Групову імпровізацію застосовуємо за моделлю Карла Орфа. Вона подана у двох варіант перший — це спосіб так званої «тілесної гри, що полягає в утворенні звуків без допомоги інструментів — ударів, клацання. Другий спосіб — створення простої і вокально-інструментальної форми. Але, на відміну від численних оркестрів Орфа, у сеансі музичної терапії кількість виконавців не перевищує 5. Перевага групової терапії полягає в анонімності, почутті своєї прихованості в групі, завдяки чому кожен учасник залучений до процесу гри. На цьому етапі імпровізації кожна дитина встановлює зв'язок між своєю дією з інструментом і звуком, а також між звуками, що видають інші виконавці.

На початку створення музичного твору терапевт безпосередньо не втручається у творчість; пацієнтів, а виступає емпатичним слухачем і глядачем. У процесі розвитку композиції ми поступово непомітно скорочуймо кількість інструментів. Таким способом цілеспрямовано стимулюється голосова реакція дітей на звукові імпульси. Інструментальна імпровізація переходить у вокальну, адже діти) природно починають супроводжувати свою гру вигуками, «дай», «на», «тихіше», «замовкни». Це є свідченням того, що пацієнти починаю дивитися один на одного як на джерело звуку, що їм подобається або не подобається, і реагують на нього голосом, жестом, байдужістю, копіюванням або виходом з гри.

Музика переживається ними як своєрідним емоційний стимул: дитина грає на інструменті те, що не може сказати, звертається до учасників невербального діалогу та сприймає їхню музичну поведінку як звернення на свою адресу репліки. Усі переживання дітей виявляються спонтанно, безпосередньо, без цензури свідомості. Тому за допомогою гри маленькі виконавці можуть створювати ситуацію спокійної розмови, сварки й навіть битви між окремим інструментами. І, як показує практика, ця експресія різноманітних звучних предметів і голосів викликає в дітей радість, пожвавлення, інтерес, збагачує новим досвідом, а головне - слух стає сприйнятливим до всіх звукових подразників.

Прослуховуючи імпровізацію в записі, ми звертаємо увагу та те, які інструменти використовувалися в грі, які звукові сполучення переважали, як музика конкретної дитини впливала на результати загальної ро-боти.

Після музичної сесії учасникам пропонують групову замальовку музичних образів. Саме в цій техніці закріплюється поведінкова модель продуктивної взаємодії з партнерами.

Таке завершення сеансу є ефективним, адже дозволяє самій дитині бачити зміни у своєму стані і поведінці. А задоволення, що відчуває дитина, спостерігаючи свої успіхи, компенсує емоційну депривацію і страх бути незрозумілим.

Музика справляє на дітей великий комунікативно-терапевтичний вплив: завдяки заняттям музикотерапією у дітей формуються навички спілкування, адекватного вираження почуттів, розвиваються емпатичні здібності, що сприяє встановленню й розвитку міжособистісних взаємин з однолітками й дорослими.

Під час музиціювання в дітей розвиваються мислення, увага, пам'ять, знижується рівень тривоги, підвищується самооцінка, вдосконалюються сенсомоторна функція, координація, тонка моторика, активізується загальний потенціал можливостей дитини і її адаптація.

Опитувальник з музичної терапії Р. Ассаджолі

1. Який сприятливий чи несприятливий вплив музики ви помітили:

- на ваше загальне фізичне здоров'я і на тілесні стани (фізичні болі, нервову систему);

- на вашу емоційну сферу життя (виражен-ня емоцій, бадьорість або депресія, надмірність емоцій);

- на пізнавальну діяльність (пам'ять, уяву, увагу);

- на художню діяльність (натхнення);

- на вашу свободу і зовнішню діяльність.

2. Чи можете ви назвати специфічні ефекти, які з'явились після прослуховування музичного твору? Чи помітили ви, що один і той самий
музичний твір впливає на вас по-різному, залежно від вашого фізичного та психічного стану в певний момент?

3. Який вплив ви спостерігали в інших?

4. Як фізично та емоційно на вас як виконавця впливає музика? [26, с.31]

Боротьба з агресією за допомогою казки.

Переповідання страшних історій дитиною є корисним, адже воно дає змогу дитині в безпечній формі висловити свою агресію. Невисловлена аг-ресія шкідлива для здоров'я. Втім, фольклорний жанр «страшилки», виражаючи страх і агресію дитини, не допомагає розв'язати внутрішній конфлікт, що виявляється у страху та агресії. Такі засоби дає більш складний і старий жанр світо-вого фольклору — чарівна казка. Якщо в струк-турі «страшилки» присутні лише 3 стандартних компоненти (див. вище), то в структурі казки В. Пропп знайшов їх аж 31. [5, с.21]

Чарівна казка також містить багато страш-них та агресивних елементів. Так, дитячі казки братів Грімм мають безліч таких огидних, жах-ливих і мерзенних елементів. Як помітив психолог Х. Дикманн у розділі «Жорстокість у казці» своєї книги «Юнгіанський аналіз чарівних ка-зок», спроби «очистити їх (казки) від жорсто-кості й у такому вигляді запропонувати дітям» приречені на неуспіх. «Власне, щоразу виявляється, що такі інтерпретації казок зовсім не-цікаві дітям, і водночас вони жадібно накида-ються на первісний текст, коли незабаром вдається його знайти». Очевидно, усунення з казки «жорстоких» елементів позбавляє її важ-ливих функцій у вихованні дитини. Х. Дикман пише: «Для мене очевидно, що цей феномен жорстокості, що, у свою чергу, є лише приват-ним аспектом проблеми агресивності, свідчить про щось багатогранне... Для дитини одне з психологічних значень казки полягає у необхі-дності навчитися розуміти глибокі інстинк-тивні властивості своєї натури і відстоювати своє Я під час боротьби з цими, часто могутніми, силами. У символічній формі казки дитині про-понують типові моделі поведінки, що допома-гають вистояти в цій боротьбі»

Рекомендації для подолання агресії: