Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості

Свiдомiсть людини є найвищим рівнем психіки, розвиток якої пройшов низку етапів: інстинкти, навички, інтелектуальна поведінка. Психіка виникла протягом еволюції iз появою вiдчуттiв як елементарної форми психічного відображення, i таким чином підвищила здатність організму людини виживати у боротьбі за самозбереження.

Свiдомiсть є інтегруючим рівнем психіки, результатом суспільно-історичних умов формування людини у трудовий діяльності при постійному спiлкуваннi (за допомогою мови) з іншими людьми.

Свідомість — це функція головного мозку людини, що полягає у вiдображеннi об’єктивних властивостей предметiв i явищ навколишнього середовища, процесiв, що вiдбуваються у ньому, своїх дiй, у передбаченнi та прогнозуваннi їх наслiдкiв, а також у регулюваннi взаємозв’язкiв людини iз природою i соцiальною дiйснiстю.

Свiдомiсть забезпечує цiлеспрямовуючу функцiю дiяльностi людини. Тобто, до функцiї свiдомостi належить формування мети дiяльностi: складаються та оцiнюються мотиви, приймаються вольовi рiшення, враховується хiд виконання дiй та вносяться необхiднi корективи.

Основними психологічними характеристиками свідомості як вищого рівня психічного відображення є такі:

Свідомість містить знання про зовнішній і внутрішній світ людини.

Знання як ядро свідомості забарвлене складною тканиною емоційних переживань, намірів й інтересів. Людина завжди якось ставиться до того, що відображає.

Розмежування суб'єкта й об'єкта, відділення «Я» від «Не-Я», самосвідомість.

Свідомість людини має активний характер.

Свідомість людини пов'язана з мовою як системою знаків.

Свідомість — це вища, властива тільки людині і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому, оцінному та цілеспрямованому відображенні й творчому перетворенні дійсності, у попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні та самоконтролюванні поведінки людини.

Структура свідомості

Людська свiдомiсть мiстить в собi сукупнiсть знань про оточуючий нас свiт. До структури свiдомостi, таким чином, входять найважливiшi пiзнавальнi процеси: вiдчуття, сприйняття, пам’ять, уява i мислення.

Дві складові частини свідомості (пiзнання суб’єкта i об’єкта):

самосвiдомiсть - усвiдомлення свого «Я» - аутопсихiчне орiєнтування;

усвiдомлення навколишнього свiту («не-Я») — аллопсихiчне орiєнтування у мiсцi, часi, просторi, оточуючих особах, предметах i явищах.

У структурі свідомості виділяють 4 основні характеристики:

Здатність акумулювати знання про навколишній світ за допомогою основних психічних процесів: відчуття, сприймання, памяті, мислення, уяви;

Здатність поділяти світ на «Я» і «не Я», а також пізнавати Я. людина — єдина жива істота, яка здатна до самопізнання;

Формування цілей діяльності. При цьому оцінюються різні мотиви, приймаються рішення, контролюється та коригується виконання дій.

Включення до складу свідомості ставлень, які виявляються в почуттях, що є індикаторами міжособистісних стосунків.

Властивості свідомості

Об’єм - певна кiлькiсть зв’язкiв чи переживань, що виникають пiд впливом рiзних подразникiв i знаходяться у свiдомостi у нинiшнiй час, тобто це широта обсягу свiдомiстю навколишньої ситуацiї та власних переживань.

Змiст — значення асоцiацiй, що виникають пiд впливом рiзних подразникiв i певний час знаходяться у свiдомостi (змiст думок, переживань та iн.).

Неперервнiсть — поєднання переживань минулого, теперiшнього i майбутнього.

Яснiсть - наявнiсть чiткого i послiдовного сприйняття навколишнього i правильної орiєнтацiї у ньому (усвiдомлення навколишнього середовища, мiсця, часу та iн.), наявнiсть самосвiдомостi зi збереженням пам’ятi на минуле i теперiшнє, активної уваги та мислення (тобто можливiсть утворювати зв’язки мiж наявними подразниками та минулим досвiдом), адекватностi емоцiй i поведiнки, збереження здатностi усвiдомлювати свої дiї i керувати ними.

Яснiсть свiдомостi вiдповiдає сучасному термiну «рiвень бадьорості». Рiвень бадьоростi має добовi коливання: сягає максимуму мiж 10 i 16 годинами, потiм знижується на 2-3 години (у 16-18 годин) i незначно пiдвищується мiж 19-22 годинами, не досягаючи початкового рiвня. Цю закономiрнiсть добових коливань рiвня бадьоростi необхiдно враховувати при розподiлi добового навантаження, оскiльки вони супроводжуються змiнами багатьох сторiн психiчної дiяльностi (уваги, пам’ятi, осмислення, швидкостi i точностi рухових реакцiй, та iн.).

Поняття «свiдомiсть» стосується як окремої людини, так i суспiльства (iндивiдуальна i суспiльна свiдомiсть). До суспiльної свiдомості, як вiдображення суспiльного буття, входять полiтичнi, фiлософськi, релiгiйнi, правовi, художньо-естетичнi погляди, морально-етичнi норми, науковi знання.

Обов’язковою умовою формування i виявлення усiх вище згаданих якостей свiдомостi є мова.

Етапи формування свідомості (Г.К. Ушаков):

До 1 року — стан поза сном: характеризується першими реакціями на навколишній світ i змінами внутрішнього стану організму;

Вiд 1року до 3 рокiв — предметна свiдомiсть: характеризується здатнiстю дитини розрiзняти предмети навколишнього свiту;

Вiд 3 до 9 рокiв — iндивiдуальна свiдомiсть: характеризується видiленням себе з об’єктiв зовнiшнього свiту, перед усiм видiленням свого «Я» з об’єктiв неживої природи, потiм навколишнiх осiб, розумiння значення понять «я», «вони» i т.iн.;

Вiд 9 до 16 рокiв - колективна свiдомiсть: характеризується формуванням взаємостосунків мiж особистiстю i колективом сiм’ї, школи;

Вiд 16 до 22 рокiв — рефлексивна, вища суспiльна, соцiальна свiдомiсть: усвiдомлення своєї соцiальної ролi у суспiльствi.

Свідоме відображення, на відміну від психічного відображення тварин, — це відображення предметної дійсності в її відокремленості від наявного ставлення до неї суб'єкта, тобто відображення, що виділяє її об'єктивні й стійкі властивості.

Будь-яка «діяльність» тварин спрямована на предмети біологічної потреби й спонукається цими предметами, предмет діяльності й біологічний мотив у тварин завжди злиті, завжди збігаються між собою.

Складна діяльність вищих тварин підкоряється природним зв'язкам і відносинам. У людини вона підкоряється зв'язкам і відносинам споконвічно суспільним. Це і є той безпосередній чинник, завдяки якому виникає специфічно людська форма відображення дійсності — свідомість людини.

Дійсність відкривається людині в об'єктивній стійкості її властивостей, у її відокремленості, незалежності від суб'єктивного ставлення до неї людини, від її наявних потреб.

Це можливо завдяки тому, що узагальнене відображення дійсності, вироблене людством, фіксується в системі значень (понять, норм, знань, способу дій). Людина знаходить уже