Емоції і сприймання. Давно відомо, що емоції, як і інші мотиваційні стани, впливають на сприймання. Радісна дитина сприймає світ з оптимізмом. Той, хто страждає, сумує, інтерпретує зауваження інших як критичні.

Емоції і пізнавальні процеси. Емоції впливають на пам’ять, мислення та уяву дитини. Ефект “звуженого зору” в сприйманні має свій аналог у пізнавальній сфері. Зляканій дитині важко оцінити альтернативні рішення. У розгніваної дитини з’являються лише “середні думки”. У стані підвищеного інтересу або збудження окремі суб’єкти бувають наскільки захоплені, що не здатні до навчання і діяльності.

Емоції і дії. Емоції чи комплекс емоцій, які переживає дитина в певний час, впливають на її навчання, гру, працю. Коли вона реально зацікавлена в предметі, то має бажання вивчити його глибоко. Відчуваючи відразу до якого-небудь предмета, вона намагається його уникнути.

Емоції і свідомість. Твердження про те, що емоція може розглядатися як окремий або особливий стан свідомості, не є новим. На початку 60-х р. ХХ ст. вчені, не розглядаючи емоції як змінні стани свідомості, втім, - нерідко вони включали до своїх описів певні емоції.

Емоційні стани і в повсякденному житті часто розглядаються як змінні стани або, точніше, як специфічні, чи особливі стани свідомості. Людина, яка пережила сильну емоцію, усвідомлює, що емоційне переживання – це незвичайний стан свідомості. Ідея різних станів свідомості відома від античних часів.

Емоції, почуття і розвиток особистості. Аналізуючи співвідношення емоцій і розвитку особистості, слід зважати на два чинники. Перший – це генетичні задатки суб’єкта у сфері емоцій. Генетичний склад індивіда відіграє важливу роль у набутті емоційних рис. Другий чинник – особистий досвід індивіда, що належить до емоційної сфери, особливо спеціалізовані способи вираження емоцій і зумовлена емоціями поведінка.

Почуття сприяють виокремлено предметів, що відповідають потребам особистості і стимулюють діяльність, спрямовану на їх задоволення. Позитивні емоційні стани (задоволення, здивування тощо), що виникають у процесі спілкування й діяльності, свідчать про бажаний індивідом перебіг процесу задоволення потреб. Незадоволення потреб супроводжується негативними емоціями (сором, гнів, страх тощо). Усвідомлюючи або не усвідомлюючи, людина порівнює інформацію про те, що необхідне для задоволення потреби, з тим, що вона має в момент її виникнення. Якщо суб’єктивна ймовірність задоволення велика, з’являється позитивні почуття. Негативні емоції породжуються більш або менш усвідомленою суб’єктом реальною або уявною неможливістю задоволення потреби або ж зменшенням імовірності її задоволення порівняно з попереднім прогнозом.

Важливою характеристикою емоційних станів є їх регулятивна функція. Переживання, що виникли в людини виступають у ролі сигналів, які інформують її про перебіг процесу задоволення потреб, на який різновид перешкод вона натрапляє, на що слід звернути увагу, над чим необхідно замислитися, що потрібно змінити. Емоція сигналізує про благополучність становища суб’єкта в системі його предметних і міжособистісних взаємин і забезпечує тим самим регулювання, корекцію його поведінки в умовах спілкування і діяльності.

Почуття – одна із специфічних форм відображення дійсності. Якщо в пізнавальних процесах відображаються предмети і явища дійсності, то в почуттях відбувається ставлення суб’єкта з притаманними йому потребами до предметів і явищ дійсності, що пізнаються і перетворюються ним.

Емоції і почуття виникають у процесі взаємодії особистості із зовнішнім світом. Емоції і почуття – це різноманітні переживання людини, в яких відображаються її життєві відносини із зовнішнім світом та стосунки з іншими людьми. Емоції і почуття становлять певний процес, що відбувається в часі, і водночас психічний стан особистості. На цей стан ми вказуємо, говорячи про ту чи іншу людину, що вона спокійна, схвильована, зворушена, збентежена, весела, пригнічена тощо. Почуття виступає і як властивість людини, що виявляється в її більш чи менш стійкому позитивному або негативному ставленні до певних об’єктів, людей, царин діяльності. Емоції і почуття мають велике значення в житті кожної людини, і молодшого школяра зокрема.

Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку мислення.

Проблема розвитку емоції, почуттів та їх ролі у виникненні мотивів як регуляторів діяльності й поведінки особистості є однією з найбільш важливих і складових у психології та педагогіці, оскільки стосується особливостей становлення особистості. Емоції відіграють велику роль у формуванні в дитини способів і прийомів оволодіння діяльністю та її мотивації.

Важливість вивчення вікових особливостей емоційної сфери визначається їх роллю в процесі формування особистості. Б.І. Додонов зауважував [13], що емоція необхідна для існування людини і тварини, для орієнтування у світі, для організації поведінки. Емоції (зокрема, емоція сорому) відіграють важливу роль в становленні самосвідомості, у формуванні і підтримці почуття само ідентичності. Згідно з теорією диференціальних емоцій, афекти і насамперед емоції утворюють базові структури свідомості. Завдяки їх взаємодії з перцептивно-когнітивними функціями і процесами свідомості появляється велика кількість афективно-когнітивних структур і орієнтацій, що впливають на сприймання, мислення і дію індивіда [20, с. 98-101]. Так, Л.С. Виготський вважав, що емоції розвиваються і сформулював положення про зв’язок між інтелектом і афектом. Ідея єдності пізнавальних і емоційних процесів сформульована також С.Л. Рубінштейном. Поряд із цим, емоції розглядають як найбільш фундаментальний спосіб організації відчуттів, що мають мотиваційне значення для індивіда. Вони відіграють помітну роль на всіх етапах мотиваційного процесу: при оцінці значущості зовнішнього подразника, під час сигналу про потребу, що виникла, і оцінку її значущості, при прогнозуванні можливостей задоволення потреб, а також при виборі цілі.

Окрім того, якість окремо взятого емоційного переживання залишається незмінною протягом