У загальному за даними аналізу вміння встановлювати стосунки співпраці з дітьми 85% учителів, а здатність до емоційного співпереживання, відкритого спілкування 95%. Таким чином, у класі з особистісно-орієнтованим вчителем внутрішнє самопочуття учнів значно краще, вони почуваються захищеними, у них нижчий рівень тривожності, діти більше довіряють собі, їм меншою мірою властиве відчуття неповноцінності, вони не такі ворожі їм легко спілкуватися.

За методами педагогічного впливу виявлено, що по двох школах 80% вчителів володіють гуманними стилем спілкування і на жаль з авторитарним стилем 20%, адже відомо, що з таким стилем спілкування спостерігає у дітей такі симптомокомплекси, як репресивність, ворожість, відчуття, неповноцінності, що досягають рівня статистичної значущості.

Таким чином, зробимо висновок, що на соціальну адаптацію, шкільну адаптацію дітей, на їх емоційний стан, бажання вчитися. Впливає характер спілкування вчителя з молодшими школярами.

Учителю слід віддавати пріоритет гуманістичним, демократичним принципам управління навчально-виховним процесом, оскільки вони повною мірою забезпечують успішний перебіг процесу адаптації.

Для вивчення самооцінки і соціальної зацікавленості молодших школярів було застосовано методику “Символічні завдання на виявлення соціального “я” особистості.

У перших класах шкіл було проведено два тестування. Тестування на виявлення самооцінки і тестування на сприймання себе частиною групи, або окремо від неї. Дослідження аналізу тестів показали:

Результати показників самооцінки молодших школярів.

Види самооцінки | Показники по Журавенській ЗОШ | Показники по Монастирецькій ЗОШ | Різниця показників Журавно/Монастирець

Висока | 48% | 30% | 18

Адекватна | 48% | 61% | 13

Низька | 3,4% | 7,6% | 4,2

Сприймає себе частиною групи | 94,3% | 60% | 34,3

Показники видів самооцінки на 100 дітей.

З поданих результатів ми бачимо, що все у першокласників формується висока, адекватна і низька самооцінка.

Дії школяра, порівняно з діями дошкільника, набувають набагато важливішого для нього значення, оскільки він уже змушений відповідати сам за себе. Самооцінка дітей особливо залежить від оцінки їхньої діяльності й поведінки дорослими (батьками вчителями). Школяр ніби дивиться на себе очима дорослого. Визнає його авторитет незаперечно приймає його оцінки. Тому часто характеризуючи себе як особистість, учень початкової школи повторює лише те, що чув про себе від дорослих.

Особливу увагу потрібно звернути на показник низької самооцінки, який у Журавенській школі 3,4%, а в Монастирецькій 7,6%. Ми знаємо, що якщо в дитини низька самооцінка значить у неї є певні труднощі в адаптації.

Для соціальної адаптації самооцінка відіграє важливу роль, тому що діти з низькою самооцінкою важко адаптуються в навколишньому середовищі. Не менш важливим є те як дитина сприймає себе в групі чи поза нею. За даними дослідженнями, ми бачимо, що соціальна адаптація є проблемою для молодших школярів.

Найбільші труднощі в соціальній адаптації пов’язані з:

невмінням розв’язувати протиріччя між шкільними “ми” дитина не може вийти за межі сім’ї;

проблема у стосунках з однокласниками і вчителями;

не сприймає себе частиною групи;

низька самооцінка;

труднощі у спілкуванні.

Таким чином, проблема соціальної адаптації є актуальною і потребує особливої уваги психологів, вчителів і батьків.

2.3. Інтерпретація одержаних експериментальних даних.

Проведене нами дослідження дозволило виявити особливості соціальної адаптації молодших школярів на прикладі обраних нами шкіл.

Методом спостереження за навчанням і поведінкою учнів на уроках та в позаурочний час, ми визначили особливості взаємовідносин між учителями і дітьми.

Психодіагностичне обстеження дозволило нам виявити, що в основному процес соціальної адаптації дітей проходить успішно проте існує і ряд специфічних труднощів. Це труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, та вчителем класоводом. На основі цього були виявлені типи труднощів соціальної адаптації та встановлені їх рівні. Результати психодіагностики були зіставлені з результатами спостереження, бесід з учителями та батьками.

Проаналізуємо експериментальні дані з кожної психодіагностичної методики.

За проективними малюнковими методиками “Мій клас”, “Що мені подобається в школі”, “лісова школа”. Було виявлено нами три рівні соціальної адаптації. Група дітей з низьким рівнем соціальної адаптації, яка становить 13,3% учнів, це діти з певними істотними труднощами у соціальній адаптації. Діти, які успішно адаптувались до умов нового соціального середовища з високим рівнем становлять 19,9% і середній рівень соціальної адаптації 66,8%.

Особливого значення у соціальній адаптації набуває взаємовідносини з однокласниками. У групі дітей з високим рівнем проблеми такого типу не виявлені, з середнім рівнем соціальної адаптації 23% і з низьким 77%.

Такий результат ми пояснюємо зміною соціального середовища. Новизною соціальної ситуації. По аналізу методик “Мій клас”, “Що мені подобається в школі”, “Лісова школа” ми побачили, що зміна соціальної ролі дитини поява нових обов’язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями.

Спочатку вони захоплені тільки навчанням, мало вступають в контакт з однолітками і вчителями. Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані, переважно нормами “дорослої” моралі, тобто успішністю у навчанні виконанням норм дорослих. Характерною особистістю взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів. Усе це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємовідносин з дорослими, найавторитетнішої фігурою серед яких стає вчитель. І саме від нього залежить певною мірою соціальний розвиток дитини.

Щоб дослідити соціально-психологічну адаптацію дітей. було проведено методики усного опитування, та тестування. За допомогою методики “Експертна оцінка адаптування дитини до школи” і “Карта адаптації першокласників” було про атестовано вчителів і батьків. Аналіз показав. За оцінками вчителів, адаптація дітей до школи 83%, неповна адаптація 16,6%. З результатів тестування батьків адаптація дітей до школи 77%, неповна