Denen, die sagen, dass wir den Krebs noch nicht behandeln kцnnen, sage ich: schaut nun mal [welt.de, Februar 20,2009, 14:24]

Словосполучення “Denen, die sagen”, що протиставляється словосполученню ”Sage ich: schaut nun mal”, в результаті багаторазового повтору перетворюється на “формальний маркер аргументації”. Повторюване вживання займенників ‘denen, ‘wir’ в наведеному аргументативному сегменті відбувається за правилами класичної когнітивної опозиції, характерної для політичного дискурсу Ich :: er, wir:: sie(NEGATIV :: POSITIV) та доводить той факт, що повтор діє в тандемі зі значенням інклюзивної/ексклюзивної адресатності.

Проведений аналіз корпусу текстів показав, що найбільш поширеними видами повтору є синтаксичний та лексико-семантичний. Синтаксичний повтор у політичній комунікації широко використовується у формі синтаксичного паралелізму словосполучень та синтаксичного паралелізму речень. Нагадаємо, що, не зважаючи на різноманітність функцій, які виконує повтор у політичних промовах, ми зосереджуємось перш за все на когнітивній функції тематичного виділення, що служить прагматичній функції інтенціонального переконування.

2. Протиставлення, зіставлення, контраст.

Протиставлення, поряд із повтором та паралелізмом є найбільш розповсюдженим стратегічним засобом маніпулятивного виділення в політичному дискурсі. Протиставлення в аргументації – це відображення протиріч, що є концептуальним стрижнем аргументативного дискурсу. Через протиставлення та контраст, що реалізуються серією взаємних визначень, створюється смисловий континуум, який значною мірою залежить від ступеня осмисленості.

Протиставлення в аргументації політичних дебатів (онлайн, письмових, тощо) знаходить своє вираження переважно в бінарних структурах, представлених опозицією “Wir:: sie , ‘NEGATIV :: POSITIV’. Різнорідний семантичний план паралельних конструкцій з використанням антонімів призводить до утворення антитези – яскраво вираженого протиставлення понять та явищ:

“Ich hab den Versuch gemacht, Lehrergehдlter zu erhцhen und die Professionalitдt in die Schulklassen zurьckzuziehen. Ministerprдsident Mцller machte es nicht. Ich hab den Versuch gemacht, mehr Arbeitsplдtze zu schaffen, Ministerprдsident Mцller machte es nicht.[Spiegel.de, Januar 04,2008, 12:23].

У цьому прикладі повтор паралельних структур „Ich habe den Versuch gemacht” та цілих речень ‘Ministerprдsident Mцller machte es ’ заснований на епіфорі та виконує функцію протиставлення власних позитивних дій та обіцянок негативним діям та планам свого супротивника. Одночасно спостерігається граматичний повтор видочасових форм дієслів machen, haben в аргументативному сегменті: за допомогою дієслів у Perfekt (стверджувальна форма) виділяється позитивна інформація про себе, в той час як емоційний ефект сприйняття неґації створюється вживанням заперечної форми Imperfekt та служить передачі негативної інформації про опонента.

3. Розщеплені речення.

Виділеність – це селективна сутність: з її допомогою мовець вибирає та використовує з-поміж різноманітних елементів інформації тексту ті, що, на його думку, відіграють найважливішу роль у (pe)конструкції ментальних моделей слухача. Згідно з нашою схемою семантичного емфазування інформації, політик обирає такі синтаксичні засоби виділення, які б дозволили зосередитись на його позитивних якостях, поряд з акцентуванням в подібних структурах негативних якостей супротивника [116:18].

Розщеплені речення, на переконання багатьох вчених, є типовими синтаксичними структурами німецької мови, що характеризуються своєю маркованістю і належать до емфатичних конструкцій, функцією яких є створення додаткової експресивності та емоційності висловлювання. Маркованість розщеплених речень полягає в тому, що склад звичайного простого речення ділиться на дві частини. Перша частина, як правило є констатуючою, а друга містить основну предикацію:

Peter kam spдter. Es war Peter, wer spдter kam.

Констатуюча частина має інваріантну модель Es + V sein + N, в якій елемент N є констативом , що являє собою предмет думки мовця. В синтаксичній структурі розщепленого речення відображається цілеспрямований перерозподіл зв’язків між елементами змісту та підкорення їх одному – констативу. Це й забезпечує йому референційну виділеність в складі не тільки речення, а й тексту. Лінгвісти відзначають, що топікова інформація, для введення якої використовуються речення даного типу, виділяється за допомогою фокуса [10]. Аналіз фактичного мовного матеріалу підтверджує дану точку зору, а також вказує на те, що в розщеплених реченнях виділяється інформація, релевантна не лише для розуміння та правильної інтерпретації реципієнтом, а й для реалізації маніпулятивних інтенцій мовця.

Констатив може бути представлений одиницями різного лінгвістичного статусу: словом, словосполученням, реченням: ‘

Es sind wir, die das stoppen wollen’

“Das wдre ein bestes Investment gewesen, das jemals gemacht werden kann”.[Spiegel.de, April 11,2009, 12:36].

Оскільки дискурсу політиків характерна позитивна презентація власних характеристик та негативна презентація негативних рис конкурентів, то розщеплені речення, як правило, використовуються для мотивовано маніпулятивного розподілу інформації.Емфазування позитивної інформації про дії та процеси, що актуалізуються мовцем або членами його групи.

Емфазування негативної інформації про дії та процеси, що актуалізуються конкурентами та членами їх груп.

3) Емфазування позитивної інформації про себе та членів своєї групи як виконавців або аґентів позитивних дій.

4) Емфазування негативної інформації про конкурента та членів його групи як виконавців або винуватців негативних дій.

5) Емфазування позитивної інформації про пріоритетні напрямки запланованi програмою політика-мовця та її позитивні наслідки для слухачів (електорату).

Емфазування негативної інформації про напрямки програми конкуруючого кандидата та її неминуче негативні наслідки для слухачів.

4. Псевдорозщеплені речення.

Іншим важливим синтаксичним засобом виділення у політичному дискурсі є псевдорозщеплені речення, які розглядаються разом з розщепленими реченнями в зв’язку зі своєю маркованістю. Однак вони відзначаються тією особливістю, що W–речення у їхньому складі, як правило, не означають живі істоти. Псевдорозщеплені речення виступають як семантико-синтаксичні інтродуктори ситуацій:

‘Was ich gerade sage, ist, dass jeder, der einen Wirtschaftsplan anbietet, eine Milliarde Euro verwenden wird, um die Lage in der Wirtschaft auszugleichen”.”[Spiegel.de, April 26,2009, 13:40]

Псевдорозщеплені речення використовуються політиками у їх промовах значно частіше, ніж