Гуманістична психологія А. Маслоу

Представник гуманістичного напрямку в психології, який ще називають як «третя сила», або "розвиток потенціалу людини", згідно з яким людина від природи є доброю і здатна до самовдосконалення. Згідно з цією ідеєю сама сутність людини постійно рухає її в напрямку особистісного росту, творчості і самодостатності, якщо тільки сильні обставини оточення не перешкоджають цьому.

Людина — це у вищій мірі свідоме і розумне створіння без домінуючих несвідомих потреб і конфліктів, активний творець власного життя.

Абрахам Гарольд Маслоу народився в Брукліні, Нью-Йорк, в 1908 році в сім'ї неосвічених євреїв емігрантів з Росії. Батьки дуже хотіли, щоб він, старший з 7 дітей отримав освіту. Згадуючи про своє дитинство, він говорить, що був одиноким і нещасливим. "Дивно, - згадував він, - що маючи таке дитинство, я не захворів психозом. Я був єдиним хлопчиком-євреєм серед не євреїв, що до деякої міри нагадує ситуацію, коли вперше негр вступає до школи, де навчаються білі діти. Я виріс в бібліотеках, серед книг і без друзів.

У нього були дужу складні взаємини з матір'ю, сповнені ненависті і ворожості, і практично такими збереглись до кінця її днів. Мати його була дуже релігійною, і часто погрожувала, що Бог покарає його за проступки. В кінцевому результаті він навчився ненавидіти релігію і сумніватися в Бозі. Він називав Розу Маслоу жорстокою, злостивою і неосвіченою, звинувачував у тому, що у неї немає ні краплини тепла і любові.

Батька він згадував "як людину котра любила віскі, жінок і бійки". Батько навіяв абрахаму, що він потворний і дурний. Пізніше, Маслоу помирився з батьком, однак ніколи не вибачив матері того, як вона поводилась з ним у дитинстві і юності.

Спочатку він хотів стати юристом. Проте, коли він зрозумів, що ця професія не для нього, перебрався у Вісконсін.. де закінчив університетський курс з психології і одержав ступінь бакалавра в 1930 році, магістра гуманітарних наук - в 1931, доктора - в 1934,

Незадовго до переїзду до Вісконсіну, одружився на Бреті Гудман - своїй шкільній симпатії і кузині. Пізніше він згадував, що життя для нього практично не починалось до тих пір, поки він не одружився і не переїхав до Вісконсіну,

Одержавши докторський ступінь, переїжджає до Нью-Йорку, де працює в Колумбійському університеті разом з відомим теоретиком у галузі научіння - Торндайком.

Згадуючи Нью-Йорк тих часів (30-40 роки), він казав, що то був центр психологічного всесвіту.

Саме тут він познайомився з елітою європейських інтелектуалів, яким довелось спасатися від Гітлера: Е. Фромм, А. Адлер, К. Хорні, Рут Бенедикт, Макс Вертгеймер. Неформальні бесіди, хвилюючий досвід спілкування з такими видатними вченими допомогли сформувати інтелектуальну основу подальших гуманістичних поглядів Маслоу. В цей період він також вивчав психоаналіз.

В 1951 році був призначений зав. кафедрою психології університету Брандеїс, де пропрацював до 1969 року. З 1969 року починає працювати в Доброчинному Фонді У. П. Логліна в Менлоу-парк, Каліфорнія. Будучи сповненим прагнення працювати, оскільки праця в доброчинному фонді давала йому повну свободу. Він мав можливість працювати для задоволення своїх власних, потреб і інтересів: глибшого вивчення філософії демократичної політики, економіки і етики, в 1970 році на 62 році життя він помирає від сердечного нападу.

Вклад його в психологію важко переоцінити. Більшість книг написані протягом останніх 10 років, найбільш відомі серед яких: "По направленню к психологии бытия" - 1968; : "Религии, ценности, и вершинные переживання"- 1964; "Мотивация и личность"- 1970 -перше вид., 1987 - трете видання; „Новые рубежи человеческой природы» - 1971.

Він також був редактором- засновником -.часопису "Гуманістична психологія", і "Трансперсональна психологія" та ін.

Основні елементи гуманістичної психології А. Маслоу

Екзистенційний погляд на людину — усвідомлення унікальності буття окремої людини, що існує в конкретний момент часу і простору.

Індивід як єдине ціле.

Теорія Маслоу формувалась як протест проти біхевіоризму і психоаналізу, які вивчали окремі прояви поведінки особистості, ігноруючи індивідуальність. "Ціле — більше і відмінне від суми його частин" — вислів гештальтпсихологів, який домінує у всіх працях А. Маслоу.

Недоречність експриментів на тваринах.

На відміну від біхевіористів, котрі розглядають людину як таку, що належить до тваринного світу, Маслоу вважав, що вони дегуманізували людину, трактуючи її як машину, що складається з ланцюжків умовних і безумовних рефлексів. Тому результати та висновки, одержані під час вивчення тварин неможливо застосовувати для пояснення і розуміння людини.

Внутрішня природа людини.

Вважав, що людина за природою є доброю. Наявність руйнівних сил в людині є результатом фрустрації або незадоволених основних потреб, а не вроджених вад. *

Творчий потенціал людини»

Визнання пріоритету творчої сторони в людині є найважливішою концепцією в гуманістичній психології. Розглядав творчість як рису, яка незмінно присутня в людині від народження, проте, він вважав, що люди втрачають цю якість в результаті "окультурювання". Щоб бути творчими, нам не потрібно писати книги, творити музику чи створювати живописні полотна. Творчість — це універсальна функція людини, яка веде до усіх форм самовираження,. Виходячи з цього, творчими можуть бути як диск-жокеї, програмісти, бізнесмени, продавці, клерки, так і професори університетів.

Акцент на психічному здоров'ї.

Маслоу стверджував, що жоден з психологічних підходів, які застосовують для вивчення поведінки людини не надавав належного значення функціюванню здорової людини, її способу життя чи життєвим цілям. Він вважав, що психоаналіз ґрунтується виключно на аномальних явищах та "хворобливих" аспектах природи людини, тобто на її недоліках. Маслоу сконцентрував