Реферат

На тему: «Психологічні особливості підлітків - правопорушників»

Напружена, нестійка соціальна та економічна ситуація, яка склалася в даний час в Україні, зумовлює ріст різних відхилень в особистісному розвитку і поведінці дітей. Серед них особливу увагу і тривогу викликають не лише прогресуюча відчуженість, а й підвищена тривожність, цинізм, жорстокість, агресивність. Найбільш гостро цей процес проявляється на межі переходу дитини з дитинства у доросле життя – підлітковий вік. Тому головним завданням є виділення тих психологічних відмінностей, які б характеризували особистість правопорушника (злочинця) і законослухняну людину.

Порівняльне психологічне і соціологічне дослідження особистості злочинців і законослухняних громадян дозволило зробити ряд важливих висновків про особливості особистості неповнолітнього злочинця. Слід зазначити, що це особистість зі значно вищим рівнем тривожності і, як наслідок, невпевненості в собі, імпульсивності й агресивності; значній відчуженості від суспільних цінностей і соціально спілкування. Висока чутливість веде до того, що ці особи в міжособистісних стосунках схильні вирішувати всі конфлікти силовим шляхом. Для неповнолітніх злочинців характерним є низький рівень соціальної адаптації, і, навпаки, високий ступінь відчуження від важливих малих соціальних груп (родина, однокласники, друзі і т.д.). Такі підлітки менш ввічливі і справедливі у стосунках з однолітками і однокласниками, меншою мірою відчувають свою відповідальність, імпульсивність. Вони розсіяні, ненаполегливі у навчанні і виявляють більший антагонізм до контролю. Досвід вивчення неповнолітніх правопорушників показує, що підліток найчастіше може скоїти злочин під безпосереднім впливом однолітків або дорослих людей, підкоряючись тиску натовпу. У більшості таких підлітків в структурі особистості домінують негативні якості: лінь, слабка воля, безвідповідальність, конформізм, агресивність. Важливою умовою формування особистості „важкого” підлітка здебільшого є негативні сімейні умови, алкоголізм батьків або рідних, їх аморальна поведінка. Бувають випадки, коли викривлену моральну атмосферу навколо

неповнолітнього створюють люблячі його батьки, які не володіють

достатньою педагогічною культурою. Для важковиховуваних підлітків, як

правило характерним є негативне ставлення до навчання, яке в результаті

протиставляє їх колективу класу, школи. У більшості випадків до числа

підлітків-правопорушників потрапляють ті хто не знайшов себе в шкільному

колективі через конфліктні взаємостосунками.

Під важковиховуваністю перш за все розуміють негативізм і опір

педагогічним впливам, який може бути зумовлений найрізноманітнішими

причинами, які виходять за межі педагогічного і соціального захищення.

Конфліктність, яка властива підліткам, пояснюється не тільки органічними

змінами, але і тим, що змінюється вся система стосунків підлітка з

дорослими та однолітками. Намагаючись звільнитись від оцінки і впливу

дорослих, підліток стає досить критичним у стосунках з батьками та

вчителями, піддає сумніву поради і думки, висловлювання старших. Криза

підліткового віку з більш або менш вираженою тенденцією до

криміналізації проявляється і в тому, що у підлітка суттєво

перебудовуються стосунки з однолітками. Для нього в цей період

характерна підвищена потреба спілкування з однолітками, прагнення до

самоствердження в їхньому середовищі, чуйне реагування на думки

однолітків. Слід зазначити, що в підлітковому віці закладається

самосвідомість, самооцінка - основа і фундамент особистості, які

відіграють вирішальну роль в процесі особистісного самовизначення і

саморегулювання. Якщо з якихось причин самоствердження здійснюється в

неформальних підліткових групах, вуличних компаніях у формі асоціальних

проявів (таких як вживання алкоголю, наркотиків, хуліганство) воно може

стати небезпечним криміналізуючим фактором. Соціальну адаптацію дітей і

підлітків можуть утруднювати різні нервово-психічні захворювання та

відхилення. Тому в даному випадку недостатньо заходів педагогічної

корекції, потрібне ще втручання та допомога психіатрів, невропатологів,

психотерапевтів.

Антисоціальна поведінка неповнолітнього, таким чином взаємо детермінована впливом багатьох факторів, в першу чергу зовнішнім соціальним середовищем, а саме мікросередовищем, а також індивідуальними особливостями особистості підлітка, які визначають його індивідуальне реагування на різні „життєві невдачі”.

Підлітковий вік (11 - 15 років) є перехідним, оскільки це - період

статевого дозрівання, паралельно з яким досягають в основному зрілості й

інші біологічні системи організму. В соціальному аспекті підліткова фаза

- це продовження первинної соціалізації. Як правило, всі підлітки цього

віку - школярі. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від

дитячого. Психологічно це - вік протиріччя. Звідси - типові вікові

конфлікти та їх заломлення в самосвідомості підлітка.

Юнацький вік (14-18 років) це – „третій світ”, який існує між дитинством і дорослістю. В біологічному аспекті це - етап закінчення фізичного дозрівання. Юність це - завершальний етап первинної соціалізації. Перед юністю постає завдання соціального і особистісного самовизначення, а це означає зовсім не автономію від дорослих, а чітке орієнтування і

визначення свого місця в дорослому світі.

Процес засвоєння моральних і правових норм поведінки закінчується в

підлітковому віці до 14 років. Цю обставину враховують законодавці, які

встановили часткову кримінальну відповідальність з 14 років і повну

кримінальну відповідальність за всі злочини, які передбачені законами -

з 16 років. Особистість „важкого” підлітка, як правило, характеризується

низьким рівнем соціалізації і відображає прогалини та недоліки в 3-х

основних сферах його виховання: в сім’ї, школі (ПТУ) та на виробництві.

З іншого боку, на особистість „важкого” підлітка значний вплив має

особлива сфера - вулиця, двір, вуличні групи з негативною спрямованістю.

Коли йде перехід з дитячого світу в дорослий, підліток не належить повністю ні до першого, ні до другого. Вони являють собою «третій світ». Ця особливість його соціальної ситуації і життєвого світу виявляється й у його психіці, для якої типовими є внутрішні протиріччя, агресивність, схильність приймати крайні позиції і точки зору. Ця напруга і конфліктність тим більша, чим різкіші відмінності між світом дитинства і світом дорослості.

Радянський психолог Л.Виготський ще в 1920-х роках зазначав, що в психології даного віку значно більше загальних теорій чим