4) відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілку-вання на певний час, повне припинення стосунків між ними.

Якщо йдеться про втручання працівників правоохорон-них органів у сімейно-побутовий конфлікт, доцільна така по-слідовність дій:

1) роз'єднати конфліктуючих, ізолювати їх один від одного,

2) вислухати конфліктуючих поодиниці, щоб дати їм змогу виговоритися, знизити емоційну напруженість, а самому зробити попередні висновки. Слід пам'ятати, що одержа-на таким чином інформація надто експресивна та досить упереджена,

3) з'ясувати думку свідків та інших зацікавлених осіб, зібрати додаткову інформацію про особливості особистості кон-фліктуючих, мотивацію їх поведінки та причини виник-нення конфлікту,

4) прийняти попереднє рішення про можливі шляхи вирі-шення конфлікту, пам'ятаючи при цьому, що не буває аб-солютно правої та винуватої сторони,

5) вислухати конфліктуючих уже в присутності один одного, скоректувати їх висловлювання та оголосити своє рішення,

6) організувати спостереження за конфліктуючими протягом певного часу. Це необхідно, бо "їх поведінка у вашій при-сутності відрізняються від звичайної побутової, а негатив-ні емоції та почуття інерційні і можуть зберігатися протя-гом тривалого часу. Особливу увагу слід приділити при цьому конфліктуючій стороні, яка більш неправа, і після стороннього втручання відчуває значний дискомфорт.

Не менш важливим є питання про попередження конфлік-тів. Попередити конфлікт — означає завчасно збагнути мож-ливість його виникнення та усунути причину. Для цього пот-рібно пам'ятати, що людина, як правило, конфліктує в суб'єк-тивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому да-на ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона вик-ликає такі переживання.

Причина не завжди «в сьогоднішньому», конфлікт може бути відстроченим у часі. Людину образили, повелися з нею несправедливо, але вона чомусь не змогла належним чином (у власному розумінні) відповісти, напруженість у стосунках поступово накопичується, і врешті-решт конфлікт спалахує з незначного, зовні неадекватного приводу, причому супереч-ка, яка виникла у сфері ділових стосунків, може трансформу-ватись на особисті відносини і навпаки. Метою стає бороть-ба сама по собі, психологічний зміст якої — довести свою ви-щість над суперником.

Існують досить прості, але ефективні правила поведінки, щоб не провокувати конфлікт:—

при поганому настрої чи в момент роздратування обмеж-те спілкування,—

якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту,—

керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки,—

ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих,—

не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотну реакцію,—

не вимагайте беззаперечного виконання ваших вказівок від осіб, що перебувають у надзвичайних психічних станах (нервове збудження, сильні емоції та ін.), спочатку дайте їм час заспокоїтись, а вже потім викладайте свої вимоги,—

не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не мо-же виконати.

Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, — взаємна лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір — стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено спокій-ні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникай-те багатослів'я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не при-нижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція — є де-монстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.

Таким чином, конфлікт — складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Ко-жен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні (часто — про-тилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають си-туацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації.

Список використаної літератури

Баев О. Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии. — Воронеж, 1984.

Бандурка A M., Друзь В.А. Конфликтология. — Харьков, 1997.

Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб., 2000

Водолазский Б. Ф., Гутерман M. П. Конфликты и стрессы. — Омск, 1986.

Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. — К., 1996.

Лупьян Я.А. Барьеры обвинения, конфликты, стрес. — Минск, 1986.

Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. — К, 1991.

Юридична психологія. За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К., 2000