Емфазування позитивної інформації про себе.

Емфазування негативної інформації про опонента.

Приховування позитивної інформації про опонента.

Приховування негативної інформації про себе.

Вивчення пропозиційного значення з точки зору емфазування та дистрибуції інформації вимагає визначення концептів, релевантних для даного аналізу. Це – релевантність, важливість, виділеність та семантичні ролі [116:17].

Цілком очевидно, що важливість i релевантність інформації – політично й ідеологічно сенситивні. Так само це стосується і шляхів, якими ця інформація реалізується в семантиці дискурсу. Різні точки зору зацікавлені в досягнeнні риторичної домінантності, тому інформація про економічний та політичний розвиток, реформи оподаткування та освіту, еміграцію та легалізацію однаково важлива для всіх, зважаючи на їх інференції та пресупозиції, що базуються на спільних знаннях i пропозиційних установках. Так, ментальні репрезентації та установки мовців визначають відносну важливість подій та інформації про ці події і встановлюють рівень інтересу слухачів до специфічних типів інформації та особливих топіків. Отже, важливість інформації – це поняття, пов’язане із соціальними когніціями (знаннями та установкaми) індивіда, або групи, яке включає репрезентацію його (їх) цілей, норм та інтересів[116:18].

Близько спорідненим з важливістю є поняття релевантності, яке вимагає пояснення в контекстуальних термінах: а) інформація є в тій чи іншій мірі релевантною для поточної теми (як умова інтерпретації для подальших виразів); б) інформація є в тій чи іншій мірі релевантною для контексту інтеракції (як умова знань для подальших дій); в) інформація є в тій чи іншій мірі релевантною для певних реципієнтів. Отже, релевантність – це не лише абстрактна міра інформації в термінах розміру кількості інференцій стосовно знань учасників комунікації, а також міра залежності від контексту корисності інформації, як умова поточної дії.

Важлива та релевантна інформація по-різному відображена в структурах значень у політичному дискурсі. Як важливість, так і релевантність сигналізуються різноманітними засобами виділеності, адже будь-яка інформація тексту подається тією чи іншою мірою промінантно [116:16].

Поняття виділеності отримує різні визначення в різних когнітивних теоріях, які визнають, що в центрі внутрішнього світу кожної людини знаходиться вона сама, а світ сприймається як міжсуб’єктивна дійсність [81:22]. Завдяки універсальній тенденції, елементи, що несуть контекстнообумовлену інформацію, в реченні йдуть раніше ніж ті, що несуть інформацію, нову для даного контексту. В результаті цього виділяється принаймні одна іменна складова, що є прагматично найбільш значимою. Цей елемент утворює “прагматичний пік” висловлювання [30:338-349]. Прагматичному піку зазвичай притаманне велике функціональне навантаження при формуванні зв’язного дискурсу.

В лінгвістичній eнциклопедії за редакцією Р. Ашера виділеність (Prominenz) визначається як “ідентифікуюча предикація”. Там же стверджується, що автор надає темі емпіричного змісту “центру уваги”, а у “фокус” вкладає зміст “виділеності”.

В багатьох наведених прикладах йдеться про одні й ті ж факти. Проте стратегії позитивної самопрезентації та негативної презентації конкурента обумовлюють те, яким чином відбувається управління подачею інформації: З цією метою виділяється інформація про свої позитивні сторони і використовуються для цього всі можливі мовні засоби – лексичними (використання пафосної лексики з елементами гіперболізації: ‘Prosperitдt, Millionen Deutsche werden besser leben[freenet.de, Januar 20, 2008,12:24], стилістичними (метафора ‘brachte uns aus der Kluft der Rezession)[ freenet.de, Januar 22,2009, 14:13] та синтаксичними (використання ввідної структури, виділеної двокрапкою ‘Ich sage Ihnen heute abend:…’ )[ freenet.de, November 25, 12:34] з метою привертання уваги адресата до наступного сегменту висловлювання). В прикладах зустрічаємо і такі випадки лінгвальної реалізації риторичної домінантності: лексикалізація негативних дій (der Weg ьber kleineren Widerstand ist immer ein Weg bergab) )[ freenet.de, November 27,2008, 14:16], протиставлення позитивної інформації про себе як уособлення більшої частини народу негативній інформації про опонента (‘Deutschlands Weg fьhrt nach oben) ) [ freenet.de, Dezember 12,2008, 17:05], використання стилістичного засобу мовленнєвого повтору (‘So viele Talente. So viel Charme. So viel Kompetenz. Aber was zum Schluss? Was?) [ freenet.de, Dezember 12,2008, 16:13], за допомогою якого в номіналізаціях з експліцитним описом позитивних якостей насправді імплікується сумнів у дійсній позитивності та підкреслено іронічне ставлення до неї.

Отже, процеси емфазування певних пластів інформації за допомогою виділеності залежать від використання мовцями вищезгаданих стратегій позитивної самопрезентації та негативної презентації опонента і виконуються з метою маніпуляції інтерпретаційними процесами адресата, тобто спрямовані на створення потрібних мовцям політичних репрезентацій та контрольованих персональних моделей у слухача. Так, виділеність відіграє визначну роль у досягненні риторичної домінантності, оскільки когнітивні імплікації слів, фраз та синтаксичних структур впливають на реалізацію цілком осяжних ефектів в політичному дискурсі, діючи на когнітивному рівні механізмів автоматичного, підсвідомого, внутрішнього процесування інформації [115:239].

В результаті нашого аналізу визначено наступні синтаксично-стилістичні засоби виділеності, які не лише доводять динамічну сутність даного поняття, що простежується у текстовій організації, а й демонструють його прагматично-семантичні функції у текстових структурах, що служать реалізації інтенцій мовців домінувати:

1) повтор та паралелізм - 45;

2) порівняння, протиставлення та зіставлення - 32

3) розщеплені речення - 121;

4) псевдорозщеплені речення - 21;

5) порядок слів у реченні - 96.

1. Повтор та паралелізм. У політичних промовах найпоширенішим мовним засобом виділення є мовленнєві повтори. Завдяки своєму великому емоційно-експресивному потенціалові фігури повтору виступають засобом акцентування уваги слухача, смислового та емоційного виділення певних елементів промови, що забезпечують потрібні мовцеві інтерпретації:

Denen, die sagen, dass wir unsere Schulen nicht zu