щоб мати диплом (21 %);*

для власного розвитку (19 %);*

не знають (11 %);*

щоб не служити в армії (4 %).

Відрізняються також оцінка цінності диплому. Вважають, що диплом потрібний для того, щоб:*

отримати високооплачувану роботу (24 %);*

мати гарантію стабільності (21 %);*

отримати цікаву роботу (21 %);*

досягнути високого соціального становища (15 %);*

не знають (12 %);*

сьогодні диплом нічого не дає (7 %).

У цьому відношенні дуже цікавий аналіз студентської молоді у зв'язку з обраною ними професією. Уся сукупність сучасних студентів досить явно поділяється на три групи:

1. Студенти, орієнтовані на освіту як на професію. В цій групі найбільша кількість студентів, для яких інтерес до майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній є найголовнішим. Лише вони відзначили схильність продовжувати свою освіту в аспірантурі. Всі інші фактори для них менш вагомі. В цій групі близько третини студентів.

2. Студенти, орієнтовані на бізнес. Відношення до освіти у них зовсім інше: для них освіта виступає в якості інструмента (чи можливої стартової сходинки) для того, щоб в подальшому спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею і т. п. Вони розуміють, що з часом і ця сфера буде вимагати освіти, але до своєї професії вони відносяться менш зацікавлено, ніж перша група.

3. Студенти, яких, з одного боку можна назвати „ті, хто не визначився", з іншого - заваленими різними проблемами особистого, побутового плану. На перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми. Можна було б сказати, що це група тих, хто „пливе за течією" - вони не можуть обрати свій шлях, для них освіта і професія не являють такого інтересу, як у перших груп. Можливо, самовизначення студентів даної групи відбудеться пізніше, але можна припустити, що в цю групу потрапили люди, для яких процес самовизначення, вибору шляху, цілеспрямованості не характерний.

Процес вибору професії, навчання у вузі став сьогодні для багатьох студентів прагматичним, цілеспрямованим. Цінність освіти, як самостійного соціального феномена, що має соціокультурну, особистісну і статусну привабливість, відступила на більш дальній план.

По відношенню до навчання ряд дослідників виділяють п'ять груп:

1) студенти, які прагнуть оволодіти знаннями, методами самостійної роботи, набути професійні вміння і навички, шукають способи раціоналізації навчальної діяльності. Навчальна діяльність для них - необхідний шлях до хорошого оволодіння обраною професією. Вони відмінно вчаться зі всіх предметів навчального циклу. Інтереси цих студентів торкаються широке коло знань, більш широкий, ніж передбачено програмою. Вони активні у всіх сферах навчальної діяльності. Студенти цієї групи самі активно шукають аргументи, додаткові обґрунтування, порівнюють, зіставляють, знаходять істину, активно обмінюються думками з товаришами, перевіряють достовірність своїх знань;

2) студенти, які прагнуть набути знань у всіх сферах навчальної діяльності. Для цієї групи характерно захоплення багатьма видами діяльності, але їм швидко набридає глибоко вникати в суть тих чи інших предметів та навчальних дисциплін. Ось чому вони нерідко обмежуються поверхневими знаннями. Головний принцип їх діяльності - краще всього потрошки. Вони не затрачають багато зусиль на конкретні справи. Як правило, добре вчаться, але отримують інколи незадовільні оцінки з предметів, які їх не цікавлять;

3) студенти, які проявляють інтерес не лише до своєї професії. Отримані знання і вся їх діяльність обмежуються вузько професійними рамками. Для цієї групи студентів характерно цілеспрямоване, вибіркове набуття знань, і лише необхідних (на їх думку) для майбутньої професійної діяльності. Вони багато читають додаткової літератури, глибоко вивчають спеціальну літературу, ці студенти добре і відмінно вчаться по предметах, які пов'язані з їх спеціальністю; у той же час не проявляють належного інтересу до суміжних наук і дисциплін навчального плану;

4) студенти, які непогано вчаться, але до навчальної програми відносяться вибірково, проявляють інтерес лише до предметів, які їм подобаються. Вони не систематично відвідують навчальні заняття, часто пропускають лекції, семінарські і практичні заняття, не проявляють інтересу до будь-яких видів учбової діяльності і дисциплін навчального плану, так як професійні інтереси ще не сформовані;

5) студенти - ледарі і нероби. У вуз вони прийшли через наполягання батьків чи „за компанію" з товаришем, або для того, щоб не іти працювати і не потрапити в армію. До навчання ставляться байдуже, постійно пропускають заняття, мають „хвости", їм допомагають друзі, і часто вони дотягують до диплома. Серед відмінників можна виділити лиш три підтипи: „різнобічний", „професіонал", „універсал". Найбільш поширений серед відмінників перший підтип. Це студент допитливий, ініціативний, с широким світоглядом. Він вивчає не лише першоджерела, рекомендовані навчальними програмами, але систематично читає літературу поза програмою і по суміжних дисциплінах. Мотивом діяльності даної категорії відмінників, як правило, служить нестримне прагнення до пізнання, їм подобається сам процес взнавання нового, невідомого, вирішення складних завдань. Відмінники, які орієнтуються на професію, концентрують свою увагу головним чином на профільних предметах, оволодіваючи загальноосвітніми предметами більш поверхнево, хоча і намагаються не опускатися нижче „5". Виділяють „вузького" відмінника, який вивчає програмний матеріал лише в об'ємі лекцій, підручника і обов'язкових першоджерел. Як правило, до останнього варіанту відносяться студенти із середніми здібностями, але з сильно розвиненим почуттям обов'язку, „одержимі". Такі студенти нерідко дуже добре усвідомлюють значення різносторонніх знань для повноцінної професійної діяльності, але їм просто не вистачає часу для того, щоб вивчати ще щось поза програмою. Серед „вузьких" відмінників можуть зустрічатися іноді і такі студенти, учбово-пізнавальна діяльність яких стимулюється егоїстичними інтересами (самоствердження, кар'єра).До категорії „відмінників-універсалів" відносяться студенти, які поєднують позитивні сторони „різнобічного" і „професіонала". На жаль, таких