Активність і діяльність. Основні характеристики активності. Провідний вид діяльності.

Діяльність — це специфічна форма суспільно-історичного буття людей, що втілюється в цілеспрямованому перетворенні ними природної і соціальної дійсності. Будь-яка діяльність, що здійснюється людиною, містить у собі: мету, засіб, процес перетворення і його результат (продукт).

Основною властивістю активності є належність її людям, поза яким вона не може існувати.

42. Діял як суттєвий вид ак люд Діял — це специфічна форма суспізьного бутш людей, що по.зягає а піііеспрямованому перетворенні природ і соц дійсності. Перетворюаа.зьний і цітеспрямованнй характер дія.зьн дає змогу її суб'єкту вн'Йтн за мгжі будь-якої ситуації. Потреби люд мають як особисгісннй, так І суспізьннй характер. Наприісзад. задовоктення потреби в Ькі — особиггісна атрібя. Проте багато потреб люд на^зежать до суспі^іьних, казективних (потреба в засвоєнні досвіду, знань).

Щоб психічна регу.тіяція дїяльносгі була.успішною, психіка має відобра:кати об'єктивні в.іастнвогті речей і визначати ними (а не потребами організму) способи досягнення постав;.зеііоТ мети. Пареиггі, дія.зьнісп> вироймс здатність керувати поведінкою люд так. щоб реалізувати цііесіїрямовані дії. а саме спімулюватн та підтримувати активність, як-а сама собою не задовазьняє потреб, шо виник-ають, тобто не супроводжується безпосереднім п«дкріп.зенням. Л все це переконує, шо дія.зьііісгь нерозривно пов'язана з пізнанням та воиіею, спирається на них, неможлива без пізнавальних І вольових процесів.

Оіже. діяльність — це внутрішня (психічна) і зовнішня (фішчпа) активність лтд. яка раулюеться усвідо.мленою .метою, 4І. Структура актмвивсті ти

О.М. Леонтьєв розвинув ідею Л.С. Виготського про провідний тип діяльності.

Провідна діяльність - це діяльність, виконання якої визначає виник-нення і формування основних психологічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості.

Провідна діяльність є показником психологічного віку дитини і харак-теризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяль-ності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку.

Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить перш за все від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють такі види провідної діяльності:

- емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослими (0-1 рік);

- предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1-3 роки); п процесі її виконання засвоюються історично складені способи дій з певними предметами;

- сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3-6 років);

- навчальна діяльність у молодших школярів;

- інтимно-особистісне спілкування підлітків;

- професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці. Провідна діяльність не виникає одразу, а проходить певний шлях сво-го становлення. Виникнення в кожному періоді психічного розвитку но-вої провідної діяльності не означає зникнення тієї, яка була провідною на попередньому етапі. Той чи інший період психічного розвитку характе-ризується системою різних видів діяльності, в якій провідна діяльність займає особливе місце, визначає виникнення основних змін в психічному розвитку на кожному окремому етапі.

Щоб будь-який акт діяльності міг відбутися, людина повинна уявляти собі результат майбутньої дії. Це уявлення майбутнього результату відбувається у формі образа того предмета, що повинний вийти. Відображення майбутнього результату дії становить зміст поняття мета, це найважливіший елемент психологічної структури діяльності. Саме наявність усвідомленої мети додає діяльності людини людське, що відрізняє її від поведінки тварин, додає їй цілеспрямованість. Говорячи про психологічний аналіз діяльності, насамперед, потрібно відповісти на запитання: яка мета?

Дія — це процес, спрямований на реалізацію свідомої мети. Мета задає дію, дія забезпечує реалізацію мети, через характеристику мети ми можемо охарактеризувати саму дію. Але наявності однієї мети недостатньо для дії. У свідомості повинні знайти відображення умови, в яких могла б бути досягнута мета. Взаємозалежне відображення мети й умов її досягнення утворюють задачу. Задача є тим психологічним механізмом, що здійснює регуляцію діяльності, тобто вся наша діяльність — це ланцюжок безупинно розв'язуваних нами задач. Залежно від умов, мета може бути досягнута різними способами, із застосуванням різних операцій. Якщо дія відповідає на запитання — що людина робить, то операція — як вона це робить. Операція — це спосіб виконання дії. Характер операцій, що використовуються, залежить від умов, у яких відбувається дія. Якщо дія відповідає власне цілі, то операція відповідає умовам, у яких ця ціль дана. При цьому під «умовами» розуміються як зовнішні обставини, так і можливості чи внутрішні засоби самого діючого суб'єкта.

Оскільки мета — це відображення бажаного результату, джерелом цілеутворення виступають, насамперед, потреби людини. Саме потреби змушують людину ставити перед собою завдання. Потреба розуміється як вимога, нестаток, очікування, прагнення до якогось відсутнього, бажаного предмету. Потреба завжди може бути охарактеризована за своїм предметним змістом. Усе, що робить людина, вона робить для і заради чогось. Саме предметний зміст складає ключову характеристику потреби, розглянутої в конкретно-психологічному плані. Не знаючи, не уявляючи предмета потреби, ми нічого не можемо сказати ні про психологічну характеристику самої потреби, ні про ті конкретні дії, що будуть розпочаті для її задоволення.

У житті кожної потреби можна виділити два етапи: період до першої зустрічі з предметом, що задовольняє цю потребу (потребовий стан), і період після цієї зустрічі. «Потребові стани — це особливі психічні стани, стани невизначеності, неструктурованості бажань суб'єкта, невиразності намірів і планів, їх розмитості, легкої зміни одного на інший. Часто про цей стан можна сказати, що людина, яка знаходиться в ньому, жадає (часом дуже жагуче) того, чого сама як слід не розуміє, чому не може дати однозначного опису».(Братусь)

Потребовий стан не може тривати довго. У поведінці він виражається в «переборі» різних