Розвиток динамічної та змістової сторін емоцій і почуттів дошкільника. Розвиток динамічної сторони емоцій і почуттів дошкільника зумовлений формуванням уміння контролювати і регулювати свої емоційні прояви. Змістовий аспект емоцій та почуттів пов'язаний із причи-нами і об'єктами переживання.

Приблизно в 4 роки у дітей з'являється здатність відріз-няти істинні і зовнішні прояви емоцій, причому краще вони розпізнають негативні емоції. Дошкільники вже можуть Ус-відомлювати правомірність суперечливих емоцій. Поро-джуються їхні емоції предметним світом і міжособистісними стосунками. Успішний розвиток дитини у цьому піці вимагає бадьорого, життєрадісного настрою, джерелом яко-го є ласкавість і увага.

У дошкільному дитинстві формуються вищі почуття. Особливі переживання супроводжують ставлення дітей до батьків, спілкування з якими у спільній діяльності живлять радісні емоції. Тривожні переживання викликають кон-флікти у сім'ї, суперечки з ровесниками, несправедливе ставлення до них. Дошкільник часто впадає у ревність, як-що йому здається, що братик чи сестричка (в дитячому сад ку — інша дитина) користується більшою увагою дорослих.

Глибшими стають у цьому віці почуття гордості та са-моповаги, які є основою самооцінки дитини, зумовлюють її поведінку. Іноді ці почуття закривають від дитини іншу людину, внаслідок чого формуються самолюбство, егоїзм. Важлива роль у розвитку особистості дошкільника нале-жить естетичним почуттям (прекрасного, гармонії, ритму, божественного).

Найяскравішими інтелектуальними почуттями дошкіль-ників є почуття здивування і допитливості. Успіх у діяль-ності викликає у них яскраві позитивні переживання, які можуть виявлятися стримано, однак невдача зумовлює бурхливе незадоволення. Пов'язані з діяльністю неприєм-ні переживання часто породжують невпевненість у своїх силах, боязнь нових завдань.

У дошкільному віці, особливо у другій його половині, проявляється здатність до емпатії. Дітям властива гуманіс-тична (емпатійні переживання, в яких вони емоційно від-гукуються на неблагополуччя чи благополуччя іншого у формі радості за іншого, співчуття, співстраждання, жалю) і егоцентрична (переживання страждання, страху, радості у відповідь на сум іншого, а також — суму у відповідь на радість іншого) емпатії. Попри певні типові особливості емоційної сфери дошкільників (яскравість і безпосеред-ність переживань, переважання почуттєвості над іншими сторонами життя), у кожної дитини вона індивідуальна.

Емоційне неблагополуччя дитини, проявляючись у сфері її стосунків з іншими людьми й у світі власних пере-живань, зумовлює такі види порушень:

1) неврівноваженість, швидку збудливість, що прояв-ляються в голосному плачі, вибухах гніву, глибокій ображеності тощо;

2) «легку загальмованість», уникання спілкування;

3) агресивність у взаємодії з ровесниками;

4) тривожність, що проявляється у переживанні різно-манітних страхів.

Головним джерелом гармонійного розвитку емоцій і почуттів дошкільника є сім'я. Розвиток його емоційної сфери відбувається у напрямі ускладнення змісту емоцій, формування емоційної забарвленості (фону) життя, екс-пресивності переживань. Дошкільники активно засвою-ють мову почуттів, здатні словами пояснити свій емоцій-ний стан, вчаться регулювати його.

1.3 Розвиток емоційно-почуттєвої сфери в період дошкільного дитинства.

Інтенсивний розвиток особистості дошкільника визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювалися безпосередньо оточуючими впливами, то у дошкільника вони починають опосередковуватися його ставлен-ням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керо-ваними. Дитина виявляє здатність стримувати небажані емоції, скеровувати їх відповідно до вимог дорослих та до засвоєних норм поведінки. Дитина орієнтується на «добре» і «погано», «можна» і «не можна», все частіше «хочу» поступається «треба». Стримування дитиною емоцій набуває характеру їх інтеріориза-ції, тобто згортання зовнішніх проявів. Наприклад, вже молод-ший дошкільник у ситуації образи, засмучення намагається стримати сльози. Старший дошкільник при стримуванні емоцій використовує сформовані у нього уявлення про належну поведін-ку, особливо, коли вона пов'язана з ігровою роллю. Ось у «лікар-ню» принесли зайчика, якому вовк відірвав вухо. Дитина-лікар ледь стримує сльози, але «лікарі не плачуть». Водночас, дорос-лий повинен серйозно поставитися до випадків, коли дошкільни-ку не вдасться стримати своїх емоцій, не ставити при цьому непосильних вимог перед дитиною. Такі імпульсивні емоції свід-чать, як правило, про тілесне неблагополуччя малюка (біль, го-лод, спрагу), яке слід негайно усунути.

Зародження особистості дошкільника відбувається на основі здатності підпорядковувати суспільно важливі мотиви (треба) своїм імпульсивним бажанням (хочу). У складній системі мотивів вирізняються головні і другорядні, виникає здатність дитини під-порядковувати свою поведінку головним за рахунок втрати друго-рядних. Діяльність дитини набуває розгорнутого характеру, скла-дається з кількох етанів, на основі чого зростає значення емоції у функції передбачення. Дитина хоче отримати досить віддалений результат, емоційно сприймає можливість його досягнення.

Важливим новим фактом емоційної сфери дошкільника стає переживання з приводу можливої реакції дорослих на його дії та вчинки: «що скаже мама?», «батько буде сваритися». Таким чи-ном, емоції дошкільника включаються у внутрішні механізми за-безпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент.

Маючи досить різноманітний досвід спілкування за допомо-гою мовлення, дитина засвоює навички вираження емоцій в єд-ності вербальних та невербальних засобів. Спочатку у спілкуван-ні переважають невербальні засоби вираження емоцій (міміка, виразні рухи, крик, плач), а до кінця дошкільного віку дитина вміє позначити свій емоційний стан у мовленні.

Значного прогресу зазнають вищі почуття, як неодмінна ознака особистості. їх розвиток відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка — трудової, продуктивної, ігрової. Важ-ливу роль відіграє спільний характер виконання діяльності дошкі-льниками, коли вони мають змогу порівнювати свої результати, прагнучи до оригінальності. Наприклад, завдання прикрасити кім-нату, балкон, ялинку прямо передбачає вирішення дітьми естетич-ною завдання, а при його досягненні діти керуються своїми есте-тичними уявленнями. Подальший розгляд і аналіз виконаних дітьми робіт збагачує їх уявлення про