Темперамент. Тип ВНД як основа темпераменту

Темперамент — (від лат. temperamentum — відповідне співвідношення рис) характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто за показниками темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, енергійності, емоційності. Отже, під темпераментом розуміють динамічні характеристики психічної діяльності. Психофізіологічний аналіз структури темпераменту дає змогу, за Небиліциним, виділити три головних його компоненти, сфери прояву темпераменту: загальна активність; моторна сфера; властивості емоційності.

Загальна активність визначається інтенсивністю й обсягом взаємодії людини з навколишнім середовищем — фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути інертною, спокійною, пасивною, ініціативною, активною тощо.

Прояви темпераменту в моторній сфері можна розглядати як часткові вираження загальної активності. До них відносять: темп, швидкість, ритм і загальну кількість рухів.

Коли говорять про емоційність як прояв темпераменту, то мають на увазі вразливість, чутливість, імпульсивність тощо.

Від темпераменту, таким чином, залежить:

швидкість виникнення психічних процесів і їх стійкість (швидкість сприймання, швидкість розуміння, тривалість зосередження уваги);

психічний темп і ритм;

інтенсивність психічних процесів (сила емоцій, активність волі);

спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти (інтроверсія/екстраверсія).

Перше вчення про темперамент належить Гіппократу, який пов'язував прояви темпераменту з переважанням якоїсь рідини в організмі: крові (латин. — сангвіс); жовчі (латин. — холе); чорної жовчі (латин. — мелайне холе) або лімфи (грец. — флегма). Від назв цих рідин походять назви чотирьох основних темпераментів.

Наукове підґрунтя вчення про темперамент отримало в теорії І. П. Павлова стосовно особливостей нервової системи та типів вищої нервової діяльності

Про темперамент людини (для практичних цілей) можна судити за декількома основними його властивостями:

Сенситивність, або чутливість, — показник того, яка мінімальна сила подразника викликає психічну реакцію.

Реактивність — з якою силою людина реагує на ті чи інші впливи.

Активність — з якою енергією людина сама впливає на навколишній світ, її наполегливість, зосередженість тощо.

Співвідношення реактивності й активності — те, від чого в основному залежить діяльність: від випадкових причин чи від намічених цілей, прагнень, тобто від свідомо визначеної лінії поведінки.

Темп (швидкість) психічних реакцій.

Пластичність/ригідність: наскільки легко й швидко пристосовується до зовнішніх впливів.

Екстраверсія/інтроверсія.

Емоційна стабільність/емоційна нестабільність.

Таблиця 8.1 Властивості темпераментів

Показник | Темперамент

Сангвінік | Холерик | Флегматик | Меланхолік

Сенситивність | Низька | Низька | Низька | Висока

Реактивність | Висока | Висока | Низька | Низька

Активність | Висока | Висока | Висока | Низька

Співвідношення активності й реактивності | Активність = реактивність | Реактивність > активності | Активність > реактивності | Реактивність > активності

Темп | Високий | Високий | Низький | Низький

Пластичність/ ригідність | Пластичність > ригідності | Ригідність > пластичності | Ригідність | Ригідність

Екстраверсія/ інтроверсія | Екстраверт | Екстраверт | Інтроверт | Інтроверт

Стабільність/ нестабільність | Стабільний | Нестабільний | Стабільний | Нестабільний

Психологічна характеристика типів темпераменту за І.П.Павловим:

Сангвінік характеризується високою лабільністю. Сангвініки можуть легко збуджувати, і легко гальмувати свої бажання. Діяльність сангвініка характеризується продуктивністю, коли йому цікаво, коли він знаходь щось нове для себе. Якщо стає нецікаво, починає нудьгувати і полишає розпочату справу, не доводячи її до кінця.

Холерики характеризуються циклічністю у діяльності та поведінці X. може цілком віддатися справі, завзято працювати, енергійно переборюючи труднощі на шляху до досягнення мети, і раптом усе лишити. Яскраво простежується під час виникнення складних обставин, коли люди цього типу не можуть знайти правильного рішення, та під час сильного емоційного збудження.

Флегматики — спокійні, завжди врівноважені, наполегливі і затяті трудівники життя (І.П.Павлов). Але властива їм інертність не дає змоги швидко реагувати на швидкі зміни середовища.

Меланхолікам. властива слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів. Тому умовні рефлекси нестійкі і від зміни оточення легко гальмуються. У них особливо послаблене внутрішнє гальмування, звідси — низька комплексна реактивність, легке відволікання уваги. нетривале зосередження на об’єктах діяльності.

Роль темпераменту в праці та навчанні. Темперамент і проблеми виховання

Особливості типу темпераменту починають проявлятися вже з раннього дитинства. Завдання вчителів та вихователів полягає в тому, щоб зважати на ці особливості та виробляти в дітей уміння володіти своїм темпераментом.

Сангвініки легко засвоюють новий матеріал, майже «хапають на льоту». Але вони дуже рухливі і їхня увага відволікається від основної справи, до них слід застосовувати інтерес до розпочатої справи, інакше вони почнуть нудьгувати, стануть млявими або, навпаки, шукатимуть сторонні збудники та розважатимуться.

Холерики легко концентр увагу на об’єкті, але не можуть її швидко переключати, позаяк процеси гальмування в них уповільнені. Вчителю слід так організовувати діяльність учнів, щоб полегшити успішне переключення уваги та виховувати уміння її переключати. Вони схильні до поруш дисципліни на уроках.

Флегматики та меланхоліки тимчасові зв'язки утворю повільно внаслідок недостатньої рухливості кіркових процесів. Тому їм потрібно давати більше часу на засвоєння та опанування навчального матеріалу.

Темперамент і проблеми виховання. Виховуючи дитину, не можна ставити завдання переробити темперамент, але з будь-якого темперамету можна вихвати всі необхідні позитивні якості особистості та її поведінки. Усі типи темпераменту мають свої позитивні та негативні сторони. Так, позитивні якості холерика — активність, пристрасність енергійність; сангвініка — рухливість, емоційна чуйність; флегматика — витримка, спокій; меланхоліка — глибина та стійкість почуттів, емоційна чутливість. Разом з тим холерики можуть бути нестриманими, різкими: сангвініки — легковажними та поверховими; флегматики — млявими, байдужими; меланхоліки — сором'язливими, замкнутими. А тому завдання педагогів полягає в тому, щоб виявити особливості прояву темпераменту у дитини та, спираючись на його позитивні сторони, намагатись перебороти негативні прояви. Наприклад, виховання може привчити холерика до стриманості у вияві своїх