- великою емоційною нестійкістю, частою зміною настрою (на загальному фоні життєрадісності, веселості, безтурботності), схильністю до короткочасних і бурхливих афектів;

Основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи і невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри і т. п.

До емоційної сфери особистості молодших школярів належать переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які стають основою формування пізнавальних інтересів, допитли-вості учнів. Колективні заняття та ігри сприяють розвитку в учнів моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відпо-відальність, товариськість, колективізм.

Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх виявлення в інших людей. За даними спостережень (Н. С. Лейтес, П. М. Якобсон та ін.), першокласники не завжди правильно сприймають зовнішні вияви страху й гніву, а також доброзичли-вого й недоброзичливого ставлення дорослих один до одного. У II і, звичайно, у III класі учні здебільшого адекватно наслідують виявлення почуттів дорослих і переносять їх у взаємини з одно-літками. Іноді вони переймають негативні способи виявлення по-чуттів, наприклад погані манери.

Для молодших школярів загалом характерним с життєрадісний, бадьорий настрій. Причиною афективних станів, які іноді бувають у них, є розходження між їх домаганнями і можливостями задо-вольнити їх, прагненням школяра домогтися високих оцінок сво-їх особистих якостей і дійсним ставленням товаришів до нього (Л. С. Славіна). У такій ситуації він може виявити грубість, за-пальність, забіякуватість та інші форми емоційної нестійкості. Як-що вчитель і батьки залишають такі випадки без належної уваги, то вони можуть призвести до ізоляції дитини в колективі, форму-вання в неї негативних рис характеру. [28, с. 167-168].

Розвитку моральних почуттів сприяє життя учнів у класному колективі, об'єднаному спільною навчальною діяльністю. У першому класі, коли класний колектив ще не створений, роль учителя у вихованні моральних почуттів особливо важлива. Провідна роль його зберігається і на наступних етапах навчання учнів, але поряд з цим зростає й значення класного колективу як фактора формування в учнів моральних почуттів, зокрема почуття дружби, товариськості, обов'язку, гуманності.

Першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх у своїх ровесників. При цьому хлопчики більше схильні переоцінювати свої моральні якос-ті, ніж дівчатка. З віком молодші школярі поступово стають більш самокритичними. [28, с. 167-168].

Отже, для молодшого школяра характерні такі особливості емоційної сфери як: підвищена чутливість, здатність глибоко і болісно переживати, емоційна нестабільність, відкритість вираження своїх переживань, поява рефлексії, схильність до афектів тощо.

Емоції значною мірою визначають ефективність навчання, беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку мислення, відіграють велику роль у формуванні в дитини способів і прийомів оволодіння діяльністю та її мотивів.

Конструктивний та деструктивний характер емоцій в становленні особистості молодшого школяра

Для молодих школярів загалом характерним є життєрадісний, бадьорий настрій. Їм притаманні емоції інтересу, здивування, радості тощо. Інтерес – форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості, усвідомлення нею мети діяльності; емоційний вияв пізнавальний потреб особистості.

Інтерес розглядається як одна з фундаментальних природних емоцій і вважається домінуючою серед усіх емоцій нормальної здорової дитини. Вважається, що саме інтерес разом з пізнавальними структурами й орієнтаціями спрямовує пізнання й дії. Зацікавлена дитина інтенсивно вдивляється, прислухається. Феноменологія інтересу характеризується відносно високим ступенем задоволення, впевненості в собі й помірними імпульсивністю і напруженням. Емоція радості часто супроводжує інтерес. Він сприяє розвитку вмінь та інтелекту, відіграє важливу роль у суспільному житті та підтриманні міжособистісних стосунків. Інтерес сприяє інтелектуальній, естетичній та іншим різновидам творчої діяльності молодшого школяра.

Здивування не має чітко вираженого позитивного чи негативного знаку. Це емоційна реакція на раптові обставини і триває не довго. Здивування виконує функцію виведення нервової системи зі стану, в якому вона в даний момент перебуває, і пристосування її до раптових змін у нашому оточенні.

Емоція радості у дитини характеризується відчуттям впевненості й значущості, почуттям, що вона любить і її люблять. Радість дає дитині відчуття здатності здолати труднощі і насолоджуватися життям. Розслабляючий вплив радості захищає дитину від постійного пошуку успіху серед своїх ровесників та в навчанні. Хоч батьки не можуть безпосередньо навчити дитину радості, вони можуть поділити радість із дитиною і служити моделями, які демонструють стилі життя, що полегшують переживання радості.

Радість може гальмувати дію, але вона також може сприяти інтуїції та творчості. Індивідуальні відмінності в порогах радості зумовлюють формування різних індивідуальних життєвих стилів. Радість може підсилювати стійкість до фрустрації і сприяти впевненості в собі та мужності.

Домінування таких позитивних емоцій у житті дитини забезпечує нормальний розвиток її психіки, моральне ставлення дитини до оточуючого світу, настанову на прийняття і конструктивне перетворення, формування позитивної Я – концепції.

Значну увагу слід приділити негативним емоціям, таким як страх, агресія, тривожність тощо, які носять деструктивний характер, негативний вплив на формування повноцінної особистості дитини.

По-чаток навчання у школі є одним з