, схильність до ризику, інтуїція.

Характеризуючи особливості мотиваційної сфери, О. І. Кульчицька відмічає, що творчі люди мають високу мотивацію до успіху, поспішають жити, причому, головним мотивом є прагнення реалізувати ідею — цьому підкоряються сила волі, мислення та діяльність.

Відносно соціально-психологічних особливостей творчої особистості, її взаємодії з соціумом, слід послатися на дослідження Я. А. Пономарьова згідно якому в стосунках з групою, в дитячому та юнацькому віці, такі люди частіше відіграють ролі лідерів або ж відторгнутих. [58].

Дослідження також свідчать, що при досить легкому установленні контактів з людьми творчі люди часто шукають усамітнення

(М. М. Ніколаєнко). Їх потреба в спілкуванні нижча в порівнянні з контрольною вибіркою. А.Маслоу описував, що на фоні покращення стосунків з оточуючими, для людей, що самоактуалізуються зростає потреба в усамітненні. Цікавим поясненям цього феномену є думки Р. Мея відносно конструктивної самотності: «.. ми не зможемо пережити осяєння, що надходить від несвідомого, якщо не погодимося на хвилини самотності» [50

Уявлення про творчу особистість та її прояви, представлені в різних психологічних концепціях, а особлива увага приділялась вивченню творчості та творчої особистості в рамках гуманістичного підходу.

Звертаючись до концепцій вітчизняних та зарубіжних авторів, нам вдалось висвітлити деякі аспекти, що стосуються особливостей психічних властивостей творчої особистості: характеру, здібностей, особливостей її когнітивної, мотиваційної та афективної сфери, розглядались соціально-психологічні аспекти її життя. Згідно теорії представників гуманістичного підходу кожна людина потенційно наділена творчим потенціалом, проте визначальною передумовою для його реалізації є сукупність внутрішніх та зовнішніх умов розвитку особистості.

Суперечливі погляди виникають відносно питання чи є творча особистість проявом психічного здоров’я та зрілості. Представники гуманістичної психології вбачають у творчості процес створення нового; прояв психологічного здоров’я та інтегрованості особистості.

Припускаємо, що в перспективі поглиблене вивчення питань щодо природи творчості та психологічного здоров’я, розмежування понять психологічного та психічного здоров’я допоможуть подолати існуючі розбіжності.

Творчою можна розглядати особистість, здатну до постановки та оригінального вирішення задач з високим рівнем мотивації, реалізації своїх ідей. Серед важливих психологічних особливостей творчих людей психологи

відзначають: незалежне мислення, свіжість та цілісність сприйняття, інтуїцію, в особистісному аспекті виділяють: оригінальність, ініціативність, безпосередність, чесність, працездатність, ентузіазм, високу самооцінку.

Коли йеться про творчу особистість, також слід говорити про явище креативності як ознаку і характеристику оригінальності та винятковості.

За визначенням Е. Фрома, креативність – це здатність дивуватися, відшукувати рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід. “Всередині” феномену креативності виділяють його потенційні і актуальні “іпостасі”, а також принципово їх розділяють. Це пов’язано з процесами освоєння носієм потенційно

креативності того чи іншого (нового для нього) соціальнозначимого виду діяльності. 86]

Зовнішні фактори можуть мати істотний формуючий вплив на такі компоненти креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий.

Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві; вона пов’язана з переживанням почуття деміурга (“Я можу”, “ У мене не виходить”), з прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань. Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві, передбачає бажаними лише реально здійсненні обставини, події. Таким чином, мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного блоку креативності.

Когнітивний бік креативності містить такі характеристики творчого мислення:

- продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблем;

- гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від одного класу об’єктів до іншого;

- оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу розв’язання певної проблеми.

Вироблення поліваріантності сприйняття, гнучкості мислення обумовлюються складністю і різноманітністю мікросередовища. Крім цього, розвитку творчого мислення сприяє деяка екстравагантність ситуації.

Поведінковий аспект креативності припускає реалізацію креативних властивостей на поведінковому рівні: вироблення певних поведінкових автоматизмів, вироблених способів дій. Вони виробляються за рахунок научіння: наслідування деяких дій, повторення і закріплення їх. Тому мікросередовище, яке сприяє формуванню креативності на поведінковому рівні, має мати зразки креативної поведінки і способи їх пред’явлення. Важливо, однак, щоб