У понятті професійна спрямованість можна виділити окремі сторони, що виражають її змістовну і динамічну характеристики [12]. До першої відносять повноту і рівень спрямованості, до другої - її інтенсивність, тривалість і стійкість. Повнота і рівень спрямованості несе змістовно-особистісну характеристику професійної спрямованості і значною мірою містить її формально-динамічні особливості. Під повнотою професійної спрямованості розуміється коло (різноманітність) мотивів переваги професії. Вибіркове ставлення до професії найчастіше починається з виникнення приватних мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності, або процесом тривалості, або з певними зовнішніми атрибутами професії. За певних умов значущими для людини можуть стати багато пов'язаних з професією чинників: її творчі можливості, перспективи професійного зростання, престиж професії, її суспільна значущість, матеріальні, гігієнічні і інші умови праці, її відповідність звичкам, особливостям характеру і т.п. Це свідчить про те, що професійна спрямованість ґрунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок особистості. Чим повніше професійна спрямованість, тим більш різноманітний сенс має для людини вибір даного виду діяльності, тим різностороннє задоволення, що отримується від реалізації даного наміру.

Таким чином, одна з форм розвитку професійної спрямованості полягає в збагаченні її мотивів: окремого мотиву до все більш поширеної системи мотивів. Професійна спрямованість великої групи людей може включати одні і ті ж мотиви та все ж бути різною. Це зумовлено тим, що система мотивів завжди припускає їх певну організацію, структуру. Одні і ті ж мотиви можуть бути різним чином організовані, знаходитися в різних відносинах підпорядкованості. І, що особливо важливо, спільним для всіх мотивом є прагнення досягти успіху. Напевно відмінним для кожного тут виступає різниця між професійним та життєвим успіхом.

Зазвичай мотиви, що лежать в основі професійної спрямованості, тобто прагненні досягти професійного успіху, неоднорідні за походженням, характером, зв'язком з професією. У цьому плані правомірне виділення, по-перше, групи мотивів, що виражають потребу в тому, що складає основний зміст професії. Інша група мотивів пов'язана з віддзеркаленням деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільній значущості професії). Очевидно, що зв'язок індивідуальної свідомості з професією набуває в даному випадку більш опосередкованого характеру. Третя група мотивів виражає потреби, що раніше склалися, особистості, актуалізовані при взаємодії з професією (мотиви самореалізації і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок і т.п.). Четверту групу складають мотиви, що виражають особливості самосвідомості особистості в умовах взаємодії з професією (переконаність у власній придатності, у володінні достатньо творчим потенціалом, в тому, що намічений шлях і є “моє покликання” і т.п. ) [10, С.24]. Мотиви, що відносяться до п'ятої групи, виражають зацікавленість людини в зовнішніх, об'єктивно неістотних атрибутах професії. Нерідко саме ці мотиви породжують прагнення до окремих “романтичних” професій.

Дана класифікація, побудована за ознакою походження мотиву, ймовірно, може бути продовжена. Істотна відмінність вказаних груп мотивів полягає в їх неоднаковому відношенні до об'єктивного змісту професійної діяльності. Мотиви, віднесені до першої групи, роблять близьким найбільш істотне для людини в даній діяльності, те, в чому полягає її об'єктивне призначення. Інші групи мотивів не пов'язані так тісно з основним змістом діяльності. Вони кристалізують потребу не стільки в своїй діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Поза сумнівом, що вказані групи мотивів нерівноцінні по значенню для розвитку особистості в умовах даної діяльності. Цей мотив спонукає людину оцінювати себе, свої знання, своє уміння і етичні якості в світлі вимог даної діяльності. Тим самим цей мотив є найважливішою психологічною передумовою самовиховання, що сприяє особистість до досягнення професійного успіху [2; С.29].

Таким чином, психологічно виправданим і педагогічно доцільним є розрізнення мотивів, органічно пов'язаних із змістом здійснимої діяльності (прямі мотиви і побічні мотиви). У першому випадку людина працює заради тієї справи, якою зайнятий. Саме виникнення прямих мотивів є свідченням того, що дана діяльність набуває безпосередньої особистої значущості для людини. До прямих мотивів трудової діяльності відносять усвідомлення свого обов'язку, переживання суспільної значущості своєї праці. Керуючись в процесі нецікавої роботи відчуттям обов'язку, людина не пристосовується до зовнішніх вимог, а засвоює їх. Почуття обов'язку не є побічним мотивом, оскільки воно глибоко пов'язане з виконаною діяльністю, головним чином з її результативною стороною. Якщо людина мотивована до діяльності побічними мотивами, внутрішньо не пов'язаними з її змістом або результатом, то не можна сказати, що вона працює заради тієї справи, якою зайнята. Особистість пристосовується до зовнішніх вимог, але не засвоює їх, мотивована до праці на основі потреб і відчуттів, які не зобов'язані своїм розвитком даній діяльності (наприклад, матеріальна зацікавленість, честолюбство і т.п.).

Для того, щоб в процесі праці стимулювався розвиток особистості, розкриття і розширення її творчих сил, необхідно, щоб центральними для особистості були мотиви, внутрішньо пов'язані зі змістом здійснюваної діяльності, а за відсутності інтересу до процесу праці - мотиви обов'язку і суспільної значущості. У зв'язку з цим, організовуючи практичну діяльність студентів відповідно до виниклих до них здібностей, необхідно добиватися, щоб привабливою і спонукальною силою виступав для студентів основний зміст здійснюваної діяльності, те, що складає її об'єктивний сенс, а не побічні супутні даній діяльності обставини.

Не можна недооцінювати ролі і інших груп мотивів. Проте їх значущість в структурі професійної спрямованості залежить від того, чи доповнюють вони мотив, що відповідає об'єктивному змісту професії, або “конкурують” з ним. У випадках, коли провідне місце займає мотив, що відноситься до