Написання повідомлення включає три етапи – дослідження, структурування та кодування. Спочатку автор, користуючись зовнішніми чи внутрішніми джерелами, отримує певні ідеї, потім, поєднуючи різні ідеї, встановлює ієрархічні зв’язки між ними і аж тоді трансформує ієрархічну структуру у лінійну послідовність слів, речень, розділів. Тому психологи стверджують, що процеси написання і прочитання свідчать про нелінійну природу людського мислення, а наше пізнання та сприйняття інформації функціонує у вигляді семантичної сітки, в якій концепти асоціативно сполучені один із одним. Система гіпертексту широко використовує цю особливість природи мислення. Відмова від лінійності тексту в ході його представлення читачам (читання і розуміння), і в процесі синтезу, на думку теоретиків, сприятиме “вивільненню” мислення і навіть виникненню його нових форм.

Рухаючись в мережі текстів, адресат постійно переміщує центр – а також фокус організуючого принципу цього пошуку. Гіпертекст, інакше кажучи, створює безмежну систему зі змінним центром, орієнтовний фокус якої залежить від діяльності читача.

Множинність авторства має ще один наслідок: у гіпертексті представлено багато поглядів на проблему, а в звичайному тексті – лише одна. Це свідчить на користь того, що гіпертекст більш об’єктивний, ніж лінійний текст. [77:18]

Особливості гіпертексту полягають у таких характеристиках:

Однак гіпертекст не є цілком новим, чужим утворенням, орієнтація в якому складна для пересічної людини. Якщо сконцентрувати увагу на конвенціях представлення інформації в межах одного вузла, то очевидним є те, що вибір розташування зв’язок на сторінці та поєднання вербальної і невербальної інформації є ергономічно зручними завдяки типовим зразкам фіксованої комбінації у різних документах.

Для того щоб запобігти беззмістовному представленню інформації, що може викликати розгубленість і шок реципієнта, на веб-сайтах розміщують таблиці та індекси з назвами рубрик даного сайту, які допомагають орієнтуватися у матеріалі (див. таблиця 1).

Рубрики служб новин focus.de, freenet.de, zeit.de, welt.de

Таблиця 1

focus.de | freenet.de | zeit.de | welt.de

Politik | Ьbersicht | Politik | Home

Finanzen | Politik | Wirtschaft | Politik

Wissen | International | Meinung | Wirtschaft

Gesundheit | Wirtschaft | Gesellschaft | Finanzen

Kultur | Vermischtes | Kultur | Sport

Panorama | Sport | Wissen | Vermischtes

Sport | Wetter | Digital | Kultur

Digital | News-Dienste | Studium | Debatte

Reisen | Karriere | Wissen

Auto | Lebensart | Lifestyle

Karriere | Reisen | Webwelt

Immobilien | Auto | Motor

Sport | Reisen

Головна сторінка сайтів новин freenet.de, focus.de, zeit.de, welt.de є найбільш інтерактивною, адже її зміст – це скупчення зв’язок та якорів. Необхідно звернути увагу на те, що основні категорії презентації новин тут розташовані у верхньому лівому куті у вигляді таблиці. Блоки “Politik, Finanzen, Wissen, Gesundheit, Kultur, Panorama, Sport, Digital, Reisen, Auto, Karriere, Immobilien” допомагають орієнтуватися у змісті представленого даною медійною службою матеріалу.

Отже, у плані структурної організації електронним повідомленням ЗМК притаманний багаторівневий тематичний розподіл. Крім розподілу за основними рубриками, існує маса розділів і окремих секторів. Повідомлення може супроводжуватися інтерактивними і мультимедійними розширеннями, які надають користувачу додаткові можливості в отриманні інформації.

Дискурс Інтернет-новин та його складові

Протягом останніх 30 років трактування поняття “дискурс” суттєво змінювалося. Якщо в 60-70-і роки ХХ століття дискурсом називали зв’язну і узгоджену послідовність речень, то в сучасних дослідженнях дискурс – це складне комунікативне явище, яке включає екстралінгвістичні фактори і когнітивні елементи (знання про світ, судження, точки зору), які необхідні для його розуміння [ 22:80].

Термін “дискурс” використовується сучасною наукою у декількох значеннях. У значенні “впорядкована узгоджена думка”, “предмет думки” вживання терміну “дискурс” походить від франц. “discours”, що означає “мовлення” [12:138 ]. Дискурс – контрольований процес мислення, результат якого “повинен бути впорядкований таким чином, щоб він міг логічно вписуватися в ідейний контекст, хай то буде проповідь, науковий трактат, промова чи нарис” [38:45 ]. З іншого боку, “дискурс” часто означає усні форми комунікації на противагу письмовим [101:20 ].

У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна “дискурс” теж широкий. У своїх лінгвістичних працях Т. ван Дейк подає дискурс як “розмиту” категорію. А сучасна українська лінгвістка Н. Сукаленко вважає, що цей тер-мін знаходиться між текстом, контекстом, функціональ-ним стилем, підмовою тощо [12:138 ].

Найважливішими особливостями дискурсу слід вважати те, що він є поєднанням лінгвального і позалінгвального в комунікації з усним спілкуванням як обов’язковим компонентом. Дискурс – текст занурений у життя [3:136].

Досить часто спостерігається взаємозамінне вживання термінів “текст” і “дискурс”. Текст є дискурсом, якщо можна встановити його зв’язок із дійсністю. Дискурсом можна назвати тексти сучасних книг, газет і журналів, електронних сторінок в інтернеті. За словами Дж. Ліча, текст реалізується в повідомленнях, завдяки цьому здійснюється дискурс [22:81].

Текст — результат спілкування (інтеракції та трансакції), його струк-турно-мовна складова і одночасно кінцева реалізація; структура, в яку втілюється “живий” дискурс після свого завершення.[12:139]

У такому розумінні текст постає як “вичерпаний”, “зупинений” дискурс.

Водночас створений кимось, у певний момент, у кон-кретній ситуації текст внаслідок інтерпретаційної ді-яльності адресата (читача, дослідника) наповнюється індивідуальним, особистісним смислом, тобто перетво-рюється на дискурс. Як зауважив Ю. Лотман, текст і ху-дожній твір — не одне й те ж. Текст — один із компонен-тів художнього твору, але художній ефект виникає із зіставлення тексту зі складним комплексом життєвих та Ідейно-естетичних уявлень. Іншими словами, дис-курс постає текстом, «заплідненим» діяльністю адреса-та (когнітивною, психологічною, естетичною тощо), тобто з'являється з тексту, народжується у ньому. Це з погляду семасіології.