Виходячи зі специфіки гуманітарного знання, з того, що зміст тексту прихований віл дослідника, на перше місце виступають інтерпретаційні методи дослідження.

Методи гуманітарної психології — методи опису і розуміння психології людини: включене спостереження, самозвіти, інтроспекція, біографічний метод, бесіда, клінічне обстеження, аналіз результатів (продуктів) діяльності, психоаналітичний метод.

Категорії — найбільш загальні поняття, що відображають основні властивості й закономірності явищ об'єктивної реальності та визначають характер науково-теоретичного мислення епохи. До основних категорій психології належать:

Відображення — категорія матеріалістичної філософії. Ця категорія дозволяє визначити місце психіки в загальному взаємозв'язку явищ матеріального світу. Недостатньо віднести психічне явище до категорії відображення — потрібно виявити його специфіку, відмінність психічного відображення від інших рівнів і форм. Вища форма відображення — свідомість.

Вирішення завдань виявлення специфіки психічного відображення вимагає вивчення діяльності людини, реального буття психічного відображення.

Із розуміння діяльності як суспільно-історичної категорії випливає необхідність досліджувати не тільки індивідуальну, а й спільну діяльність — спілкування. Однак ні діяльність, ні спілкування самі по собі не мають ніяких психологічних характеристик, їх має суспільний суб'єкт діяльності і спілкування — особистість.

Принцип психології — це коротко сформульована теорія психології, що відображає її закономірність, підсумовує її минулий досвід і стає вихідною вимогою для подальших досліджень і побудови нової теорії. Основні принципи:

Принцип детермінізму: актуальний стан психіки та поведінки індивіда детермінований (обумовлений) попередніми подіями його життя, а все різноманіття феноменів людської життєдіяльності, які можна спостерігати, визначається взаємодією двох груп факторів: спадковістю та оточуючим біосоціальним середовишем.

Принцип єдності свідомості й діяльності: психіка, свідомість, особистість розвиваються в нерозривній єдності з діяльністю — складною, специфічною людською формою цілеспрямованої активності.

Принцип розвитку, або генетичний принцип: при переході психічних феноменів від одного рівня організації до іншого, при виникненні нових форм психічних явищ та процесів відбувається їх зміна, яка має закономірний характер.

Принцип системності: явища дійсності необхідно досліджувати в їх залежності від того цілого, яке вони утворюють, набуваючи при цьому властивостей цілого.

Принципи глибоко пов'язані із закономірностями й законами.

Закономірність — це об'єктивно існуючий, повторюваний причинно-наслідковий зв'язок певних явиш при їх взаємодії, який відображається у формулюванні закону. Психологічна закономірність — це ще недостатньо розкритий психологічний закон, який передбачається, але не може бути точно сформульованим.

Закони психології мають вигляд законів-тенденцій. Варіативність прояву психологічних законів не відміняє того, що в них виражається щось загальне, але це загальне виступає як тенденція.

Типи законів у психології:

відносно елементарні залежності (наприклад, основний психофізичний закон);

закони, що розкривають динаміку психічних процесів у часі (послідовність фаз процесу сприйняття, прийняття рішень тощо);

закони, що характеризують структуру психічних явищ (сучасні уявлення про пам'ять);

закони, що розкривають залежність ефективності поведінки від рівня її психічної регуляції (закон Йєркса—Додсона, який розкриває залежність між рівнем мотивації й успішністю виконання поведінкових завдань; закони, які характеризують рівні працездатності, стресові стани);

закони, що описують процес психічного розвитку людини в масштабі її життя;

закони, у яких розкриваються підстави різних психічних властивостей людини — закони нейродинаміки (нейрофізіологічні основи темпераменту);

закони про відношення між різними рівнями організації психічних процесів і властивостей (закони відношення між різними рівнями організації в структурі особистості).

Суто науковий підхід вимагає не тільки визначити об'єктивний закон, але й окреслити сферу його дії, а також умови, за яких він лише і може діяти, його обмеження.