Самість — найважливіший архетип в теорії Юнга, серцевина особистості, навколо якої організовані та об'єднані інші елементи. Коли досягається інтеграція усіх аспектів душі, людина відчуває єдність, гармонію, цілісність. В розумінні Юнга розвиток самості — головна мета людського життя. Основним символом архетипу самості є мандала і її численні різновидності (абстрактне коло, німб святого, вікно розетка). Цілісність і єдність ''Я", символічно виражених в завершеності фігурна зразок мандали, можна виявити в снах, фантазіях, міфах, релігійному і містичному досвіді. Юнг вважав, що релігії є великою силою, що сприяє прагненню людини до цілості і повноти. Гармонізація усіх частин душі — процес складний, досягнути її можна не раніше зрілого віку (середнього). Архетип самості не реалізується до тих пір, поки не наступить інтеграція і гармонія усіх аспектів душі, свідомих і несвідомих. Тому, досягнення зрілого Я вимагає постійності, наполегливості, інтелекту та великого життєвого досвіду.

Его-спрямованість

Найбільш відомим вкладом Юнга в психологію є описані ним два основні спрямування або життєві установки: екстраверсія та інтроверсія. Обидві орієнтації в людині існують одночасно, проте, одна з них стає домінуючою. Екстравертна установка — спрямованість до зовнішнього світу. Екстраверт рухливий, балакучий, швидко встановлює відносини та уподобання, зовнішні фактори є для нього рушійною силою. Інтроверт — заглиблений у внутрішній світ своїх думок, почуттів, досвіду. Він спостережливий, стриманий, прагне усамітнення, схильний віддалятися від об'єктів, його інтерес зосереджений в ньому самому.

Обидва типи установок притаманні людям, знаходяться одна до одної в опозиції, якщо одна є ведучою і раціональною, то інша — виступає в якості допоміжної, ірраціональної. Результатом комбінації ведучої і допоміжної его-орієнтації є особистості, чиї моделі поведінки визначені і передбачувані.

Психологічні функції.

Коли Юнг зрозумів, що за допомогою цієї пари протилежних орієнтацій неможливо пояснити усі відмінності між людьми, він розширив свою типологію і включив у неї психологічні функції, серед яких він виділяє: мислення, емоції, відчуття, інтуїція.

Мислення і емоції він відніс до раціональних функцій, оскільки вони дозволяють формувати судження про життєвий досвід.

Мислячий тип /логік/ судить про цінність тих чи інших явищ використовуючи логіку та аргументи. Він прагне зрозуміти, пояснити суттєві риси, закономірності подій, життя.

Емоційний тип /етик/ фокусує свою увагу на емоційній стороні життєвого досвіду, інформує нас про реальність мовою позитивних або негативних емоцій. Для нього важливим є відношення до подій, їх оцінка, їх прийняття або неприйняття.

Другу пару протилежних функцій — відчуття і інтуїцію Юнг назвав ірраціональними, оскільки вони пасивно схоплюють і реєструють події у зовнішньому (відчуття) та внутрішньому (інтуїція) світі, не оцінюючи їх і не надаючи їм значення.

Відчуваючий тип / сенсорик/ зосереджується на безпосередньому, безоцінковому реалістичному сприйнятті зовнішнього світу, сприйнятті подій як факт, як реальність, як чуттєвий досвід, особливо проникливий у відношенні смаку, запаху, тощо.

Інтуїтивний тип характеризується сублімінальним і неусвідомленим сприйняттям буденного досвіду, Інтуїтивний тип покладається на передчуття і здогадки, схоплюючи суть життєвих подій.

Юнг стверджував, що коли ведучою функцією є відчуття, людина схоплює реальність мовою явищ, так, ніби вона фотографує її. Коли ведучою функцією є інтуїція — людина реагує на неусвідомлені образи, символи та скрите значення того, що її хвилює.

Кожна людина наділена усіма функціями, проте, лише одна функція з раціональної або ірраціональної пари, за звичай, переважає і усвідомлюється. Інші функції заглиблені у несвідоме і відіграють допоміжну роль у регуляції поведінки. Будь-яка функція може бути ведучою, тому і виділяють такі типи особистості : мислячий або логік, емоційний або етик, відчуваючий або сенсорик, та інтуїтивний індивідів. За Юнгом інтегрована особистість для подолання життєвих обставин використовує усі протилежні функції.

Дві его-орієнтації та чотири психологічні функції взаємодіючи утворюють вісім різних типів особистості.

Наприклад екстравертний думаючий тип зосереджується на об'єктивних, що мають практичне значення фактах. Це холодна догматична людина, що живе за встановленими правилами (Фрейд-прототип).

Інтровертний інтуїтивний тип — зосереджений на реальності внутрішнього світу, це за звичай ексцентрична, що тримається осторонь індиферентна особа (мав на увазі себе).

Типи особистості | Екстраверсія | Інтроверсія

Мислячий/логік/ | Ділова сфера, логіка, вигода | Логіка взаємин, наукові теорії

Емоційний/етик/ | Зовнішній прояв емоцій, настрій | Взаємини між людьми

Відчуваючий/сенсорик/ | Воля, вимогливість | Відчуття зручності, самопочуття

Інтуїтивний/інтуїт/ | Інтуїція можливостей | Інтуїція часу,

передчуття, прогнозування подій

Розвиток особистості.

Розвиток особистості розглядав як динамічний процес, як еволюцію протягом усього життя. На погляд Юнга, людина постійно здобуває нові знання, уміння, досягає нових цілей і реалізує себе все більш повно. Придавав велике значення такій життєвій меті індивіда як набуття самості, що є результатом прагнення різних компонентів особистості до єдності. Кінцевою метою особистості є повна реалізація "Я", тобто становлення єдиного, неповторного, цілісного індивіда ( перекликається з засадами екзистенційної та гуманістичної психології).

Розвиток кожної людини в цьому напрямку є унікальним, продовжується протягом усього життя і включає в себе процес, який одержав назву індивідуаиії.

Іншими словами, індивідуація — це динамічний, еволюціонуючий процес інтеграції багатьох протидіючих внутрішньоособистісних