Регресія — це спосіб пом'якшення тривоги шляхом повернення до раннього періоду життя, більш безпечного і приємного, повернення до дитячих моделей поведінки, прояви регресії у дорослих — це нестриманість, незадоволеність, "надутися і не розмовляти" з іншими, дитяче щебетання (лепет), протистояння авторитетам, поїздка на автомобілі на нерозумно високій швидкості.

Сублімація — захисний механізм, що дає можливість людині з метою адаптації змінити свої імпульси таким чином, щоб їх можна було виражати за допомогою соціально прийнятних думок та дій. Сублімація розглядається як єдино здорова, конструктивна стратегія подолання небажаних імпульсів, тому що вона дозволяє ЕГО замітини мету чи об'єкт імпульсів, не стримуючи їх проявів. Енергія інстинктів відводиться по інших шляхах вираження, тих, які суспільство вважає прийнятними. Так чоловік з сильними сексуальними імпульсами може спрямувати свою енергію в напрямку соціально одобрюваної діяльності: заняття футболом, хокеєм, іншими видами спорту; жінка з сильними садистичними схильностями може стати першокласним хірургом чи прекрасним автором романів. В цих видах діяльності вона зможе демонструвати свою перевагу над іншими, проте таким способом, який буде давати суспільно-корисний результат. Фрейд вважав, що саме сублімація сексуальних інстинктів послужила головним поштовхом до великих досягнень в Західній науці і культурі.

Заперечення — механізм захисту, коли людина відмовляється визнати, що сталась неприємна подія. Наприклад, батько, який відмовляється повірити, що його дочка була по звірячому вбита і поводиться так, ніби нічого не сталося, або дитина, яка відмовляється вірити у смерть улюбленої кішки і продовжує вірити, що вона все ще жива. Або коли лікар сповіщає хворому, що у нього смертельна хвороба, а той заперечує, що з ним цього не може статися, не зважаючи на очевидні докази. Згідно з Фрейдом, заперечення найбільш типовим є для маленьких дітей та індивідів більш старшого віку з пониженим рівнем інтелекту. Хоча люди зрілі та нормально розвинені можуть користуватися запереченням у сильних стресових та травмуючих ситуаціях.

Фрейд вважав, що всі люди користуються захисними механізмами і небажаним це стає лише тоді, коли ми надто на них покладаємося.

Інстинкти — рушійна сила поведінки. Психоаналіз ґрунтується на тому, що люди є складними енергетичними системами. У відповідності з досягненнями фізики та фізіології XIX ст., Фрейд вважав, що поведінка людини активізується завдяки єдиній енергії, яка згідно з законом збереження енергії, може переходити з одного стану в інший, проте кількість її залишається незмінною, Фрейд взяв цей загальний принцип природи, перевів його на мову психологічних термінів і зробив висновок, що джерелом психічної енергії є нейрофізіологічний стан збудження. Він вважав, що у кожної людини є певна обмежена кількість енергії, яка є джерелом живлення для індивіда, джерелом його психічної активності. Мета будь-якої форми поведінки індивіда полягає у зменшенні напруги, яка виникає внаслідок накопичення цієї енергії. Наприклад причиною , що змушує вас сидіти, на лекції і слухати мою розповідь може бути прагнення послабити напругу, що виникла в результаті необхідності складати екзамен з історії психології в кінці семестру.

Таким чином, мотивація людини повністю ґрунтується на енергії збудження, що виробляється тілесними потребами.

За Фрейдом, психічні образи тілесних потреб, виражені у вигляді бажань, називаються інстинктами. В інстинктах проявляються вроджені стани збудження на рівні організму, що вимагають виходу і розрядки. Фрейд вважав, що будь-яка активність людини ( мислення, сприйняття, пам'ять, уява) визначаються інстинктами. Вплив інстинктів на поведінку може бути як прямим, так і непрямим, замаскованим. Люди поводяться певним чином тому, що їх до цього спонукає несвідоме напруження — їх дії спрямовані на те, щоб зменшити цю напругу. Інстинкти, за Фрейдом, є "кінцевою причиною будь-якої активності."

Кількість інстинктів може бути необмеженою, проте, Фрейд визнавав дві основні групи: інстинкти життя і смерті. Перша група під загальною назвою Ерос, включає всі сили, що підтримують усі життєво важливі процеси та забезпечують розмноження виду, тому найбільш суттєвими для розвитку особистості Фройд вважав сексуальні інстинкти. Енергія сексуальних інстинктів отримала назву Лібідо, що в перекладі з лат. означає хотіти, бажати, або енергія лібідо — термін, що вживається у значенні енергії життєвих інстинктів в цілому.

Лібідо — це певна кількість психічної енергії, що знаходить розрядку виключно в сексуальній поведінці.

Друга група — інстинкти смерті, так звані Танатос, — лежить в основі усіх проявів жорстокості, агресії, самовбивств, вбивств. Фрейд вважав їх біологічно обумовленими і такими ж важливими в регуляції людської поведінки, як і інстинкти життя. Він вважав, що інстинкти смерті підкоряються принципу ентропії, тобто закону термодинаміки, згідно з якими будь-яка енергетична система прагне збереження динамічної рівноваги. Посилаючись на Шопенгауера, Фрейд стверджував, що "метою будь-якого життя є смерть. Тим самим він доводив, що всім живим організмам притаманне прагнення повернутися до невизначеного стану, з якого вони вийшли. Фрейд вірив, ш,о людям притаманне прагнення смерті. Проте, дане твердження не є прийнятним для багатьох сучасних психоаналітиків, тому вони не надають йому такого значення.

Будь-який інстинкт має чотири характеристики: джерело, мету, об'єкт і стимул.

Джерело — стан організму чи потреба, що викликає даний стан. Джерела інстинктів описує нейрофізіологія (голод, спрага тощо). Чіткого визначення інстинктів смерті Фрейд не дав.

Мета — полягає в усуненні або редукції збудження, що виникло в результаті потреби. Якщо мета досягнута — людина переживає короткочасний стан блаженства.

Об'єкт — означає будь-яку