Реферат на тему:

Психологія

обдарованої дитини

Зміст

Вступ.

Тлумачення феномена обдарованості у науковій літературі.

а) проблема діагностики обдарованості;

б) психологічні особливості обдарованих дітей.

3. Основні проблеми обдарованих дітей.

4. Виховання обдарованої дитини.

5. Висновки.

6. Список використаної літератури.

Вступ

Проблема феномену обдарованості хвилює людство віками. До її розкриття зверталися вчені, психологи, педагоги, батьки і громадськість. Незважаючи на плідні теоретичні та практичні дослідження, значні методичні напрацювання, через складність даної проблеми існує досить багато питань з приводу визначення, розвитку та виховання обдарованої дитини в сучасних умовах сім’ї і школи.

Явище обдарованості є предметом досліджень вчених різних країн. Біологи намагаються виділити ген геніальності, психологи і соціологи винаходять тисячі тестів для визначення яскравих здібностей дітей. Проте, поки-що ми не можемо знайти конкретну відповідь на запитання: чому одній людині вдається більше, а іншій – менше, чому люди відрізняються один від одного своїми розумовими можливостями. Однак очевидним є той факт, що найбільших успіхів у будь-якій сфері діяльності досягають ті держави, які володіють високим інтелектуальним та творчим потенціалом нації. Відомо також, майбутнє людської цивілізації залежить від реалізації обдарованості людей.

Проблема виховання та реалізації обдарованої дитини тісно пов’язана з проблемою психології обдарованої дитини. Попри солідні теоретичні і практичні наробки, у цьому напрямку все ж існують численні прогалини, викликані складністю предмета дослідження. Тому метою нашої наукової розвідки є висвітлити загальні психологічні особливості обдарованих дітей. Для досягнення поставленої мети слід розв’язати такі завдання:

проаналізувати різні підходи до трактування поняття обдарованості;

визначити основні риси психосоціального розвитку обдарованих дітей;

висвітлити основні проблеми обдарованих дітей.

Предметом дослідження у нашій роботі є психосоціальний особливості обдарованих дітей.

1. Тлумачення феномена обдарованості у науковій літературі

Поняття обдарованості є багатозначне та має низку тлумачень у наукових розвідках та працях з психології. Відзначимо, що в терміна «розумова обдарованість» є досить багато синонімів: «розум», «розумові здібності», «інтелект», «інтелектуальні здібності», «пізнавальна сфера», «пізнавальні здібності». У терміна «здібності» – свої синоніми: «узагальнені вміння», «можливості», «потенції», «рівень розвитку» і т.д. [5].

З тлумачних словників довідуємось, що обдарованість походить від слова «дар». За народною педагогікою, дитина – дар Божий. Слово дитина походить від детент – годоване груддю, дхоітент – нагодоване, молода істота, говориться у словнику сучасної української мови [4].

У психологічній літературі немає єдиної думки відносно феномена обдарованості. Як правило, обдарованість визначається за допомогою якихось параметрів або феноменологічних проявів. Деякі науковці вказують на те, що обдарованість визначається міркою генетичних та набутих якостей людини адаптуватися до життя. А звідси основними функціями обдарованості вважають максимальне пристосування до світу, довкілля, знаходження рішення в різних випадках, коли створюються нові, непередбачувані обставини (проблеми), що потребують саме творчих, вишуканих підходів до вірного вирішення завдань або здійснення тих чи інших справ К. Текекс вважає, що обдарованість в основному визначається трьома взаємозалежними поняттями: випереджальним розвитком пізнання, психологічним розвитком і фізичними даними. О.Йоголевич вважає, що до обдарованості логічніше за все ставитись як до взаємозв'язку значного (як мінімум, вищого за середній) інтелекту, інтенсивних творчих чи фізичних здібностей та емоційно-вольової спрямованості.

Обдарованість багатогранна і, за визначенням комітету з освіти США (Mariland, 77), вона може бути встановлена професійно компетентними людьми у відповідності з такими параметрами: видатні здібності, потенційні можливості в досягненні високих результатів і вже продемонстровані результати в одній чи більше галузях (інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, творчості, образотворчого чи виконавського мистецтва, психомоторні здібності) [3].

а) Проблема діагностики обдарованості.

За М. Розеневою, обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень). М. Лейтес відзначає, що ознаки обдарованості в дитячі роки оцінюються шляхом з'ясування співвідношення в них вікового і власне індивідуального. Батькам і вчителям варто знати, що всі успіхи дитини спочатку з упевненістю можна оцінити як вікові прояви обдарованості, а чи стануть вони стійкими індивідуальними особливостями, буде залежати від багатьох внутрішніх і зовнішніх умов [3].

Кого ж можна вважати обдарованим? У літературі зустрічаються твердження, що тільки 2-6 % людей можна вважати обдарованими. Численні ж дослідження показують, що із задатками обдарованості, здатністю до ефективної плідної діяльності народжується кожна психічно нормальна людина. А ось спрямованість і ступінь обдарованості різні. Подальша доля дару залежить від мікро-, мезо- й макросередовища, де живе і формує своє «я» людина.

Для виявлення обдарованих дітей найбільш штроко застосовуються стандартизовані методи виміру інтелекту, серед яких перевага віддається тим, що дозволяють визначати рівень когнітивного й мовного розвитку дитини (шкала інтелекту Стенфорд-Біне; векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів; тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих; рисунковий текст на інтелект й ін.). Розроблені також стандартизовані тести досягнень для школярів, призначені для виявлення дітей, які мають виняткові здібності в основних навчальних дисциплінах: читанні, математиці та природознавстві (стенфордський тест досягнень для початкової школи; тести загальної підготовленості (Мосс). Стандартні тести на перцептивно-руховий розвиток виявляють дітей дошкільного віку з винятково добре розвиненими руховими здібностями (тест на основні рухові навички; тест на рухово-зорову координацію; тест Пурдьє та ін.).

Оцінка творчих здібностей дітей проводиться на осонові методик Торренса. Причому в якості однієї з провідних характеристик творчості розглядається швидкість (легкість), гнучкість, оригінальність