Фрейд розділяв суперего на дві підсистеми: совість і его-ідеал. Совість набувається за допомогою батьківських покарань. Вона пов'язана з такими вчинками, які батьки називають "нечемна поведінка" і за яку дитина несе покарання. Совість включає здатність до критичної самооцінки, наявність моральних заборон та виникнення почуття вини у дитини, коли вона не зробила того, що повинна була б.

Винагороджуючий аспект суперего — це его-ідеал. Формується він з того, що батьки одобрюють, або високо цінують. Він веде індивіда до встановлення для себе високих стандартів. Якщо мета досягнута, це викликає почуття самоповаги та гордості. Наприклад, дитина, яку винагороджують за високі успіхи в навчанні, завжди буде пишатися своїми академічними досягненнями. Суперего вважається повністю сформованим, якщо батьківський контроль замінюється самоконтролем. Проте, цей принцип самоконтролю не слугує цілям принципу реальності. Суперего, намагаючись повністю придушити будь-які суспільно неодобрювані імпульси ід, намагається довести людину до абсолютної досконалості в думках, словах, вчинках, тобто намагається переконати її в перевазі ідеалістичних цілей над реалістичними.

Захисні механізми ЕГО

Основна психодинамічна функція тривоги — допомагати людині уникати усвідомленого виявлення у себе неприйнятних інстинктивних імпульсів та сприяти тому, щоб вини задовільнялись належним способом у відповідний час. Захисні механізми ЕГО допомагають здійснювати ці функції, а також оберігають людину від тривоги, що мучить її. Фрейд визначав захисні механізми ЕГО як свідому стратегію, яку використовує індивід для захисту від відкритого вираження імпульсів ІД та від зустрічного тиску з боку СУПЕРЕГО.

Усі захисні механізми мають дві спільні характеристики:

1) вони діють на неусвідомленому рівні і тому є засобами самообману;

2) вони перекручують, заперечують або фальсифікують сприйняття реальності, щоб зробити тривогу менш загрозливою для індивіда. Як правило люди використовують різні захисні механізми. Розглянемо деякі з них.

Витіснення. Фрейд розглядав витіснення як первинний захист его, бо воно є не тільки основою для формування більш складних захисних механізмів, але воно забезпечує найбільш прямий шлях відходу від тривоги. Його називають ще "мотивованим забуванням", оскільки витіснення, викидає з усвідомленого думки та почуття, що приносять страждання. Проте, звільнення шляхом витіснення не проходить безслідно. Фрейд вважав, що витіснені думки та імпульси не втрачають своєї активності у несвідомому, тому для попередження їх прориву у свідомість необхідна постійна затрата психічної енергії. Ця безперервна трата ресурсів ЕГО може серйозно обмежити використання енергії для більш адаптивної, спрямованої на власний розвиток творчої поведінки. Постійне намагання витісненого з свідомості досвіду до відкритого вираження може отримувати короткотривале задоволення в снах, жартах, обмовках та інших проявах того, що Фрейд назвав "психопатологією буденного життя". Крім того, Фрейд вважав, що витіснення відіграє роль у всіх формах невротичної поведінки, у психосоматичних захворювання (наприклад виразкова хвороба), психосексуальних порушеннях. Це основний захисний механізм, що зустрічається частіше за інші.

Проекція — являє собою процес, за допомогою якого індивід приписує власні неприйнятні думки, почуття і поведінку іншим людям або оточенню. Таким чином проекція дозволяє людині покладати вину на будь-кого чи будь-що за свої недоліки чи промахи. Гравець у гольф критикує свою клюшку після невдалого удару — найбільш примітивний вид проекції. З іншого боку, жінка, намагаючись побороти свій сексуальний потяг, підозріває кожного, хто з нею зустрічається у намаганні її спокусити. Студент, який одержав невисоку оцінку на екзамені намагається звинуватити в цьому викладача, який не пояснив цю тему на лекції, не чесно проведеному тестуванню тощо. Проекцією пояснюються соціальні забобони, феномен "козла відпущення", бо етнічні та расові стереотипи є зручними для приписування комусь іншому своїх негативних особистісних характеристик.

Заміщення — захисний механізм, в якому прояв інстинктивного імпульсу переадресовується від більш грізного об'єкта чи особистості до менш грізного. Поширений приклад — дитина, після того, як вона була покарана батьками, штовхає свою молодшу сестру, копає песика чи ламає іграшки. Працівниця, яку критикував надто прискіпливий керівник за недоліки в роботі, реагує спалахами гніву на незначні провокації з боку чоловіка чи дітей вдома. Вона не усвідомлює, що ставши об'єктами її гніву, вони просто заміщують керівника. В кожному з цих випадків справжній об'єкт ворожості заміщується менш загрозливим для суб'єкта.

Раціоналізація — для того, щоб справитися з фрустрацією та тривогою, індивід намагається перекрутити реальність, таким чином захистивши свою самооцінку. Раціоналізація має відношення до неправдивої аргументації, завдяки якій ірраціональна поведінка видається таким чином, що виглядає цілком розумною і тому оправданою в очах оточення. Нерозумні помилки, невдалі судження, промахи можуть знайти оправдання завдяки раціоналізації, наприклад чоловік, якому жінка відмовила прийти на побачення втішає себе тим, що вона не є привабливою тощо.

Реактивне утворення — або зворотна дія, коли ЕГО, намагаючись захиститись від заборонених імпульсів, виражає в поведінці і думках протилежні пориви. Цей захисний процес реалізується на двох рівнях: спочатку неприйнятний імпульс пригнічується; пізніше на рівні свідомості з'являється цілком протилежний. Наприклад, жінка, що відчуває тривогу від вданого вираженого почуття сексуального потягу, у