2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негатив-ної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту,

5) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, посту-пове розширення арсеналу використовуваних засобів — осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.,

4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емо-цій аж до їх повної безконтрольності.

Види конфліктів різноманітні і можуть бути класифіковані таким чином:—

за числам учасників — внутріособистісний, міжособистісний, міжгруповий:—

за формою прояву — видимий (неприхований), потайний,—

за тривалістю — короткочасний, тривалий,—

за характером виникнення — випадковий (ситуативний), намірений (спровокований),—

за результатами — конструктивний (продуктивний), руйнівний (деструктивний),—

за сферою виникнення — службовий (предметно-діловий), неслужбовий:—

за посадовим статусам учасників — «горизонтальний», «вертикальний».

Усі вищезазначені характеристики конфлікту універсальні за своєю природою, тобто поширюються як на законослухняну, так і на злочинну поведінку, притаманні злочинному середовищу. Наприклад, найбільш характерними проявами конфліктних ситуацій в організованих злочинних групах є: 1) прагнення ок-ремих учасників до самоствердження, поновлення раніш займа-ної статусної позиції (лідерства) всупереч груповій думці,

2) ущемлення гідності окремих учасників, 3) переважання влас-них інтересів над груповими (частіше — лідером) при розподілі здобичі, 4) спонукання до захисту від уявного чи реального зазіхання на права учасників, 5) спроби лідера позбутися не-бажаних, «несимпатичних» йому особисто спільників, 6) бру-тальне підкорення лідером своїй волі окремих учасників,

7) прагнення помсти кривдникам у своїй же групі, 8) підозра у співробітництві з міліцією окремих учасників групи, 9) воро-жість одних учасників до інших у зв'язку з 'їхніми фізичними ва-дами. Зазначені прояви можуть враховуватись для моделюван-ня конфліктних ситуацій і підриву цілісності групи, що призво-дить до втрати взаєморозуміння, антагонізму, ворожнечі тощо. Це має велике значення для вироблення відповідної тактики роз'єднання злочинних груп і потребує високого професіона-лізму та знання психології конфлікту

Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та су-б'єктивні, причому в обох випадках вони негативно вплива-ють як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо-жуть бути: недоліки в організації роботи, невідповідне мате-ріально-технічне забезпечення діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових кабінетів), нераціональ-ний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість пра-цівників роботою, а також формальне об'єднання в робочі групи (відділи, підрозділи тощо) без врахування психологіч-ної сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім'ї — це пе-редусім матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що кожна об'єктивна причина набуває особистісного звучання, а наявні протиріччя призводять до загост-рення стосунків між людьми.

Власне суб'єктивними причинами є: негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником і неформальним лідером, ворожнеча між окремими нефор-мальними групами), негативні риси характеру та деякі особ-ливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та вит-римка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів.

Конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких — основна, базова, а інші можуть не усвідомлю-ватись чи маскуватись (наприклад, особиста недисципліно-ваність пояснюється великим обсягом роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж пов-ністю заміняють первісні.

Дослідження свідчать, що переростання конфліктів у злочи-ни на ґрунті сімейно-побутових стосунків частіш за все зумов-люється пияцтвом (87,4 %), причому значна кількість потер-пілих (17,5 %) також зловживали спиртними напоями. Більше половини злочинців раніше були засуджені, з них 40,7 % — за злочини в сімейно-побутовій сфері. У них виявлені такі риси характеру: агресивність — 77,4 %, брутальність — 71,5 %, зло-бливість — 4б,4 %, жорстокість — 27,6 %, цинізм — 26,6 %. Не-гативні емоційні та вольові якості стали ґрунтом для виник-нення і загострення конфліктів у переважній більшості випад-ків, а у значної кількості осіб раніше констатувалися психічні відхилення в межах осудності (21,6 % перебували на обліку в медичних закладах із приводу психопатії, розумової відста-лості, зловживання токсичними речовинами та алкоголем).

Зазначені конфліктні ситуації тривали досить довго (74,1 % — понад 6 міс.) і виявлялися в бешкетах (92,9 %), об-разах (83 %), бійках (65,2 %), загрозах життю та здоров'ю (51,2 %), причому приводом для цього могла бути як неправо-мірна, так і правомірна поведінка потерпілого (наприклад, за-уваження з приводу антисуспільної поведінки, спроби попере-дити злочин, повідомлення в міліцію). В останньому випадку злочинне реагування на правомірну поведінку зумовлюється певними чинниками: низьким рівнем розвитку, зловживанням спиртними напоями, неповагою до інших людей тощо.

Кожен конфлікт має свою динаміку, він виникає і розви-вається протягом певного часу. Динаміка конфлікту — це послідовна зміна його стадій, що характеризують конфлікт з моменту його виникнення до вирішення.

Виділяють чотири основні стадії конфлікту.

Перша — виникнення конфліктної ситуації На цій стадії зароджується протиріччя, яке може ще не усвідомлюватись учасниками та свідками. Якщо конфлікт має намірений харак-тер, то протиріччя, що було в прихованій формі, загострю-ється із ініціативи однієї з сторін.

Друга — усвідомлення конфлікту. Конфліктуючі сторони починають розуміти, що перебувають у конфліктних, супер-ницьких стосунках із відповідним емоційним забарвленням. Формується оцінка ситуації як конфліктної — визначаються причина, привід, склад учасників, перебираються варіанти дій та визначається оптимальний з них, приймається рішення на дію. Рішення може бути двох видів: усіляко попереджувати розвиток конфлікту, шукати компроміс, уникати конфлікту чи, навпаки, активізувати конфлікт, надати йому більш гост-рої форми і досягти перемоги.

Третя — зовнішній вияв конфлікту, його апогей. Відбува-ється відкрите зіткнення протиборствуючих сторін,