Важливим новоутворенням молодшого шкільного віку є “формування нового рівня афективно-потребової сфери дитини, яка дозволяє їй діяти не безпосередньо, а керуючись свідомо поставленими цілями, моральними вимогами та почуттями” [3, с.201 ]. У період 6-7 років, на думку Л. С. Виготського, узагальнення дитиною власних переживань досягає високого рівня розвитку. У цьому контексті І.Д. Бех наголошує, що зв'язки між компонентами емоційної та інтелектуальної системи нестабільні. Спочатку емоційний компо-нент є домінуючим. "Вирішальні зміни у цій системі, які пізніше призведуть до її перебудови, відбуваються тоді, коли мислення починає супроводжувати емоційний процес, а потім зміщуватись до його початкового етапу, випере-джуючи емоції. З цього моменту мислення починає окреслювати характер переживання, визначаючи вчинкову схему. Таке зміщення означає не тільки тимчасово зрушення мислення стосовно емоцій, а й зміну функціонального центру всієї системи. Отже, на основі синтезу глибокої інтелектуально-логічної діяльності з переробки зовнішніх впливів, забарвлених емоційним настроєм, поступово виробляються переконання та ставлення особистості, які, узагаль-нюючись виступають основою становлення та розвитку моральної пове-дінки..."

Досліджуючи емоційний розвиток учнів молодшого шкільного віку, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, П.М. Якобсон та інші психологи розкрили такі особливості емоційної сфери: втрату дитячої безпосередності; підвищену чутливість, здатність глибоко й болісно пережи-вати; емоційна нестійкість; розвиток вміння володіти своїми почуттями; появу рефлексії Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - наївність, легковажність, погляд на дорослого "знизу вгору", змінюються інтереси, цінності дитини, увесь устрій її життя. Вони емоційно вразливі. У них відбувається подальша диференціація сором'яз-ливості, яка виявляється у тому, як діти реагують на людину, оцінка якої має певне значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на будь-яке приниження їх особистості й позитивному емоційному переживанні, коли визнають ті чи ті особистісні властивості [29; 8].

З віком почуття і переживання стають складнішими, більш диференційованими. "У молодшому шкільному віці, зазначає Л.І. Божович, - не тільки виникають нові емоції, але і ті емоції, які мали місце в дошкільному дитинстві, змі-нюють свій характер і зміст" [34, с. 16]. Л .С. Виготський у своїй праці "Криза 7 років" зауважував такі важливі особливості переживань дітей даного віку, як їх осмисленість, тобто розуміння того, що таке "я радію", "я сердитий", "мені сумно". Пережи-вання дітей молодшого шкільного віку набувають смислу, вони узагальнюють-ся, формується логіка почуттів. Без таких змін, як вважає вчений, новий етап розвитку, перехід до шкільного віку, був би неможливим.

Ті подразники, які викликали емоційні реакції у дошкільників, для молод-шого школяра стають не дієвими. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на неприємні для нього події, але у нього з'являється здатність пригнічувати вольо-вими зусиллями небажані емоційні реакції [31, с.401].

Найбільш значущими для дітей молодшого шкільного віку є емоції страху, інтересу і радості.

Якщо у дошкільному віці домінували інстинктивні страхи, то у молодшому шкільному - це своєрідне перехрестя, на якому перетинаються інстинктивні і соціальні страхи. Як, відомо, інстинктивні страхи це переважно емоційні фор-ми страху, у той час як соціальні страхи - це результат інтелектуальної перероб-ки, свого роду раціоналізація страхів. Провідний страх цього віку страх "бути не тим", "страх не відповідати загальноприйнятим нормам поведінки, вимогам оточуючих, чи то школи, чи однолітків, чи сім'ї". Конкретними формами цього страху є страх зробити щось не те, не так, як слід. Страх невідповідності виростає із несформованого у дитини вміння оцінити свої вчинки з боку моральності, що лежить в основі формування почуття відповідальності. Молодший шкільний вік-це найбільш сприятливий (сенситивний) період для його формування.

Іншим і найчастішим видом страху невідповідності у цьому віці є страх запізнитись у школу. Він сильно виражений у дівчат, оскільки у них найшвидше виникає і сильніше проявляється, ніж у хлопчиків, почуття провини. Страх запізнення у школу - це один із симптомів синдрому “ шкільної фобії ”, тобто страху перед відвідуванням школи...

Поряд із "шкільними страхами" для цього віку характерний страх стихії: грози, землетрусу. Усі ці страхи, на думку О.І. Захарова, продукти так званого "магічного мислення" школяра, його схильності вірити у різні передбачення. І як підкреслює В.А. Аверін, страхова симптоматика дітей в цьому віці є наслідком збігу соціальних та інстинктивних страхів і, насамперед, страхів невідповідності загальноприйнятим нормам на фоні почуття відповідальності, що формується, "магічного мислення" і вираженої у цьому віці навіюваності.

Емоції інтересу і радості тісно пов'язані з пізнавальною діяльністю дитини. Інтелектуальний успіх неможливий, якщо дитина не переживає ці емоції.

Інтерес розглядається К. Ізардом як фундаментальна, вроджена емоція і вважається домінуючою серед інших. Саме він спонукає дитину до дослідження оточуючого світу. З інтересом тісно пов'язана емоція радості. їх взаємодія це своєрідна емоційна основа для творчої діяльності дитини. Радість дозволяє дитині відчути більш тісний і багатогранний зв'язок із оточуючим світом [1, с. 281-289].

Таким чином, емоційна сфера молодшого школяра характеризується: