2. Міждисциплінарні зв’язки психологічної науки

У системі наук психологія відіграє особливу роль, оскільки: 1) це наука про найскладніше, що відомо людині; 2) у психології зливаються суб'єкт і об'єкт пізнання; 3) психологічна наука має унікальні практичні наслідки.

Місце психології у нелінійній класифікації наук показано на рис. 1

Галузі сучасної психології виникають як міждисциплінарні, на стику психології та інших наук і науково-практичних комплексів:—

на стику психології та суспільних наук існують такі галузі: соціальна психологія, економічна психологія, політична психологія, етнічна психологія, юридична психологія, психолінгвістика, психологія мистецтва;—

на стику психології та природничих наук існують: психофізіологія, психофізика, зоопсихологія, порівняльна психологія, психобіохімія;—

на стику психології та медицини виникли: патопсихологія, медична психологія; нейропсихологія, психотерапія, психофармакологія;—

на стику психології та педагогіки існують вікова психологія та педагогічна психологія;—

на стику психології та технічних наук — інженерна психологія та ергономіка.

Природничі науки

Технічні науки Математика

Соціологічні науки Гносеологія

Рис. 1. Місце психології у системі наук

ОСНОВНІ ТІОРЕТИЧНІ НАПРЯМИ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Усі теоретичні напрямки, які існують у сучасній психології, розрізняються за двома принциповими положеннями:

1) що визнається головним джерелом поведінки людини;

2) наскільки жорстко поведінка людини детермінована внутрішніми чи зовнішніми причинами.

Порівняльну характеристику основних напрямів наведено у таблиці

Основні теоретичні напрями сучасної психології

Напрямок психології | Предмет дослідження | Наукова парадигма | Метод | Практика

Психологія свідомості | Свідомість | Гуманітарна | Суб'єктивний: інтроспекція—

Глибинна психологія | Несвідоме | Поєднання природничо-наукового та гуманітарного підходів | Психоаналіз | Психоаналітична психотерапія

Гештальт-психологія | Цілісні структури свідомості та психіки | Природничо-наукова | Феноменологічний | Гештальт-терапія

Біхевіоризм | Поведінка | Природничо-наукова | Спостереження, експеримент | Технології навчання, поведінкова психотерапія

Когнітивна психологія | Пізнавальні структури та процеси психіки | Природничо-наукова | Експеримент,

моделювання | Когнітивна психотерапія

Гуманістична психологія | Особистість, індивідуальність | Гуманітарна | Феномено-логічний;

Методи; практичної психології | Гуманістична психотерапія

Діяльнісний підхід | Психіка | Природничо-наукова | Спостереження, експеримент (зокрема, формуючий) | Психологічне супроводження освіти та інших галузей соціальної практики

3. Класифікація та характеристика методів загальної психології

Методи наукового дослідження — це ті прийоми й засоби, за допомогою яких отримують факти, що використовуються для доведення положень, з яких, у свою чергу, складається наукова теорія.

Б.Г. Ананьєв запропонував таку класифікацію методів психологічного дослідження:

Організаційні методи, які визначають стратегію дослідження:

Порівняльний (зіставлення окремих груп досліджуваних із метою встановлення подібності та розбіжностей між ними).

Лонгітюдний (багаторазове обстеження тих самих осіб з метою виявлення динаміки досліджуваних якостей).

Комплексний (реалізація міждисциплінарних дослідницьких програм, у яких беруть участь представники різних наук, з метою встановлення зв'язків між явищами різного типу, наприклад, між фізіологічним, психологічним і соціальним розвитком особистості).

Емпіричні методи:

Обсерваційні: спостереження і самоспостереження.

Експериментальні: формуючий, природний і польовий експеримент.

Психодіагностичні: тести, анкети, опитувальники, соціометрія, інтерв'ю, бесіда.

Біографічні.

Моделювання.

Аналіз процесу та продуктів діяльності.

Методи обробки даних:

Кількісний (статистичний) аналіз.

Якісний аналіз (диференціація матеріалу за групами).

Інтерпретаційні методи:

Генетичний (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз, стадій, критичних моментів становлення психічних новоутворень в філогенезі та онтогенезі).

Структурний (встановлення структурних взаємозв'язків між досліджуваними характеристиками).

Основними методами емпіричного дослідження є спостереження та експеримент.

Спостереження — цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ зовнішнього світу, метод наукового пізнання. Використовується у психології для вивчення психічної реальності та її феноменів. Позитивна риса спостереження — безпосередній зв'язок з об'єктом дослідження, негативна — пасивність дослідника, який не втручається в перебіг процесу, що вивчається.

Експеримент — спосіб чуттєво-предметної діяльності в науці, метод пізнання психічної реальності, при якому психічні явища вивчають у спеціально створених або контрольованих дослідником умовах.

Під час проведення експерименту потрібно бути упевненим, що змінні, тобто всі змінювані фактори, які варіюються, дійсно пов'язані з досліджуваним явищем, а не з якимись іншими факторами. Це: 1) незалежні змінні, які введені експериментатором і на які не можуть впливати досліджувані; 2) залежні змінні, пов'язані з поведінкою досліджуваних; 3) проміжні змінні, які слід враховувати при інтерпретації даних: психологічний стан під час експерименту, інтерес або байдужість тощо.

Експериментувати — це варіювати незалежні, фіксувати змінювання залежних, враховувати проміжні змінні.

До допоміжних методів дослідження належать опитування та тести.

Опитування — метод отримання первинної вербальної інформації, заснований на безпосередній (інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).

Тести (від англ. test — проба, випробування, іспит) — система прийомів для випробування та оцінювання окремих психічних властивостей людини. Застосовується як у наукових, так і в практичних цілях, (див. рис.).

Види тестів

Рис. Види тестів

4. Принципи та категорії психологічної науки

До загальної теорії, або методологічних основ науки відносять такі поняття: парадигма, категорія, принцип, закон.

Парадигма (гр. paradeigma — приклад, взірець) — теоретико-методологічна структура, що визначає спосіб порушення і вирішення дослідницьких завдань, прийнята певним науковим співтовариством. Наявність парадигми — методологічна основа єдності наукового співтовариства (школи, напряму), що значно полегшує професійну комунікацію. Парадигма має пріоритет перед іншими засобами регуляції наукової діяльності і поєднує логічно атомарні компоненти (закони, стандарти, правила) та скупну наукову діяльність в єдину функціонуючу цілісність.

В останні роки у вітчизняній психології все більше поширюється гуманітарна парадигма як загальний підхід до людини і дослідницька стратегія в окремих галузях психології, на відміну від природничо-наукової парадигми, яка домінувала раніше. Специфіка гуманітарного знання полягає в тому, що:

Об'єктом вивчення в гуманітарних науках є духовні і культурні феномени, тобто феномени, так чи інакше пов'язані з людиною і суспільством і виражені за допомогою текстів.

Безпосереднім предметом гуманітарного пізнання є осягнення (інтерпретація) глибинного змісту тексту.

Об'єкт і предмет гуманітарного знання обумовлює ряд специфічних рис останнього: а) аксіологічність: цінності дослідника визначають зміст інтерпретаційних схем: б) рефлексивність: отримані шляхом дослідження