Естетичні переживання дитини особливо тісно пов'язані, з од-ного боку із пізнавальними процесами, а, з другого, із стичними уявленнями. Пізнавальна активність дитини забарвлена інтенсивними переживаннями, набуваючи тим самим для дитини особ-ливої цінності. Відкриваючи нові властивості предметів, знахо-дячи пояснення для таємничих та незрозумілих явищ природи, дитина переживає захоплення, радість відкриття, здивування і сумнів, що стають надбанням її досвіду на все життя. Ось як опи-сав цей стан дитини письменник Андрєєв Л. Н.: «Йому було 6 років від роду, сьомий; і світ для нього був величезним, живим і чарівно невідомим». Завдяки емоційному супрово-ду пізнавальна діяльність набуває для дитини самоцінного харак-теру, вона прагне до її продовження. Відмітною особливістю ін-телектуальних емоцій є їх стимулювальний вплив на пізнавальну діяльність. їх формування у дошкільника сприятливо позначаєть-ся згодом на етапі шкільного навчання.

Уявлення дитини про красиве й потворне у власній поведінці служить джерелом етичних почуттів, асоціюючись із добром і злом. У своїх малюнках дитина передає ставлення до позитивних героїв, детально промальовуючи їх зображення, користуючись набором кольорів. Злі зображаються обмеженою кольоровою та-мою, у вигляді аморфних образів — це може бути просто чорна пляма чи щось схоже на заплутаний клубок темних ниток.

висновки про розвиток емоцій дошкільника:—

емоції дошкільника опосередковуються його став-ленням до тих чи інших явищ;—

внаслідок появи опосередкованості емоцій вони ста-ють більш узагальненими, усвідомленими, керованими;—

емоції у функції передбачення включаються у внут-рішні механізми забезпечення супідрядності мотивів як ва-жливий їх компонент;—

інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка — тру-дової, продуктивної, ігрової;—

особливістю вищих почуттів є їх тісний взаємозв’язок.

Характеристика етичних почуттів дошкільника

У процесі спілкування дитини з дорослими й одноліт-ками, її участі у колективних формах діяльності у неї формується емоційна складова спрямованості на інших людей (Котирло В. К), такі соціально цінні якості особистості, як чуйність, уважність запопадливість. При цьому важливе значення має емоційний зміст спілкування дошкільника з оточуючими. Виникають не просто окремі вміння розуміти іншого, виявляти йому симпатію, спів-чуття, бути товариським, але й цілісне емоційне утворення — спрямованість переживань дитини на емоційні прояви дорослого й ровесника, яка служить цілям проникнення у його внутрішній світ, що виступає як засіб інтимного зв'язку з ними.

Особливо важливу роль для розвитку етичних переживань ві-діграють ситуації, коли дитина взаємодіє з ровесниками, між якими виникають рівноправні партнерські стосунки. Тут вона сама будує лінію своєї поведінки. Отже, виникає потреба в етич-них орієнтирах; як вчинити, як почуватиметься товариш, як збе-регти відносини з ним. Етичні оцінки вчинків із зовнішніх вимог стають власними оцінками дитини і включаються в переживання нею ставлення до певних вчинків або дій.

Позитивна емоційна спрямованість щодо ровесника форму-ється у спільній з ним діяльності за такої її організації, коли об'єктом переживань дитини стає не тільки власний успіх, але й успіх товариша, успіх спільної справи.

У п'ять років спостерігаються низькі показники позитивного емоційного ставлення до партнерів. Причинами виступає недо-статнє володіння дошкільниками навичками співпраці, труднощі у перенесенні їх з ігрової діяльності на інші види діяльності; об-межений досвід взаємодії з ровесником.

Емоційна спрямованість на інших охоплює собою систему гу-манних почуттів. Справжньою школою таких почуттів для дошкі-льників виступає сюжетно-рольова гра, де виникає потреба зро-зуміти іншого, врахувати його позицію, інтереси, настрій, бажання. Виконання ролі кожною дитиною та їх співвідношення будується на певних моральних уявленнях про належні способи поведінки. Розвивається відповідальність за свою ділянку роботи: якщо «лі-кар» буде постійно вибігати з «кабінету», то хворі залишаться без допомоги; якщо «продавець» буде їсти цукерки, то покупцям не вистачить. Таким чином, завдяки грі діти не тільки переживають відповідні етичні колізії, але й краще усвідомлюють моральні нор-ми, в них формується установка на їх глибше пізнання.

У трудовій діяльності діти виконують соціальноцінні за-вдання, переживаючи при цьому радість, гордість, відповідаль-ність. Дорослі пояснюють дітям, що коли вони ретельно поллють квіти, то рослини будуть гарно виглядати; якщо приберуть в іг-ровій кімнаті, то в мами буде більше часу і вона спече смачний пиріг тощо. Діти надають допомогу своїм товаришам, спочатку за ініціативою дорослого, а до кінця дошкільного віку — самостійно. Ось хлопчик розсипав мілкі деталі мозаїки — доведеться троє захоплено складають мозаїку. Можлива й інша реакція на скруту товариша, коли в ровесника виникає незадоволення, роз-дратування, враження, що невдала дія ровесника є перешкодою для власного успіху: «Хто тут все порозсипав. Як ми будемо тут гратись у поїзд!». Дорослий повинен створювати умови для по-передження таких явищ, що несуть нетерпимість, байдужість один до одного.

Етичні переживання дитини відображають вибірковість іі спі-лкування з ровесниками: співчуття діти виявляють, насамперед, своїм найближчим товаришам, яким симпатизують.

У межах стійких дитячих об'єднань поступово виникають більш тісні контакти між окремими дітьми, що стає основою для появи дружби. До 5-ти років дружба дітей носить переважно си-туативний характер: дружать діти, які поряд сплять у дитячому садку, чиї сім'ї є сусідами та часто відвідують одна одну. Друзі більше граються разом, частіше домовляються і виконують спі-льні справи, діляться іграшками. Дитина часто змінює своїх дру-зів залежно від обставин. Старший дошкільник більше орієнту-ється у виборі друга на його ділові та особистісні