за змежованiстю: предмети i явища запам’ятовуються у тiй послiдовностi, в якiй вони були сприйнятi;

за схожiстю (подiбнiстю): якщо те, що сприймається, має деякi спiльнi ознаки з iншими предметами або явищами;

за контрастом або протилежнiстю з iншими предметами або явищами.

Механiчним називається запам’ятовування непов’язаних мiж собою роздiлiв матерiалу («зубріння»). Кiлькiсть одиниць матерiалу, що запам’ятовується одноразово, доволi стiйка, не залежить вiд способiв пред’явлення матерiалу (на слух або зiр), i дорiвнює семи (Дж. Мiллер). «Зубріння» потребує багато сил i здiйснюється без внутрiшньої переробки iнформацiї. Воно малопродуктивне i менш мiцне; те, що затаврувалося механiчно, згадувати важко.

Змiстовне запам’ятовування в 24-26 разiв швидше механiчного i бiльш продуктивне, так як пов’язане з минулим досвiдом i будується за принципом причинно-наслідкових відношень. Змiстовна пам’ять допомагає розподiлу iнформацiї, яка сприйнята, за часом.

за участю аналiзаторiв:

слухова пам’ять;

смакова;

тактильна;

нюхова;

кiнестетична;

змiшаний тип пам’ятi.

У рiзних людей найкраще запам’ятовування може здiйснюватись по-різному: переважно через зоровий аналізатор або слуховий та iн. Частiше зустрiчається змiшаний тип пам’ятi. Тому найбiльш ефективним вважається запам’ятовування iнформацiї через записування пiд диктовку.

Фактори, що сприяють ефективному запам’ятовуванню:

Визначення мети навчання (мотивацiя). Якщо мотивом є уникнення покарання, необхiднiсть слiдувати мотивам родичiв i т. iн., результат буде незначний. Особливо успiшною є позитивна мотивацiя iз позитивним пiдкрiпленням («менi слiд запам’ятати цей матерiал, щоб стати хорошим спецiалiстом, якого поважають, як менi цього i хотiлось»).

Визначення способу запам’ятовування. Є рiзниця в тому, чи потребує викладач дослiвного запам’ятовування чи запам’ятовування сутi.

Iндивiдуальний чи колективний спосiб навчання. Найбiльш ефективна комбiнацiя iндивiдуального та колективного способiв.

Найбiльш iнтенсивними повиннi бути вольовi зусилля в серединi матерiалу, який запам’ятовують, оскiльки бiльш легко засвоюється початок та кiнець, i важче — середнi частини навчального матерiалу (якщо вони однорiднi, наприклад — вiрш).

Заучування матерiалу пiдвищують за ступенями складностi вiд менш до бiльш складних до розумiння.

Емоцiйна зацiкавленiсть (iнтерес).

Iнтервали мiж повтореннями матерiалу: безперервне повторення, заучування аж до повного запам’ятовування неефективне i неекономне.

При невеликому обсязi матерiалу вчiть його повнiстю (глобально), при великих обсягах кориснішим є комбiноване вчення (глобальне з парцiальним). Найменш пiдходить навчання за частинами. Найбiльш рацiональним є спосiб, коли спочатку роздiляють матерiал i намагаються запам’ятати його як єдине цiле при максимальному зосередженнi та постiйному розумiннi зв’язкiв i вiдношень. Потiм повторюють за частинами найбiльш суттєвi, важкi частини i тi, що мають значення, i, нарештi, повторюють весь матерiал в цiлому.

Постiйне створення логiчних змiстових зв’язкiв мiж окремими частинами заучування, з розумiнням та усвiдомленням цих взаємозв’язкiв.

Використання допомiжних матерiалiв: конспектiв, таблиць, схем, мнемонiчних прийомiв.

Одночасне застосування до дiї усiх чи багатьох аналiзаторiв разом з мисленням, мовою.

Оптимальний темп сприйняття та розумiння засвоюваного: не читай наступне, поки не зрозумiєш попереднє.

Оптимальний час: ранковий, пiзнiй, пiсляобiднiй. Що стосується пори року, то в лiтнiй час працездатнiсть здебiльшого буває зниженою.

Процес зберігання — це здатнiсть зберегти, втримати сприйняту iнформацiю. Кажучи про хорошу чи погану пам’ять, зазвичай мають на увазi здатнiсть надiйно втримати кiлькiсно великий обсяг даних, понять, уявлень, визначень, досвiду i таке iнше.

Типи зберiгання — короткочасна i довготривала пам’ять. Для короткочасної властиве утримання iнформацiї в пам’ятi вiд кiлькох секунд i до 1-2 дiб. Бiльш тривалий термiн утримання iнформацiї вважається довготривалою пам’яттю. Якщо iнформацiя сприймається протягом 40-60 хвилин i бiльше, вона переходить у блоки довготривалої пам’ятi. В довготривалу пам’ять надходить лише 28% iнформацiї, що заучують. Тому чим бiльший обсяг матерiалу заучування, тим бiльший обсяг його надiйно утримується в пам’ятi, тобто поряд з конспектом необхiдно користуватися пiдручником, в якому матерiал викладено бiльш детально.

Оперативна пам’ять — є нiби посередником мiж короткочасною та довготривалою пам’яттю, вiдбираючи iнформацiю з короткочасної пам’ятi перед вiдсиланням у довготривалу. Оперативне запам’ятовування, як один iз способiв досягнення мети, дозволяє лiкарю співставити виявленi у хворого симптоми i швидко зробити вiдповiднi терапевтичнi призначення.

Зберiгання iнформацiї — це не механiчне перебування її в пам’ятi у незмiнному виглядi, але пiд впливом дiяльностi людини, її iнтересiв, переживань, наростаючого обсягу даних та знань воно неодмiнно пiдлягає реконструюванню. Тому, пам’ять — не тiльки просте запам’ятовування, а процес творення, пов’язаний iз мисленням.

Процес зберiгання пов’язаний iз процесом забування — зникнення з пам’ятi слiдiв того, що запам’яталось. Перед тим, як пiти з пам’ятi, подiя втрачає зв’язок з теперiшнiм. Частiше за все забувається другорядне, бiльш надiйно, довше i повнiше зберiгається суттєве, основне. Забування, крiм того, може бути викликане втомою, перенапругою i проходить нерiвномiрно.

Встановлено, що через 0.5 години пiсля заучування в пам’ятi залишається 60% сприйнятої iнформацiї, через 1 день — 34%, через 3 днi — 25%, а через 30 днiв — лише 21%. Забування найбiльш iнтенсивне в першi години та днi заучування (навчання), а потiм уповiльнюється i стає мало помiтним.

Процес відтворення — це видiлення iз запасiв пам’ятi необхiдної iнформацiї, оживання в свiдомостi минулих почуттiв, думок, поривань, сприйнятих ранiше. При вiдтвореннi затаврованого в пам’ятi нерiдко вiдбувається співставлення з тим, що сприймається в даний момент, i, у випадку знаходження подiбностi вiдбувається впiзнавання — слабка форма вiдтворення, що полегшує запам’ятовування матерiалу.

Види вiдтворення — вимушене i довiльне. Довiльне вiдтворення виконується без спецiальної мети, виникає наче само по собi, ненавмисно, iнодi внаслiдок будь-яких асоцiацiй. Вимушене вiдтворення — носить спрямований, свiдомий характер, i залежить воно вiд заданої задачi, зусиль волi, необхiдностi та потреби людини щось згадувати.

У станi втоми, фiзичного та нервового виснаження здатнiсть до вiдтворення знижується (забруднення вiдтворення — репродукцiйна гiпомнезiя). Iснують рiзнi прийоми згадування, коли перебираються числа, дати, iнодi за асоцiацiєю,