Управлінський вплив на конфлікти

План

Вступ

1.1. Що таке конфлікт?

1.2. Типи конфліктів;

1.3. Причини конфліктів;

1.4. Наслідки конфліктів;

2.1. Структурні методи;

2.2. Міжособові стилі рішення конфліктів;

Висновок

Список літератури

Вступ

Будь-яка група людей (родина, організація, трудовий колектив або група студентів) постійно перебуває у стані динамічного розвитку, реагує на сприятливі можливості та уникає небезпечних ситуацій. Зовнішнє середовище, в якому організація, група чи родина функціонує, є не стабіль-ною комбінацією факторів впливу на її діяльність, а хаотичним нагромадженням складових, що постійно перебувають у русі, змінюють свої значення і мають, як правило, різновекторну спрямованість. Су-купність ресурсів, які дана група людей використовує у своїй діяльності, теж постійно трансформується, видозмінюється, морально старіє, на-буває нових форм та інших кількісних чи якісних параметрів.

Всі ці процеси та явища зумовлюють виникнення неординарних ситуацій, які раніше не зустрічалися і потребують нагального вирішення. Оскільки психологія має справу з людьми (родичами, знайомими, працівниками, співробітниками, діловими партнерами та ін.), то не-обхідно враховувати також і зміни у запитах, потребах, особливості людських стосунків, зважати на мету, цілі, завдання, інтереси сторін чи окремих груп та особистостей в колективі та поза його межами.

Неминучість виникнення суперечностей є виявом закону єдності та боротьби протилежностей, одного з кла-сичних законів розвитку. За цим законом будь-яке явище чи ситуація розглядається як єдність протилежних сторін, що взаємовиключають одна одну, долають опір свого антиподу, проте, водночас, не можуть існувати окремо, обопільне взаємозумовлюються (одна існує лише тому, що наявна друга).Єдність протилежностей завжди умовна, а їх боротьба абсолют-на.

Тому поняття конфлікту і є таким важливим для сучасної психології та соціології. В наш час, коли умови життя людей часто і швидко, іноді кардинально, змінюються, коли слово «стрес» і «депресія» відомі багатьом ще з шкільної парти, неможливо переоцінити актуальність проблеми конфлікту та способів і методів його вирішення.

У кожної людини в житті є свої цілі, пов'язані з різними областями життєдіяльності. Кожен прагне досягти чогось свого або пробує що-небудь робити по-своєму. Але часто люди, зв'язані узами сумісної ділової активності стикаються в своїх інтересах і тоді відбувається конфлікт, він дезорганізовуватиме людей, переводить їх в стан, коли ними починають управляти емоції, а не розум. Якщо в рядовому житті конфліктні ситуації здебільшого окрім стресу і тимчасової психічної неврівноваженості нічого нам в житті не підносять (звичайно тривалий контакт з конфліктними ситуаціями людини і тривале перебування в стресі чреваті не тільки психічними розладами, але і серйозними захворюваннями, але про це не зараз і не тут), то для менеджера конфлікт є одним з головних ворогів, оскільки наслідки від нього можуть бути самі непередбачувані. Тому одній з функцій менеджера, як людини, що працює з людьми є уміння запобігати виникненням конфліктних ситуацій, згладжувати їх наслідки, вирішувати суперечки, уміння підвести людей з ворожнечі інтересів до співпраці і взаєморозуміння.

Але часто управлінці, які не можуть зосередитися або володіти собою в конфліктній ситуації, встати на об'єктивну позицію, самі інстинктивно намагаються або запобігти конфлікту або відкласти його, що не дає повного рішення проблем в діловому колективі.

Відзначимо, що в ранніх працях по управлінню, як правило, підкреслюється важливість гармонійного функціонування організації. На думку їх авторів, якщо знайти правильну формулу, то організація діятиме як добре змащений механізм. Конфлікти, виникаючі всередині організації, завжди розглядалися, та і розглядаються як вельми негативні явища. Сьогоднішні теоретики управління визнають, що повна відсутність усередині організації конфлікту – умова не тільки неможлива, але і небажана. Тому, щоб зрозуміти саму суть виникнення конфліктів і визначити методи їх запобігання, я в даному рефераті спробую розкрити природу конфліктів в організаціях, а також описати методи управління ним.

1. Природа конфлікту в організації.

1.1. Що таке конфлікт.

Поняття конфлікту можна визначити як відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бу-ти фізичними особами або групами. Кожна сторона ро-бить все можливе, щоб була прийнята її точка зору і за-важає іншій стороні робити те саме. Саме слово “конфлікт” означає зіткнення. І справді, конфлікт – це завжди зупинення та розрив нормальних, усталених відносин. Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке виникає в процесі соціальної взаємодії, що заключається в протидії суб’єктів конфлікту та зазвичай супроводжується негативними емоціями. Необхідно відмітити найважливіші положення даного визначення:

У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей. Учасників конфлікту називають опонентами, суперниками тощо.

Конфліктна ситуація – це об’єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін. Вона включає: