Розподіл інформації у псевдорозщеплених реченнях також відбувається у відповідності з визначеними нами семантичними кроками, а саме – емфазування позитивної інформації про себе та членів своєї групи та негативної інформації про конкурента та членів його групи:

Порядок слів.

Оскільки німецькому реченню притаманна визначена синтаксична структура, то зворотній порядок слів, або стилістична інверсія – потужний синтаксично-стилістичний засіб маніпулятивного емфазування. Незважаючи на те, що зміна традиційного порядку слів у реченні не завжди є свідченням емфатичності цілого речення, функція сегментованих конструкцій та інверсії у політичному дискурсі в переважній більшості випадків все ж спрямована на маніпулятивне перегрупування мовцем інформаційних пластів на свою користь з метою реалізації стратегії позитивної самопрезентації:

“Und Mutter, jeder liebt sie, und ich tue es auch“. ”.”[Spiegel.de, April 26,2008, 13:34].

В даному реченні інвертованим в ініціальну позицію додатком ‘Und Mutter”, емфазується позитивність материнських якостей, а отже, виникає припущення й про позитивність її сина/дочки.

3.2. Когнітивне моделювання аргументативного діалогу, його ціннісні орієнтації та пріоритети

Процеси впливу мислення на мову і мови на мислення відіграють важливу роль в аналізі політичного дискурсу, основним завданням якого є вивчення ілокуції текстів, що з одного боку відображають, а з іншого формують, культурну, освітню, ідеологічну та інші сфери людської взаємодії. Припускаємо, що ментальні простори текстів політиків інтегровані в онтологічній, аксіологічній та прагматичній областях (доменах) – когерентних сферах концептуалізації, в зв’язку з якими аналізуються семантичні структури [19:547].

Завдання даного підрозділу – дослідити, яким чином названі концептуальні сфери впливають на ідеологічну реконструкцію домінантності, і як вони перехрещуються в ментальних структурах, представлених у політичних текстах.

На думку Р. Водак, використання мови в ідеологічних/політичних цілях переслідує дві основні мети: висвітлення думки автора та маніпулювання громадською думкою [38:96]. Тексти політичних дебатів, за допомогою яких політики намагаються встановити власну домінантність, спрямовані на конструювання в ментальних системах адресатів образу політика-лідера, що співпадає з образом мовця-політика.

Ці образи, створювані в багаточисельних текстах комунікації, належать до “політичних міфів” [38:119], що складаються з 'переваг', відраз, симпатій, антипатій, страхів та бажань. Мас-медіа докладають чимало зусиль для творення цих міфів.

Таким чином, образи кандидатів, представлені ними самими у текстах політичних дебатів, базуються на особливих концептуальних моделях, когнітивні інструменти конструювання яких є універсальними для політичного дискурсу загалом;

Концепт ПРЕЗИДЕНТА/ідеального політика як уособлення ВЛАДИ – це голістичне ментальне утворення, у якому перетинаються концептуальні моделі відповідних онтологічних та аксіологічних планів, а зони їх злиття інтерполюють з прагматикою [30:111]. Саме за допомогою таких ментальних концептів і створюються політичні міфи, в тому числі й міфи про кандидатів на державні та міжнародні (ЄС) пости. Почуття й думки, описані у висловлюваннях політиків та нав’язані слухачам, трактуються нами як запланований перлокутивний ефект: від Реципієнта очікується реакція на повідомлення Продуцента у вигляді підтримки його системи цінностей.

Онтологічна модель майбутнього «ідеального політика» розташована у наступних концептуальних полях:

Ministerprдsident

Deutsche Macht

Deutsche Politik

Europдische Demokratie

Deutsche/Europдische Wirtschaft

Онтологічна інформація, вміщена в цих полях, координується загальними фреймами або схемами, під якими ми розуміємо структури, що репрезентують стереотипні ситуації у свідомості (пам’яті) людини або інтелектуальної системи і призначені для ідентифікації нової ситуації, що базується на такому ситуативному шаблоні [38:323]. Для кожного поля схема організована пропозиційно: її ядерні елементи – це конкретні агенти або логічні предикати, що представляють статичні та динамічні риси агента. За С. Жаботинською, ці риси розміщені в якісних та буттєвих слотах фрейму з центральним об’єктом [59]:

Solch einer (JEMAND) existiert/handelt hier so – und jetzt

Objekt: Existenz/Handlung Modus, Tempus

Відмінність між статичними предикатами асоціюється з “якістю”, в той час як динамічні предикати, пов’язані з “екзистенцією/дією”, базуються на факторі часу. Темпоральність динамічних характеристик (стану або дії) полягає в тому, що вони існують лише в певному проміжку часу і змінюються з його плином. Статичні предикати (якість) – відносно незалежні від фактору часу:

‘Das ist eine freidliche (Solch) Nation (Jemand)’.‘

Wir (Jemand) sind die besten Produzenten (Existenz/Handlung) in der Welt (Hier und Jetzt)”

Статичний предикат якості (‘freidlich) відображає постійну величину, в той час як динамічний предикат екзистенційності (‘sind die besten Produzenten’) може гіпотетично змінитися в залежності від дій агентів та фактору часу.

Аксіологічно-прагматична модель “ПРЕЗИДЕНТА” відображає процес когнітивної реалізації риторичної домінантності як лінгвістичної маніпуляції.

Стереотипи, що створюються політичним дискурсом, – це результат багато профільної обробки інформації. Його когнітивна складність полягає у проектуванні аксіологічного та прагматичного профілів або планів на онтологічний профіль тексту.

Існує думка, що будь-який політичний дискурс базується на двох основних опозиціях:

І. WIR :: SIE

UNSERE :: IHRE

Це онтологічно породжена оцінка, яка в залежності від ситуації мовлення перетворює дану опозицію на:

ICH :: ER (SIE)

MEIN :: SEIN (IHR)

II. POSITIV :: NEGATIV

або GUT :: SCHLECHT

Ця опозиція є інгерентною характеристикою людського сприйняття та відтворює емоційну оцінку, представлену полярними аксіологічними фокусами. Взятим окремо поняттям WIR, SIE, POSITIV, NEGATIV не притаманне ідеологічне смислове навантаження, проте якщо їх пов’язати одне з одним, з’являється зображення UNSER як POSITIV, a IHR як NEGATIV:‘

gemдЯ seinem Plan, wenn eine Schule als nicht besetzt gilt, werden die Kinder noch drei Jahre lang hingehen mьssen und der Staat wird auch dafьr Gelder zahlen”.”.”[Spiegel.de, Mai 26,2008, 13:46]

GemдЯ meinem Plan, wenn eine Schule vor ihrem Schlus steht, wird sie mit dem Staat zusammenarbeiten,