Гiпермнезiя — пiдвищення функцiї пам’ятi. Може спостерiгатися у хворих в станi манiакального збудження при манiакально-депресивному психозi i деяких станах при шизофренiї.

Класифікація і види пам’яті.

Існує ряд класифікацій видів пам'яті.

За характером психічної активності, що переважає в діяльності, виділяють такі види пам'яті:

рухова — запам'ятовування, збереження й відтворення різних рухів і їх систем;

емоційна — пам'ять на переживання;

образна — запам'ятовування уявлень, картин природи й життя, а також звуків, запахів, смаків;

словесно-логічна — пам'ять на слова й думки (які здебільшого можуть бути передані іншими словами).

За тривалістю збереження матеріалу пам'ять буває:

миттєва чи іконічна — утримання точної й повної інформації без якої-небудь її переробки; тривалість збереження від 0,1 до 0,5 с; має такі властивості: швидкоплинність — час збереження сліду залежить від моменту появи й характеру наступного сигналу; точність (деякі вчені стверджують, що іконічна пам'ять має фотографічну чіткість) — слід пам'яті відповідає фізичним характеристикам стимулу; здатність до «підсумовування» інформації; непіддатність контролю з боку суб'єкта; ємність як мінімум 9 елементів і, ймовірно, набагато більше, у всякому разі — кількість інформації більша, ніж може бути перероблено на наступних етапах; забезпечення безперервності процесу переробки інформації;

короткочасна пам’ять — Час зберігання у короткочасній пам'яті за відсутності повторення матеріалу, що запам'ятовується, варіює в межах 20-30 с, за останніми даними — від 2 с до декількох годин. Обсяг інформації, збереженої в короткочасній пам'яті, — 7±2 елементи інформації (за останніми даними — від 2 до 26 слів). Форма збереження — до останнього часу вважалося, що образи слів зберігаються в короткочасній пам'яті в акустичній формі. Це випливає з характеру помилок, які допускають досліджувані, відтворюючи символи, що зберігаються в КП: вони звичайно змішують елементи, подібні за звучанням, а не за видимою формою. Сьогодні є дані про те, що інформація в короткочасній пам'яті зберігається у семантичній формі.

довгострокова — здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого терміну; Обсяг довгострокової пам'яті, очевидно, безмежний, і тривалість збереження в ній фактично теж не обмежена. У довгостроковій пам'яті має місце багатовимірне кодування: інформація кодується акустично, візуально, семантично. Незважаючи на цю різноманітність, основна увага при вивченні довгострокової пам'яті приділяється семантичному кодуванню. На думку Е. Тульвінга, існують дві форми довгострокової пам'яті: процедурна та декларативна. Процедурна пам'ять містить засвоєні навички та дії, декларативна — конкретну фактичну інформацію; вона поділяється на епізодичну та семантичну пам'ять. Епізодична пам'ять отримує і зберігає інформацію про датовані за часом епізоди чи події та зв'язок між цими подіями. Семантична пам'ять — це пам'ять на слова, поняття, правила й абстрактні ідеї; вона необхідна для користування мовою.

оперативна пам’ять — розрахована на збереження інформації протягом визначеного, заздалегідь заданого терміну, у діапазоні від декількох секунд до декількох днів. Термін збереження визначається завданням, яке стоїть перед людиною.

За характером цілей діяльності пам'ять поділяється на такі види:

мимовільна — запам'ятовування й відтворення при відсутності спеціальної мети щось запам'ятати чи пригадати;

довільна — має місце за наявності спеціальної мети запам'ятати чи відтворити.

Індивідуальні розходження в особливостях запам'ятовування виявляються в типах пам'яті, що залежать від того, при якому способі пред'явлення матеріалу людина краще запам'ятовує:

зорова — інформація краще запам'ятовується під час зорового сприймання;

слухова — при сприйманні «на слух»;

моторна — за потреби підключити моторну ланку (вимовити інформацію вголос, написати її хоча б у повітрі);

комбінована чи змішана — у разі необхідності побачити, почути й написати.

Процеси і закономірності пам’яті.

Якості або процеси пам’ятi:

запам’ятовування та закріплення інформації — фіксація;

зберігання або утримування інформації — ретенцiя;

відтворення інформації — репродукція.

Процес фіксації (або консолідації) — триває вiд декiлькох секунд до декiлькох годин. Пов’язаний iз кодуванням iнформацiї, що надходить до мозку, в молекулах РНК. В мозку людини кiлькiсть РНК постiйно збiльшується вiд народження до 40 рокiв, в перiод мiж 40 i 60 роками — не змiнюється, а потiм постiйно зменшується здебiльшого за рахунок зменшення швидкостi запам’ятовування i зниження можливостi зосереджувати увагу i концентрувати її на певному об’єктi.

Пам’ять вибіркова. Мiцнiсть запам’ятовування залежить від:

установки на міцність запам’ятовування (наприклад, на час: запам’ятати назавжди, надовго або на короткий строк);

спрямованості інтересів;

емоційної значущості інформації, що сприймається;

багаторазового повторення матеріалу, ритмічності заучування;

фізичного i психічного здоров’я людини: запам’ятовування менш продуктивне при виснаженні нервової системи внаслiдок перенесених захворювань, довготривалому фізичному або психічному перенапруженні;

сили подразника та тривалості його дії, але до певних меж, тому що існує поріг фізіологічної витривалості аналізаторів: при надзвичайно сильному подразненні розвивається захисне гальмування i запам’ятовування погіршується.

Найбільше запам’ятовується те, що було пов’язане з досягненням поставленої мети. Запам’ятовування предметів i явищ, дій i вчинків, думок, почуттів, що сприймаються, може бути за ступенем активності невимушеним i вимушеним.

Види запам’ятовування:

за ступенем втягнення уваги та вольового зусилля:

вимушене;

невимушене.

Невимушене запам’ятовування пояснюється виникненням тимчасових зв’язків переважно на рiвнi першої сигнальної системи, тому воно менш міцне, а вимушене — на рiвнi другої сигнальної системи. Невимушене запам’ятовування відбувається ніби «само по собі», тобто запам’ятовується без певної мети. Цьому допомагають емоції, які спрощують події, що нагадуються (як позитивні, так i негативні). Основна роль належить вимушенiй формi запам’ятовування, при якiй засвоєння iнформацiї починається i стимулюється волею, тобто здiйснюється навмисне i має цiлеспрямований характер;

за зв’язками, за умов яких здійснюється запам’ятовування:

асоціативне (механiчне);

змiстовне (логiчне).

Шляхи запам’ятовування за