Особливості спілкування підлітків у дистантній сім'ї 

У житті кожної людини значне місце займає, поряд з актуальною діяльністю, організацією взаємин з партнерами по праці, - сім’я і сімейні стосунки. Як свідчать дослідження (Ф.М.Бородкін, Н.М.Коряк, Дж.Р.Паркінсон, Л.А.Карпова, Ч.Ліксон, Дж.Г.Скотт), ці сфери життя людини найповніше можуть розкрити наявність або відсутність(більшу чи меншу міру прояву)особистісних проблем, дають найбільшу кількість конфліктів різного ступеня напруженості.

Сім'я, як явище економічне і соціокультурне, зазнає в сучасних умовах впливу різних факторів. Процес формування і розвитку сучасної сім’ї проходить в складних і суперечливих умовах. Він характеризуються різкою зміною суспільних відносин, економічної функції сучасної сім'ї. Різке погіршення матеріального становища сім’ї є однією з причин, яка призводить до зростання кількості неблагополучних родин. На даний внаслідок багатьох причин існує дефіцит спілкування батьків та дітей в родинному середовищі. Особливого значення у вихованні підростаючого покоління, формування особистості дитини, зокрема підлітка, набуває виховний потенціал батьків. Основними факторами сімейного життя є: емоційна єдність дитини з батьками; почуттєві взаємини між членами родини; атмосфера захищеності, бажаності, любові. У процесі спілкування формуються не лише пізнавальні властивості людини, а й інтегральні складові психічного життя: самооцінка, усвідомлення власного "Я", відчуття його тотожності за будь-яких життєвих обставин, засвоєння прийомів протидії зовнішньому тискові, вироблення критеріїв ставлення до інших людей.[1 ]. Однак сім’ї характеризуються різним виховним потенціалом. Виділяють виховавчо-сильні, виховавчо- стійкі, виховавчо-нестійкі, виховавчо-слабкі з утратою контактів з дітьми і контролю над ними, виховавчо-слабкі з постійною конфліктною атмосферою, виховавчо-слабкі з агресивно-негативною атмосферою, маргінальні з алкогольною, сексуальною деморалізацією, правопорушні, злочинні, психічно обтяжені (за Міньковським Г.В.) [3].

За результатами опитування Т. Кривко у більшості сімей (48%) спілкуванню зі своєю дитиною батьки приділяють не більше 5 годин на тиждень. Тільки кожна третя сім’я вважає, що спілкування – отака ж необхідна справа, як і утримання підлітка. Найбільше батьківської уваги дістається дошкільнятам і молодшим школярам (35-37%). У міру того, як дитина зростає, зменшується час, який виділяється батьками на спілкування з нею. На спілкування з підлітком батьки витрачають 1-1,5 годин на день, обговорюючи важливі для підлітка проблеми, займаючись домашнім побутом, а особливо проводячи разом відпустку. Типи спілкування батьків, як правило, не залежать від віку дитини, але вік і освіта батьків впливають на розвиток взаємостосунків і сім'ї: чим старші та освіченіші батьки, тим демократичніший у них стиль спілкування. За результатами опитування, 68,7% підлітків часто конфліктують з батьками з різних причин. Більшість батьків (86%) вдається до системи покарань як основного механізму виховання[1].

На сучасному етапі розвитку суспільства дедалі більшого інтересу з боку науковців зазнає дистантна сім'я, сім'я з дефектами виховання, серед яких типовими є конфліктні стосунки між батьками, відсутність часу для занять з дитиною, помилки у вихованні, тощо. Виховні можливості такої сім'ї досить обмежені перед усім морально-психологічним кліматом. В даному випадку істотний момент є відсутність одного з батьків, оскільки для нормального виховання потрібні і батько, і мати. Чим меншою є дитина за віком, тим важчою для неї є ситуація розвитку в дистантній сім’ї. Соціально занедбані діти часто походять із сімей, батьки яких є трудовими емігрантами. Викликає тривогу і той факт, що за чотири останні роки багато дистантних повних сімей набули нового статусу – тобто перейшли у категорію неповної або (і) неблагополучної, що викликало появу нового комплексу сімейних і дитячих проблем. За даними дослідження Державного інституту проблем сім'ї та молоді з 32% дистантних сімей заробітчан, за два останні роки розпалися 11%. Діти з цих новоутворених неповних та неблагополучних сімей залишились з матір'ю (53%), з батьком (5%), під опікою дідуся і бабусі або інших членів родини (36%, оскільки мати дітей залишилася на роботі за кордоном, влаштовані у державні заклади опіки (6%)[3]. Такий стан речей свідчить про те, що багато дистантних сімей не спроможні повною мірою реалізовувати виховну функцію, сутність якої полягає у передачі дітям у процесі їх входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм поведінки, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності, оскільки тільки грамотне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя і поведінки. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її побутових і матеріальних умов, структури та чисельності, взаємостосунків, що складаються між усіма членами родини, від особистого прикладу батьків та їх педагогічної культури, від специфіки самого процесу сімейного виховання. Найчастіше мама, яка виїжджає за кордон, дітей залишає на батька, або престарілих родичів, які не можуть займатися вихованням своїх дітей чи онуків через низку причин. Залишившись наодинці з дітьми, у чоловіків з'являється роздратованість у спілкуванні з ними та близьким оточенням, нетерпимість до будь-яких проявів непослуху, депресивні стани, через які вони можуть запити, що також призводить до скандалу і жорсткого поводження з дітьми. Особливо важко сприймається батьком небажання дітей допомагати йому в домашній роботі, низька успішність дитини в школі, намагання відповісти грубістю і жорсткістю на прохання чи зауваження батька. В такій сім'ї відбувається відчуження дітей від батька, бо він морально деградує, так і від матері, бо втрачені є нею постійні контакти. У більшості з цих сімей відбувається формалізація відносин між батьком і дитиною, або психічне насилля над