Загальна характеристика емоційних явищ. Їх феноменологія

Емоції — суб’єктивний стан людини i тварини, що виникає внаслiдок впливу зовнiшнiх чи внутрiшнiх подразникiв i виявляється у формi безпосереднiх переживань (задоволення чи незадоволення, радiсть, страх, гнiв тощо).

Емоцiї вiдiграють важливу роль у навчаннi (набуттi iндивiдуального життєвого досвiду). Виконуючи роль негативного чи позитивного пiдкрiплення, вони сприяють виробленню бiологiчно активних форм поведiнки i усуненню реакцiй, що втратили своє бiологiчне значення. Таким чином, емоцiї є засобом пiдвищення пристосувальних можливостей органiзму, а також одним iз головних механiзмiв внутрiшньої регуляцiї психiчної дiяльностi i поведiнки, що спрямованi на задоволення потреб органiзму.

Емоцiї людини соцiально детермiнованi. На них, як i на поведiнку людини, впливають норми моралi i права певної суспiльно-економiчної формацiї. Тому вищi форми емоцiй виникають на пiдставi соцiальних (моральних) та духовних (естетичних, iнтелектуальних) потреб.

Емоцiї виникають за рахунок первинної активацiї емоцiйних структур мозку. Збудження одних структур викликає появу позитивних емоцiй, якi органiзм намагається посилити, подовжити, повторити. Активацiя iнших структур супроводжується негативними емоцiями, якi органiзм намагається лiквiдувати чи ослабити. При гнiвi i страховi переважають симпатичнi реакцiї, у той час як приємнi емоцiї супроводжуються парасимпатичною активнiстю.

Зовнішні прояви емоцій. Сильнi емоцiї пов’язанi зi змiною кровообiгу: в станi страху, гнiву людина блiдне, тому що кров вiдтiкає вiд зовнiшнiх покривiв шкiри. Вiд сорому чи збентеження людина червонiє, кров приливає до обличчя. Страх посилює потовидiлення, серце починає посилено битися, чи, навпаки, «завмирає». При гнiвi i радостi збiльшується частота дихання. Емоцiї проявляються i в виражених рухах: мiмiцi (виражені рухи обличчя) i пантомiмiцi (виражені рухи усього тiла — поза, жести), а також у так званiй вокальнiй (голосовiй) мiмiцi (iнтонацiя, виражені паузи, пiдвищення чи зниження голосу, смисловi наголоси). Для вираження найбiльш складних i глибоких емоцiй людство створило мистецтво: музику, живопис, скульптуру, поезiю. Твори мистецтва, вiдображаючи великi почуття художникiв, письменникiв, композиторiв, завжди бентежать, викликають у людей вiдповiднi емоцiйнi реакцiї.

Класифікація емоцій

За фiлогенетичним розвитком (чи за складністю)

Протопатичнi або нижчi емоцiї — пiдкорковi, таламiчнi, фiлогенетично бiльш стародавнi, елементарнi (задоволення почуття голоду, спраги, статевих вiдчуттiв). Пов’язанi з iнстинктами, первiсними потягами та їх задоволенням.

Епiкритичнi чи вищi («почуття») є корковими, притаманними лише людям, фiлогенетично бiльш молодими: виникають на протязi соцiального життя, суспiльних вiдносин, трудової дiяльностi. До них вiдносяться почуття iнтелектуальнi (цiкавостi, почуття нового, тощо), моралi (товариськiсть, патрiотизм, почуття обов’язку, совiстi), естетичнi (почуття прекрасного).

Звичайно у людини вищi емоцiї переважають над нижчими i мають вирiшальну роль у життi.

За суб’єктивним тоном (сприймаються як суб’єктивно приємнi, неприємнi чи нейтральнi):

Позитивнi (задоволення, радiсть, впевненiсть, захоплення, гордiсть, довiра, симпатiя, повага, кохання, вдячнiсть, нiжнiсть, зворушення, самовдоволення, зловтiха, почуття задоволеної помсти, спокiйна совiсть, почуття полегшення, задоволення собою, безпеки).

Негативнi (незадоволення, горе, туга, печаль, вiдчай, смуток, тривога, боязнь, страх, жалiсть, переляк, образа, спiвчуття, прикрiсть, гнiв, обурення, ненависть, неприязнь, заздрiсть, злоба, злiсть, нудьга, ревнощi, жах, невпевненiсть, недовiра, сором, розгубленiсть, ярiсть, вiдраза, зневага, розчарованiсть, сором i небажання каяття, докори сумлiння, нетерплячiсть, гiркота).

Нейтральнi (цiкавiсть, здивування, подив, байдужiсть, спокiйно-споглядальний настрiй).

За впливом на тонус органiзму i життєдiяльнiсть:

Стенiчнi (пiдвищують тонус органiзму — вiд грецького «stenos» — сила).

Астенiчнi (знижують тонус органiзму «astenos» — слабкiсть).

За механiзмами виникнення:

Реактивнi — виникають в якостi реакцiї на зовнiшнiй стимул. Наприклад, почуття радостi, як реакцiя на приємну звiстку, почуття туги чи вiдчаю при звiстцi про трагiчну для людини подiю.

Вiтальнi — переживання, пов’язанi зi змiною бiотонусу органiзму, функцiонування систем, якi беруть участь у реалiзацiї емоцiйних реакцiй.

За силою i тривалiсттю:

Настрiй — це вiдносно слабкий емоцiйний стан, що захоплює на деякий час всю особистiсть i вiдображається на дiяльностi, поведiнцi людини. Настрiй може бути довготривалим, стiйким, продовжуватись днями, тижднями, мiсяцями i захоплювати цiлий перiод життя людини. Вiн може бути стенiчним або астенiчним, реактивним чи вiтальним, радiсним чи сумним, гнiвним чи добродушним i викликатися рiзними обставинами, а також фiзичним самопочуттям. Причини настрою часто не усвiдомлюються, i у людини виникає думка про його безпричиннiсть. Негативний настрiй можна i потрiбно скеровувати зусиллям волi.

Афект — це короткочасна, бурхливо протiкаюча емоцiйна реакцiя на зразок «емоцiйного вибуху». Звичайно супроводжується рухливим перезбудженням, але може, навпаки, викликати зацiпенiння руху i загальмованiсть мови (вiдчай, страх).

фiзiологiчний афект: викликається сильними подразниками (словами, поведiнкою iнших людей, деякими обставинами), частiше у представникiв неурiвноваженого типу нервової системи з переважанням процесiв збудження. Часто афективнi реакцiї є наслiдком недостатньої вихованостi людини, слабкої волi, невмiння контролювати свою поведiнку.

патологiчний афект: виникає на грунтi органiчної патологiї головного мозку: це бурхлива емоцiя, що поєднується з сутiнковим розладом свiдомостi i супроводжується агресивними, руйнiвними дiями. Виникає у вiдповiдь на будь-який зовнiшньо незначний чинник. В подальшому афективнi подiї амнезуються.

Пристрасть — сильне, стiйке i глибоке почуття, яке захоплює всю людину i пiдкоряє собi основну спрямованiсть її думок i дiй. Зумовлена певними iнтересами, дiяльнiстю i за спрямованiстю може бути позитивною чи негативною (пристрасть до театру, музики, спорту, науки, збагачення, азартних iгор на грошi, до вживання алкогольних напоїв).

Стресові стани (вiд англ. «стрес» — напруга). Виникають у важких ситуацiях, при фiзичних i розумових перевантаженнях, необхiдностi приймати швидкi i вiдповiдальнi рiшення тощо. Вони властиві для рiзної людської дiяльностi: трудової, учбової, iгрової, спортивної, у взаємостосунках мiж людьми, у рiзних моральних конфлiктних ситуацiях. Стреси призводять до фiзичних змiн i порушень поведiнки.

Фрустрацiя (вiд латинського «frustracio» — обман, порушення планiв) — одна iз форм стресу: це емоцiйний стан переживання невдачi, яка виникла