Про потребу людини в позитивних емоціях пише Е.Фромм. Дійсно, людина робить багато речей заради одержання задоволення, насолоди: слухає музику, читає книгу, як подобається їй, і не раз вже прочитану, катається на американських гірках, щоб випробувати гострі відчуття тощо. Тому емоція постає у вигляді мети (людина робить щось заради одержання бажаного переживання). Усвідомлювана ж мета є для людини цінністю або за Б.І. Додоновим, мотивом поведінки.

Емоційно-енергетична роль емоцій. За впливом на поведінку і діяльність людини німецький філософ І.Кант поділив емоційні реакції (емоції) на стенічні (із грецьк. сила), які підсилюють життєдіяльність організму, та астенічні – які її послаблюють. Стенічний страх може сприяти мобілізації резервів людини за рахунок викиду в кров додаткової кількості адреналіну, наприклад при активно-оборонній його формі (втечі від небезпеки). Сприяє мобілізації сил організму й наснага, радість. (“окрилений успіхом”, - кажуть у таких випадках.)

Деструктивна роль емоцій. Емоції можуть відігравати у житті людини не лише позитивну, а й негативну (руйнівну) роль. Вони можуть призводити до дезорганізації поведінки і діяльності людини.

Однак має значення і модальність емоцій. Страх, наприклад, може порушити поведінку людини, пов’язану з досягненням певної мети, зумовлюючи в неї пасивно-оборонну реакцію (ступор при сильному страху, відмова від виконання завдання). Це призводить або до відмови від діяльності або до вповільнення темпів оволодіння певною діяльністю, що здається людині небезпечною. Дезорганізуюча роль емоцій виявляється й при злості, коли людина прагне досягти мети за всяку ціну, повторюючи ті самі дії, які не призводять до успіху. При сильному хвилюванні людині буває важко зосередитись на завданні, вона може забути, що їй треба робити.

Прикладна роль емоцій

Комунікативна роль емоцій. Емоції за рахунком свого експресивного компонента (головним чином – експресії обличчя) беруть участь у встановленні контакту з іншими людьми в процесі спілкування з ними, у впливі на них. Роль цієї функції емоцій чітко бачать батьки, діти яких страждають на хворобу Дауна. Батьків гнітить та обставина, що діти не можуть повідомляти їм про свої переживання за допомогою міміки й інших способів емоційної комунікації.

Регулююча функція. Функція емоцій у процесі спілкування складається в координації черговості висловлень. Часто при цьому спостерігається сполучений вияв різних функцій емоцій. Наприклад, сигнальна функція емоцій часто сполучається з її захисною функцією: загрозливий вигляд у хвилину небезпеки сприяє залякуванню іншої людини.

Використання емоцій як засобу маніпулювання іншими людьми. Про цю функцію емоцій знає вже маля, котре використовує її для досягнення своїх цілей: адже плач, лемент, страждальницька міміка дитини викликає в батьків і дорослих співчуття. Отже, емоції допомагають людині домагатися своїх потреб через зміни в потрібний бік поводження інших людей.

Як засоби маніпулювання використовують посмішку, сміх, погрозу, лемент, плач, показну байдужість, показне страждання тощо.

Роль емоцій у пізнавальних процесах і творчості.

Наявність емоційних явищ у процесі пізнання зазначили ще давньогрецький філософи (Платон, Арістотель). Однак початок обговорення питання про ролі емоцій у когнітивному процесі показали П. Жані й Т. Рібо.

Роль емоцій в інтелектуальному творчому процесі різноманітна. Це й муки творчості, і радість відкриття. “Гаряче бажання знання, - писав К. Бернар, - це єдиний двигун, який залучає й підтримує дослідника в його зусиллях, і це знання, яке, так би мовити, постійно вислизає з його рук, становить його єдине щастя й муку.

Хто не знав мук невідомого, той не зрозуміє насолод відкриття, які, звичайно, сильніше за всі, що людина може почувати”.

Особлива роль належить емоціям у різних видах мистецтва. К.С. Станіславський говорив, що із всіх трьох психічних сфер людини – розуму, волі і почуттів – остання виявляється найбільш “важковиховуваною дитиною”.

Роль емоцій у педагогічному процесі. Загальновідоме положення, що процес навчання й виховання протікає успішніше, якщо педагог робить його емоційним. Ще Я.А. Коменський, великий чеський педагог, писав у другій половині XVII ст. у своїй “Пампедії”: “Проблема XVI. Досягти, щоб люди вчилися всьому із задоволенням. Дай людині зрозуміти: а) що вона за своєю природою хоче того, прагнення до чого, ти їй навіюєш, - і їй відразу захочеться цього; б) що вона від природи може мати те, чого бажає, - і вона відразу зрадіє цій своїй здатності; в) що вона знає те, що вважає себе не знаючою, - і вона відразу зрадіє своєму знанню“. [18, с.484]

Механізм, задіяний у здійсненні емоціями підкріплювальної функції, у сучасній психології називається мотиваційним обумовленням.

Оскільки емоційно-мотиваційне обумовлення найчастіше педагогам здійснювати не вдається, вони змушені своїм впливом не лише передавати дітям той чи інший зміст, а й одночасно намагаються викликати в дітей – шляхом створення образів – емоційний відгук. Емоційний відгук виникає в тому разі коли словесний мотиваційний вплив зачіпає якісь струни в душі дитини, її цінності. Щоправда, у дітей це зробити набагато складніше, ніж у дорослих. Як лише Вілюнас, емоція через відсутність безпосередніх емоціогенних впливів перестає бути неминучою й виникає залежно від мистецтва вихователя, готовності вихованця вслухатися в його слово (дитина, яка потай очікує закінчення обридлих їй повчань, навряд чи відчуватиме ті емоції, які дорослий хоче в неї викликати) та інших умов.

Вплив емоцій на молодшого школяра

Емоції впливають на людей різними шляхами. Одна й та сама емоція неоднаково переважується різними людьми, а також певною людиною в різних ситуаціях. Емоції можуть впливати на всі системи індивіда,