Навчатися вчитися є одним з основних завдань молод-шого школяра, що передбачає засвоєння такий дій:

1) самоконтроль, суть якого полягає у співставленні Дитиною своїх навчальних дій та їх результатів із заданими учителем еталонами і зразками;

2) самооцінювання, змістом якого є фіксування відповідності чи невідповідності результатів засвоєних знань опанованих навичок вимогам навчальної ситуації;

3) самоорганізація у вивченні навчального матеріалу підготовці до контрольних і самостійних робіт, виконанні творчих завдань тощо, що передбачає уміння планувати час, організовувати свою діяльність, контролювати й оці-нювати її результати;

4) усвідомлення мети і способів навчання у школі та вдома, що є передумовою осмисленої, цілеспрямованої й ефективної навчальної діяльності.

Засвоєння цих дій означає, що молодший школяр і3 об'єкта навчання стає його суб'єктом, хоч самодостатнім у цій діяльності він стане пізніше.

Рефлексія молодшого школяра. У дітей молодшого шкільного віку виникає усвідомлення власних дій, психіч-них станів. Особливість їх навчальної діяльності полягає в тому, що школярі повинні обґрунтовувати правильність своїх висловлювань і дій. Багато прийомів такого обґрунту-вання показує вчитель. Необхідність розрізняти зразки суджень і самостійні спроби в їх побудові сприяють форму-ванню у молодших школярів уміння ніби збоку розглядати й оцінювати власні думки та дії. Це вміння є основою реф-лексії (лат. reflexio— відображення) — осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням її є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналі-зу, порівнювати з діями інших людей. Якщо дошкільник здебільшого орієнтується на індивідуальний досвід, то мо-лодший школяр починає орієнтуватися на загальнокуль-турні зразки, якими він оволодіває у взаємодії з дорослими та ровесниками.

Рефлексія змінює пізнавальну діяльність молодших школярів, їхнє ставлення до себе й до оточення, погляд на світ, змушує не просто приймати на віру знання від дорос-лих, а й виробляти власну думку, власні погляди, уявлен-ня про цінності, значущість учіння. В цьому віці вона тіль-ки починає розвиватися.

За концепцією Е. Еріксона, у молодшому шкільному віці формуються такі важливі особистісні утворення, як почуття соціальної і психологічної компетенції (за неспри-ятливого розвитку — соціальної і психологічної неповно-цінності, неспроможності), а також почуття диференціації своїх можливостей. На його думку, стимулювання в цей період компетентності, є важливим фактором формування особистості.

У молодшому шкільному віці всі ці новоутворення ще достатньо сформовані, однак завдяки їм психіка дитини Осягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку, відповідного ставлення до себе, оточуючих та своєї діяльності [46].

Отже, розглянуті чинники становлення особистості молодшого школяра (соціальна ситуація, провідна діяльність, основні новоутворення)здійснюють вагомий вплив на особистість в цілому і, зокрема, на його емоційну сферу. Цей вплив виявляється у взаєминах з вчителями, однолітками, батьками, в участі дітей в різних видах діяльності та в особливостях сформованості основних новоутворень.

Розділ ІІ Дослідження взаємозв’язку внутрішнього плану дій та емоційної сфери молодшого школяра

2.1 Організація та проведення дослідження

Основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри і т.п. Проте, як свідчать результати досліджень багатьох вчених, ігрова діяльність, навчання, взаємини молодшого школяра з учителями, однолітками, в свою чергу, в значній мірі залежить від його особистісного розвитку, зокрема, від рівня сформованості відповідних вікових новоутворень. Саме завдяки їм психіка дитини досягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку. Важливим новоутворенням молодшого шкільного віку є внутрішній план дій. Знання можуть бути повноцінно засвоєні дитиною тільки при виконанні нею відповідних предметних і мислиннєвих дій, які спеціально у неї формуються. Разом з тим при реалізації дій, націлених на вирішення відповідних задач, людина оволодіває не тільки конкретними знаннями, але і психічними особливостями і способами поведінки.

Тому в цьому розділі важливим є дослідити:

1) рівень розвитку внутрішнього плану дій;

2) емоційні особливості учнів молодшого шкільного віку.

З даною метою нами було проведено дослідження, в якому взяли участь 16 учнів 3-А класу ЗОШ №12 м. Івано-Франківська. З них – 8 хлопчиків і 8 дівчаток. Середній вік досліджуваних 9 років.

З метою вивчення рівня розвитку внутрішнього плану дій як міри здатності індивіда здійснювати в ідеальному плані математичні та лінгвістичні операції, коли було використано ряд завдань (складених автором).

Перелік завдань подано в додатку А1. Завдання були складені таким чином, щоб виявити здатність учнів вирішувати математичні та лінгвістичні задачі як в умі (внутрішній план дій), так і шляхом викладу думок письмово.

Завдання подавались досліджуваним у порядку зростання їх важкості (що забезпечувалось збільшенням кількості виконуваних операцій в умові задачі). Інтерпретація результатів здійснювалась із врахуванням правильності виконання досліджуваними поданих типів завдань письмово (на папері) та їх здатності вирішити даний тип завдання в умі (внутрішній план дій).

Таким чином, результати виконання даних завдань дозволили прорангувати досліджуваних за їх здатністю виконувати математичні та лінгвістичні операції у внутрішньому плані дій та письмово (на папері).

З метою вивчення емоційного стану учнів нами було застосовано методику на визначення шкільної тривожності (7-11 років) [47] (див. додаток А3).

Дана методика включає в себе 60 речень. У кожному з них є виділені слова, які їм найбільше підходять. Дана методика дає можливість визначити 7 чинників: 0 чинник. Загальний шкільний страх; 1. Страх соціальних контактів з ровесниками; 2. Страх соціальних контактів з учнями; 3. Страх перевірки знань;