Виступивши з критикою методу аналітичної інтроспекції, вони наголошували, що аналіз є продовженням, а цілісну картину дає первинне сприйняття (описували предмет сприйняття не таким, яким, вони його знають, а таким, яким його бачать в даний момент. В цьому описі немає елементів.

Курт Коффка писав, що однією з основних помилок традиційної психології є те, що вона розділила структуру на елементи, позбавляючи її тим самим суттєвих властивостей.

Заперечивши пануючу на той час психологічну доктрину, гештальтисти на основі експериментальних досліджень довели: що у свідомості існують цілісні образи, не розкладені на сенсорні першоелементи, що в якості первинного сприйняття виступає ціле; що об'єднання елементів зорового поля в перцептивну структуру залежить від таких факторів, як близькість елементів один до одного, подібність елементів, замкнутість, симетричність тощо; що цілісний образ — це динамічна структура і утворюється за спеціальними законами організації, що в зоровому полі під час сприйняття діють як з'єднуючі (інтегруючі) та стримуючі перцептивні сили.

Вони сформулювали ряд засад, які отримали назву законів сприйняття в гештальттеорії.

Представники гештальтпсихології багато уваги приділяли проблемі психічного розвитку дитини.

Психічним процесом, який визначає рівень розвитку психіки дитини на погляд гештальтистів є сприйняття, бо від нього залежить і поведінка і розуміння ситуацій дитиною.

Розвиток дитини з погляду гештальтпсихології поділяється на два незалежні паралельні процеси: дозрівання і навчання. Коффка, наголошуючи на їх абсолютній незалежності один від одного доводив, що, в процесі розвитку навчання може випереджувати дозрівання, а може і відставати від нього, хоча найчастіше вони йдуть паралельно, створюючи ілюзію взаємозалежності. Проте, навчання не може прискорити процес дозрівання і диференціації гештальтів, процес дозрівання не прискорює навчання.

Досліджуючи процес сприйняття, Коффка стверджував, що основні властивості сприйняття з'являються поступово, з дозріванням гештальтів.

Г. Фолькельт, ще один з представників гештальтпсихології, досліджуючи, процес сприйняття у дітей, особливу увагу приділяв вивченню дитячих малюнків. Він виявив, що у 3-4 літніх дітей відсутнє адекватне сприйняття образів навколишнього світу. Так, коли дітям запропонували намалювати конус, вони намалювали трикутник і поряд коло. Тільки пізніше, в результаті інтеграції та уточнення образів цих двох фігур у дітей формується образ конусу, який вони починають малювати не лише у плоскості але й у об'ємі.

Фолькельт проводив порівняльний аналіз малюнків, які малювали діти: тих які вони бачили і тих які не бачили, а лише сприймали на дотик, тобто лише обмацували. Виявилось, що малюючи закритий хустинкою кактус вони представляли у вигляді колючки, тобто передавали загальне відчуття, а не форму. Ці досліди мали своє продовження у працях вітчизняних психологів, які займались вивченням зорового сприйняття, а саме у школі Запорожця А. В.

Вітчизняні вчені прийшли до висновку, що в основі сприйняття і впізнавання предметів існують певні образи — сенсорні еталони.

Досліди, які проводив з людиноподібними мавпами В. Келер з'ясувалось, що вони здатні знайти вихід з проблемної ситуації не шляхом випадкових проб і помилок, як наполягали біхевіористи (Торндайк), а миттєво вловивши відношення між речами. Таке сприйняття відношень було названо інсайтом, який виникає завдяки побудові нового гештальту, який не є результатом научіння, і не може бути взятий з минулого досвіду.

Широкого інтересу набула праця Келера "Дослідження інтелекту у антропоїдів", в якій описується як піддослідна мавпа, яку Келер назвав Аристотелем, справилася з завданням дістати приманку (бабан) за допомогою миттєвого охоплення відношень між розкиданими предметами (ящиками, палками), оперуючи якими мавпа досягала мети.

У неї спостерігалось щось на зразок осяяння, або знаменитого архімедового «Еврика».

Аналогічний принцип, тобто перехід від схоплення загальної ситуації до її диференціації відбувається і в інтелектуальному розвитку дитини, вважав Келер.

Він вважав, що навчання приводить до утворення нової структури, а відповідно до нового сприйняття і усвідомлення ситуації.

Усвідомлення нових поєднань і нових функцій предметів і є утворенням нового гештальта. Келер називав цей процес переструктуруванням гештальту, вважав, що він відбувається миттєво і не залежить від минулого досвіду. Щоб підкреслити миттєвість цього процесу, Келер назвав його явищем "інсайту". К. Бюлер дане явище назвав "ага-переживанням".

Келер провів експеримент в якому дітям пропонували дістати машинку, яка розмішена високо на шафі. Щоб дістати машинку, необхідно було використати різні предмети: драбину, ящик, стілець.

Виявилось, що якщо в кімнаті була драбина, діти легко і швидко розв'язували задачу. Складніше було використати ящик. Однак найскладніше виявилось завдання, коли в кімнаті не було інших предметів окрім стільця, який стояв коло стола, який треба було відсунути від стола і використати замість драбини.

Келер пояснював результати так: драбина з самого початку усвідомлюється функціонально як предмет, за допомогою якого дістають що-небудь, що знаходиться вгорі, тому її включення в гештальт з шафою не складає особливих труднощів.

Включення ящика потребує деякої перестановки, оскільки ящик усвідомлюється в кількох функціях.

Коли мова заходить за стілець, то з самого початку він усвідомлюється дитиною не сам по собі, а включеним у інший гештальт зі столом, і представляється дитині єдиним цілим зі столом. Тому для розв'язання цієї задачі, дітям необхідно спочатку роз'єднати цілісний образ — "стіл-стілець" на окремі два, а тоді поєднати стілець з шафою в новий образ і усвідомити його нову функціональну роль.

За Келером, інтелектуальне рішення полягає в тому, що елементи поля, які попередньо не були пов'язані між собою, починають об'єднуватися в деяку структуру, відповідну до проблемної ситуації.

З чисто описової позиції для цієї форми поведінки характерне використання предметів у відповідності з їх відношенням один до одного та реорганізацією поля. Структурування