Екстравертний | Жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість

Некерований | Імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозріливий

Неврастенічний | З домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності

Демонстративний | Егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті

Акцентуації є граничним показником нормального розвитку характеру, але за несприятливих умов можуть призвести до розвитку психопатій, тобто патологічних характерів. Розрізнити акцентуйований та патологічний характери можна, використовуючи критерії психопатій Таннушкіна — Кербікова:

характер можна вважати патологічним, тобто розцінювати як психопатію, якщо він відносно стабільний у часі, тобто мало змінюється протягом життя;

тотальність проявів характеру: при психопатіях ті самі риси характеру виявляються скрізь;

соціальна дезадаптація: постійне виникнення життєвих труднощів.

У випадку акцентуації може не бути жодної з перерахованих вище ознак психопатій, принаймні не присутні всі три ознаки відразу.

Вчинок і формування характеру.

Відома східна приказка: «Посій вчинок — пожнеш звичку, посій звичку — пожнеш характер, посій характер — пожнеш долю». Акцент у ній правильно поставлений на людських вчинках, які, повторюючись, стають звичками, закріплюються в рисах характеру, складаючи його сутність, впливаючи на становище людини в суспільному житті й на ставлення до неї інших людей. Система звичних дій і вчинків — фундамент характеру людини.

Найбільш інформативними формами прояву характеру є робочі операції (дії, якими виконується та чи інша діяльність) та результати, продукти діяльності. У робочих операціях безпосередньо відображається реальне ставлення людини до діяльності, що може виражатися в таких рисах характеру, як старанність та сумлінність, ретельність та енергійність.