Систематичне включення дитини у навчальні ситуації починається вже з 1 класу, але вміння самостійно ставити перед собою навчально-теоретичні завдання формується значно пізніше. Виявляється воно у намаганні школяра, який отримав серію конкретно-практичних завдань, знай-ти загальний спосіб їх розв'язання, а не розв'язувати кож-не з них окремо. Як правило, він знаходить цей спосіб, ана-лізуючи одне-два завдання, прагнучи з'ясувати їх загальні зв'язки та умови. В умінні перетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теоретичні, що забезпе-чує розв'язування типових завдань, пошук ефективних способів розв'язування нетипових задач, виявляється най-вищий рівень розвитку навчальної діяльності школярів. Свідченням його у навчальній діяльності молодших шко-лярів є усвідомлені пізнавальні інтереси, прагнення не просто отримати конкретний, частковий результат, а знай-ти загальний спосіб отримання всіх однотипних результа-тів, зрозуміти суттєві зв'язки і відношення предмета, що вивчається. Це прагнення є основою бажання і здатності вчитися. У молодшому шкільному віці воно сформоване недостатньо, однак надалі ні сумлінність, ні старанність не можуть стати психологічним джерелом радісного й ефек-тивного навчання. Ним є лише прагнення до розуміння внутрішнього змісту навчальних предметів. Виникнення та зміцнення його визначає зміст основних інтересів шко-лярів 3—4 класів, які значну кількість часу приділяють читанню спеціальної літератури про подорожі, вчених, історичні події, пригоди тощо. Обсяг інформації, яка їх за-цікавлює, часто виходить за межі шкільних програм.

Пізнавальний інтерес школярів — виразна інтелектуальна спря-мованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супрово-джувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже зав-жди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій.

І Цей інтерес завжди є емоційно забарвленим (здивуван-ня, захоплення, радість від пошуку, переживання успіху, розчарування від невдачі), виявляється у вольових діях, спрямуванні зусиль на пізнання нових сторін навколиш-ньої дійсності.[46]

Отже, діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу навчанню як суспільно-корисній діяльності вза-галі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання), пізніше вони починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.

Педагогові важливо зберегти та зміцнити інтерес дітей до навчання. Він повинен знати, які мотиви є найзначущішими для молодшого школяра, організовувати з ураху-ванням цього навчання. Воно не може здійснюватися у формі тиску на дитину чи «витіснення» із її свідомості ди-тячих понять поняттями дорослих. Навчальна діяльність передбачає перебудову під дією педагогічного впливу став-лення дитини до навколишньої дійсності.

У молодших школярів урок повинен складатися з кіль-кох об'єднаних спільною метою частин, їх діяльність має бути різноманітною. Значне місце в ній відводиться діям із предметами. Важливо, щоб заняття містили в собі елемен-ти гри. З допомогою дидактичної гри дитина засвоює прог-раму значно легше та успішніше, особливо якщо вона не-достатньо готова до навчання.

Важливе завдання педагога полягає у забезпеченні розвитку творчої особистості в процесі навчання. Цього можна досягти, стимулюючи школярів до експерименту-вання, якому властиві перетворення уявлень, образів, понять, реальних предметів; розкриття нових властивос-тей об'єктів; породження новими знаннями, отримани-ми під час експерименту, нових запитань, складніших перетворень. Дбаючи про ефективність навчання, учи-тель повинен ознайомити школярів з основними компо-нентами навчальної діяльності, стимулювати самостійне їх виконання; продемонструвати їм послідовність вико-нання навчальних дій, чітко розмежувавши ті, що ма-ють здійснюватися у предметному плані, і ті, що в розу-мовому. Важливо при цьому подбати про опанування Школярами загальних способів розв'язування конкрет-но-практичних завдань, перетворення їх на навчально-теоретичні.

У 1 класі учні діють у навчальних ситуаціях під керів-ництвом учителя. У 2—4 класах окремі компоненти нав-чальної діяльності вони виконують самостійно, усвідом-люючи свої можливості при розв'язуванні завдань, маючи певне уявлення про те, яку оцінку отримають.

Керівництво процесом навчання полягає у спонуканні зовнішньої і внутрішньої активності учня, в результаті чо-го він засвоює знання, виробляє вміння і навички, розви-вається як особистість.

На розвиток особистості молодшого школяра вплива-ють й інші види діяльності. Його інтерес, наприклад, До різних видів художньої діяльності (мовлення, малювання заняття музикою, ліплення, виготовлення аплікацій) зу-мовлений не тільки доступністю і привабливістю цих за-нять, а й віковими особливостями дітей.

Одним з найулюбленіших видів художньо-мовленнєвої діяльності учнів є розповідь (за картиною, іграшками, сло-весним зразком). Особливо охоче вони вигадують історії, казки. Із задоволенням діти початкових класів займають-ся музичною діяльністю. Не менше люблять вони малюва-ти, виражаючи у малюнках своє емоційне ставлення д0 світу. Однак їх малюнки є схематичними, важко їм дасть-ся і зображення динаміки предметів. На якість малюнків впливає загальний фізичний та психічний стан дітей. Ліп-лення дає змогу зобразити явище, предмет у тривимірному просторі, відтворити форму всього, що оточує дитину. Ви-готовлення аплікацій передбачає вміння вирізати з паперу різноманітні сюжети, орнаменти. Усі види художньої ді-яльності сприяють розвитку уяви, інтелекту, засвоєнню рухів, виробленню відповідних навичок, формуванню здібностей та особистісних якостей.

З неабияким зацікавленням займаються молодші шко-лярі конструюванням, що потребує оволодіння специфіч-ними прийомами, способами побудови конструкцій.

Важливою умовою гармонійного розвитку молодшого школяра є прилучення його до праці. Найчастіше нею є самообслуговування і виготовлення іграшок-саморобок. Самообслуговування, наприклад, сприяє вихованню по-ваги до праці дорослих, розумінню значення праці у житті людини, готовності до фізичного напруження. За правиль-но організованих психолого-педагогічних умов дитина усвідомлюватиме важливість відповідального ставлення до своїх обов'язків із самообслуговування, намагатиметь-ся бути чистою, охайною, підтримуватиме порядок на ро-бочому місці, поважатиме працю дорослих, допомагатиме літнім людям. Педагог повинен постійно стимулювати її самостійність, ініціативу, творчість, використовуючи з ці-єю метою педагогічно обґрунтовану оцінку, схвальне, доб-розичливе слово. Молодші школярі мають виконувати і корисні для всіх завдання: прибирати у приміщенні, поли-вати квіти,