хмаринку.
3. Гра «Хмаринки».
Діти поділяються на дві групи. Діти першої підгрупи зображують сердиті хмаринки, другої — дивуються, дивлячись на те, як перші сердяться. Потім міняються ролями.
4. Вправа «Скажи, як гноми».
Діти за бажанням вимовляють будь-яку фразу так, як Буркунчик, як Дивунчик, як сердита хмаринка, як здивована хмаринка.
5. Прощання. Гра «Усміхнися другові».
4. РАДІСТЬ, ГОРЕ, СТРАХ
1. Сьогодні до нас завітали Веселун, Сумненький і Буркунчик. Вони хочуть з вами погратися.
2. Гра «Гномики».
Дітям пропонують подивитися на зображення гномів і сказати:—
З ким із гномиків вам найбільше хочеться гратися?—
Хто з них злякався щеплення?—
Який гном розбив свою улюблену чашку?
3. Розповіді дітей про веселі, сумні та страшні випадки в їхньому житті.
4. Дітям пропонують послухати уривки з віршів, у яких опи-суються різні емоційні стани — радість, горе, страх. Діти ма-ють відобразити відповідну емоцію на своєму обличчі. Наприк-лад:
Засміялися всі звірі, заспівали, звеселіли,
Гуси стали танцювати, по-гусячому кричати: га-га-га!
Кошенята занявчали: — мур-мур-мур!
Горобці зацвірінчали: — цвінь-цвірінь!
Пострибав по лісу зайчик, сірий зайчик-побігайчик,
Сльози річкою ллючи: страшно в лісі уночі!
Зраз йде назустріч півник, гострі шпори на ногах.
Що з тобою? Дуже дивно зайця бачити в сльозах!
Запитання:—
Які почуття у вас виникали, коли ви слухали ці уривки?—
Які почуття вам було легко передати?—
Які почуття вам було важко передати?
Дітям пропонують ще раз прослухати уривки, під час яких виник-ли труднощі.
5. «Малюємо емоції пальцями».
Дітям пропонують намалювати свої емоції пальцями. Для цього необхідно використати скляночки з гуашевою фарбою і намалювати настрій, який діти переживали, пальцями. Гра спрямована на вислов-лювання свого емоційного стану. У цьому випадку неважливо, чи ма-люнок буде сюжетним. Можливо, дитина просто намалює якісь пля-ми, нехай спробує самовиразитися, відтворити свої емоції на аркуші паперу.
6. Розповіді дітей за своїми малюнками.
7. Прощання. Гра «Сонячне проміннячко».
5. РАДІСТЬ, ГОРЕ, ЗДИВУВАННЯ
1. Діти, ось послухайте, яку казочку мені розповіли Веселунчик, Сумненький і Дивунчик.
Казка про птахів
Колись дуже давно у стародавньому лісі жили птахи. Було їх сила силенна. У кожному дуплі, на кожній гілці казкових дерев і кущів вони сиділи і співали. А дерев у тому лісі було теж безліч. Дивовиж-но красиві пісні співали лісові птахи: дзвін, свист, гомін стояв у стародавньому лісі. І здавалося б, що жити птахам та радіти. Але не так сталося, як гадалося. Горе-печаль поселилася в цьому лісі тому, що всі птахи (і синички, і снігурі, і зяблики, і сороки) були чорного-пречорного кольору. Заходили у стародавній ліс і діти по гриби та ягоди, і подорожні проходили своєю дорогою. Слухали вони різного-лосий хор лісових пташок, але відрізнити їх не могли. Ось чому в ста-родавньому лісі поселилося горе-печаль.
Надокучило так жити птахам, і звернулися вони до найголовнішо-го правителя життя на Землі — до мудрого Сонця: «О, велике Сонце! Допоможи нам! Зроби наше життя радісним!»
Вислухало Сонце пташині прохання і звеліло своїй помічниці радісній Веселці спуститися в стародавній ліс, зробити там порядок, тому що без радості нема життя? Коли красуня Веселка з'явилася в лісі, у своєму семиколірному плащі з сонячних струмочків, птахи зав-мерли у німому здивуванні. А Веселка сказала: «Я допоможу вам!» Птахи зраділи й одразу всі злетілися до чарівниці. Веселка скинула свій чарівний плащ, торкнулася його чарівною паличкою і сказала: «Нехай сонячні різнобарвні струмочки розфарбують вам крила у ваш улюблений колір!» І в ту мить плащ розсипався на тисячі малесень-ких різнокольорових крапель. І пролився дощ на птахів.
Ось відтоді і радіють птахи своєму різнокольоровому пір'ячку, що подарувала Веселка: снігурі — червоному, горихвістки і зяблики — оранжевому, синички — жовтому, зеленушки — зеленому, зимо-родки — блакитному, сойки — синьому, голуби і горлиці — фіолето-вому. І стало птахам ще краще жити у стародавньому лісі, тому що там поселилася Радість. Ось яка казка...
Запитання:—
Чому сум (горе-печаль) поселився у стародавньому лісі?—
Що зробили птахи?—
Чому Сонце вирішило допомогти птахам?—
Як Веселка допомогла? Чому вона вирішила, що фарби допо-можуть?—
Хто поселився потім у стародавньому лісі?
2. Малювання веселки. Продемонструвати чарівну гру фарб, на-вчаючи дітей поєднувати кольори.—
Коли з'являється веселка?
3. Етюд «Хороша погода».
Діти уявляють собі теплий, сонячний день, зелену галявину з яск-равими квітами, над якими весело літають метелики.—
Який у вас зараз настрій? (Діти вибирають відповідну піктог-раму.)
4. Етюд «Погана погода».
Дітям пропонується уявити собі похмуре небо, дощ, холодний вітер, горобців, які заховалися під стріхами.—
Який у вас тепер настрій? (Діти вибирають відповідну піктог-раму.)
5. Етюд «Погода змінилася».
Дітям пропонується уявити собі, як раптом, несподівано для всіх закінчився дощ і визирнуло яскраве сонечко, на небі з'явилася весел-ка. Це відбулося так швидко, що навіть горобчики здивувалися.—
Що з вами сталося, коли ви уявили собі такі несподівані зміни з погоді? (Діти вибирають відповідну піктограму.)
6. Прощання. Всі дарують один одному усмішку. Вправа «Руко-стискання в колі».
6. РАДІСТЬ, СТРАХ, ЗДИВУВАННЯ
1. Створюють ігрову ситуацію за оповіданням М.Носова «Живий капелюх» (котик під капелюхом, капелюх ворушиться).—
Діти, подивіться, що нам принесли гноми. (Діти відгадують, чому капелюх ворушиться. Розповідають про те, що вони відчували, коли його побачили.)
2. Читання оповідання М.Носова «Живий капелюх».
Запитання:—
Що відчули Вова і Владик, коли капелюх поповз?—
Яке почуття виникло у дітей, коли вони виявили під капелюхом кота?—
Що вони відчули потім?—
Як хлопчики виражали радість (страх, здивування)? Знаходження відповідних піктограм.
3. Гноми пропонують намалювати епізоди до оповідання М.Носо-ва «Живий капелюх» за вибором: хлопчики злякалися; хлопчики зди-вувалися, побачивши кота під капелюхом; хлопчики зраділи.
4. Обговорення малюнків.
Дитячі малюнки розміщуються за темою. Звертають увагу на те, як по-різному діти зобразили страх, здивування, радість хлопчиків. Які кольори використали для того,