Комплексний аналіз Інтернет-новин виявив, що ефективний вплив Інтернет-новин реалізується завдяки потужному потенціалу невербальних засобів представлення інформації, які включають кольорове маркування, зображення. Вони виконують такі функції: інформативна, привернення уваги адресата, економія інформаційного простору, полегшення пошуку необхідної інформації, підвищення ефективності впливу вербальної інформації.

Таким чином, Інтернет як засіб масової комунікації надає користувачу необмежену свободу вибору теми, виду та джерела інформації, представляючи вагому альтернативу традиційним ЗМК. Відкритість Інтернету, яка дає змогу читачам розміщувати свою інформацію у вигляді коментарів на веб-сайтах служб новин, перетворює Інтернет на глобальний засіб вертикальної і горизонтальної комунікації.

Розділ ІІ. Комунікативні та соціолінгвістичні аспекти домінантності в німецькомовному політичному дискурсі Інтернет-новин

2.1. Основні теоретичні положення німецького політичного дискурсу Інтернет-новин

Функціональний опис мови передбачає звернення до інших теоретичних моделей на відміну від тих, що їх використовували представники формального підходу в мовознавчій науці. Так, Сусов А.О. пропонує розглядати лінгвістичні об'єкти в іншому ракурсі, а саме - у напрямку від тих підсистем, які забезпечують отримання комунікативного завдання та первісну обробку змістової інформації до тих компонентів, котрі відповідають за звукову реалізацію висловлювання [17]. Слідом за А.О. Сусовим, функціонально-когнітивну модель мовної презентації знань суб'єкта/мовця можливо визначити у такий спосіб. За умов будь-якої комунікативної ситуації мовець реалізує настанову на відповідний мовленнєвий акт. В її реалізації беруть участь, по-перше, семантичний та прагматичний компоненти. Вони формують висхідну смислову структуру висловлювання, яка описує певний стан речей і виражає певну комунікативну інтенцію автора. Інформація, яка обробляється семантичним і прагматичним компонентами, передається до синтаксичної та номінативної підсистем. Вони надають можливість добору потрібної синтаксичної конструкції та заповнення її позицій відповідними лексичними одиницями. Далі приходить черга морфологічного компонента, що створює певні словоформи шляхом трансформації висхідних словоформ. Увесь процес завершується участю фонолого-фонетичної підсистеми, яка оформляє інтонаційні, складові, фонемно-алофонічні параметри і реалізує звукове висловлювання. Між компонентами моделі, незалежно від їх контактного або дистантного розташування, можливий безпосередній зв'язок [17]. Така модель суттєво відрізняється від загальноприйнятої системи лінгвістичних рівнів і являє собою досить складну програму керування, подібну до кібернетичних та комп'ютерних. Принципи будови вищевикладеної когнітивної моделі презентації знань є особливо актуальними в дослідженні значень та функцій категорії суб'єкта в політичному тексті, а також його термінологічного визначення з погляду прагматики, що входить до кола завдань цієї роботи.

Розпочинаючи своє висловлювання, адресат створює навколо себе комунікативно-прагматичний простір, компоненти якого мають значну функціональну навантаженість у межах політичної дискурсивної формації в цілому та в її дискретних текстових жанрах зокрема. Висловлювання, що передається від співрозмовника до слухача, стає текстом, коли воно фіксується на письмі або за допомогою звукозаписувального апарату. Текст виступає, таким чином, у вигляді «інформаційного сліду» дискурсу [44:15]. Сучасні дослідники розглядають феномен дискурсу, зокрема, дискурсу політичного, обмежуючись не тільки загальноприйнятими межами лінгвістики тексту, а і в функціонально-діяльнісному руслі прагматики [122:140]. Причому засоби для успішної реалізації певного прагматичного завдання перебувають за межами прагматики - в синтактиці й семантиці мови, в її "суб'єктивності". Предметом сьогоднішньої прагматики є когерентний, динамічно розгорнутий текст/дискурс, який співвідноситься з головним суб'єктом, "з Ego всього текста, з Людиною, що його створює" [98:24].

Стрімкий розвиток теорії і практики дискурсивного аналізу сприяв тому, що проблема суб'єкта стала розглядатися в іншому масштабі, поряд з такими поняттями, як "фокус зв'язного тексту", "семантичний фокус", "прагматичний фокус" - тобто вектор дослідження перемістився з окремого речення на текст. Категорія суб'єкта, як в межах тексту/дискурсу, так і в рамках всієї мовної системи, вирізняється певним розшаруванням, що пов'язано з асиметрією його форми і функцій. Так, семантичному та синтаксичному вимірам мовної системи відповідають семантичний і граматичний суб'єкти: ідентифікатор предмета позамовної дійсності та його синтаксичний корелят у плані вираження, тобто та сутність, що маніфестується в певному члені речення поверхневої синтаксичної структури речення.

В семантично-категоріальному плані суб'єкт висловлювання асоціюється, з одного боку, з агенсом, з іншого боку, з логічним суб 'єктом судження, які не завжди збігаються. У межах теорії логіки "справжнім" суб'єктом речення\висловлювання вважається не семантичний агенс, а предмет, про який виноситься логічне судження, тобто концепт, що безпосередньо характеризується предикатом. Цю думку можливо проілюструвати абзацем з урочистого звернення федерального канцлера ФРН Г. Шредера до своїх співвітчизників з приводу зустрічі нового 2001 року: [54:11]

Ein glorierendes Europa liegt in unserem nationalen Interesse. Es ist die politisch und wirtschaftlich richtige Antwort auf die Herausforderungen der Globalisierung. Ein solches Europa vertrдgt weder Hass noch Fremdenfeindlichkeit und ganz sicher keinen Antisemitismus. [54:11]

Наведені вище приклади демонструють відсутність семантичного суб'єкта (агенса) в чистому вигляді, проте в першому і третьому реченнях спостерігається збіг граматичного суб'єкта-підмета поверхневого рівня з логічним суб'єктом судження. Друге речення характеризується наявністю лише формального граматичного суб'єкта, вираженого анафорічним займенником es, що містить в собі відсилку до логічного суб'єкта у попередньому висловлюванні. Таким чином, базуючись на мовних прикладах, які належать до формації політичного дискурсу, а саме - екстернального текстового жанру урочистого звертання, можливо встановити розбіжність між семантичними, логічними і граматичними параметрами суб'єкта.

Однак, на відміну від численних синтактико-семантичних визначень суб'єкта поза увагою залишається його реалізація в прагматичному вимірі мовної системи і, зокрема, в політичних текстах. У лінгвістичній термінології практично відсутнє поняття прагматичного суб'єкта, тобто той, хто виносить логічне судження про предмет мовлення, не має відповідного статусу. Питання про адекватне визначення Того, чиї