Курсова робота

На тему: Формування статевої ідентичності у дітей

молодшого шкільного віку

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3-5

Розділ І Статева ідентичність у дітей молодшого шкільного віку………..….6-12

Поняття статевої ідентичності…………………………………..6-7

Психологічні відмінності статеворольової поведінки

дітей молодшого шкільного віку………………………………8-10

а) статеві відмінності щодо інтересів;

б) особливості поведінки представників різної статі;

в) темпоритмічні відмінності;

г) характерологічні особливості;

д) відмінності в оцінній діяльності.

1.3 Рівні статевої ідентифікації у дітей молодшого шкільного віку………………………………………………………………………11-12

Розділ ІІ Шляхи формування статевої ідентичності у дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………………….…….13-22

Завдання і зміст статевого виховання дітей у сім'ї……….…..13-16

Завдання і зміст статевого виховання дітей у школі………....17-22

Розділ ІІІ Дослідження розвитку статевої ідентичності в онтогенезі молодшого школяра………………………………………………………………………….23-33

3.1 Дослідження формування статевої ідентичності у дітей молодшого шкільного віку………………………………………………………….23-24

3.2 Результати дослідження………………………………….. ……25-33

Висновки………………………………………………………………………..34-36

Список використаної літератури…………………………………………....37-39

Додатки.

Вступ

Нові трансформаційні процеси у світовій спільно-ті і в нашій державі, початок ери повноправності бут-тя жінки та чоловіка потребують глибшого осмислен-ня соціально-психологічних механізмів набуття зрос-таючою особистістю гендерної (гендер — соціокультурна стать) ідентичності як передумови повноцінної реалізації Я. Самодостатність, особистісне зростання, креативність, розвиток внутрішнього світу жінки і чоловіка поступово стають першочерговими ціннос-тями, оскільки свобода особистості може бути досягнута шляхом саморозвитку, руйнацією стереотипів. Гендерна демократія можлива за умови належного виховання хлопчиків і дівчаток, їхньої орієнтації на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімей-них та соціальних ролей. Наріжним принципом тако-го (гендерного) виховання є уникнення сексизму, тобто будь-яких проявів упередженості та дискримі-нації дітей, диференціація вимог щодо їхнього нав-чання та поведінки, освоєння майбутніх професій-них, сімейних і громадських ролей на підставі належ-ності до певної статі.

Представники різних наукових шкіл поділяють думку про те, що гендерні уявлення дітей залежать від змісту "курсу гендерного навчання", яке пропонує суспільство, де вони живуть. Відомо, що функціону-вання гендерного конструкту може здійснюватись як на егалітарних (партнерських), так і на домінаторних (традиційних) статеворольових взірцях. Вчені під-креслюють, що гендерний розвиток варто розглядати крізь призму більш широкого екологічного світогля-ду, усвідомлюючи, що гендерна культура, притаман-на суспільству в даний час, відповідає вимогам часу. Концепція андрогінії робить виклик традиційним поглядам на маскулінність/фемінність. Андрогін-ність розглядають необхідною умовою універсалізації гендерних ролей, яка стирає обмеження, зумовлені традиційними соціокультурними очікуваннями [20, 50].

Аналізуючи особливості виконання статевих ро-лей чоловіками і жінками, вихованих на андрогінних і статевотипізованих традиційних моделях, пси-хологи дійшли висновку про непродуктивність ос-танніх для розвитку особистості, їх однобічний вплив на формування професійних орієнтацій, умінь та навичок, що має своїм наслідком нереалі-зований потенціал соціальних ролей у жінок та батьківських — у чоловіків, бо найважливішою умо-вою самореалізації особистості є насамперед право бути собою. Тим не менш, історично успадковані настановлення — світ чоловіків — предметно-інстру-ментальний, жінок — емоційно-експресивний про-довжує панувати у вчительських і батьківських пог-лядах на призначення статей у сім'ї та суспільстві. Найпоширенішою є точка зору, що дівчатка і хлоп-чики мають виконувати взаємодоповнюючі ролі. Ідея компліментарності в цілому не знайшла свого втілення в диференціації предметів, оцінки знань, умінь та навичок статей.

Гендерна роль і гендерна ідентичність функціону-ють у процесі соціалізації в системі зворотних зв'яз-ків, посилюючись одна на одну. Чим менш зріла особис-тість за віком та соціальним досвідом, тим слабшим є її відчуття власної гендерної тотожності. І хоча старшим дітям добре знайомі гендерні стереотипи як загальні норми і правила поведінки, вони вважають їх необов'язковими для всіх.

У формуванні уявлень про стать і статевовідповідну поведінку дитини неабияку роль відіграє пізнання через розвиток її когнітивних здібностей. Ці уявлен-ня виступають мотиваційною основою набуття ген-дерної ідентичності бо відчуття подібності іншим людям тотожної статі, відчуття "ми — хлопчики (дівчатка)", "ми — майбутні жінки (чоловіки)", на думку багатьох психологів, знижує тривожність, посилює впевненість у собі. Цей внутрішній пласт гендерної ідентифікації називають ще психічною статтю [20, 51].

Таким чином, метою мого дослідження є проблема формування статевої ідентичності у дітей молодшого шкільного віку.

Відповідно до мети, об’єктом дослідження є психіка молодшого школяра, а предметом дослідження є статева ідентичність дітей молодшого шкільного віку.

Завданнями моєї роботи є:

дослідити поняття статевої ідентичності;

показати становлення статевої самосвідомості в онтогенезі молодшого школяра;

визначити особливості диференціації статевих ролей, між статевого спілкування молодших школярів;

встановити особливості розвитку гендерних орієнтацій дітей молодшого шкільного віку.

Чи є тема гендерного виховання "новітнім від-криттям" в Україні? Аж ніяк. Лише одним аргумен-том тому можуть слугувати твори Василя Сухомлинського, який на десятиріччя випередив розробку ши-роко пропагованої сьогодні (в рамках засад гендер-ного розвитку) теорії андрогінного виховання. І хоча у розвитку ідеї виховання особистості дівчини чи хлопця В.Сухомлинський не використовував попу-лярне на сьогодні слово "гендер", проте чимало його думок можуть слугувати абеткою гендерного вихо-вання, якто: "неприпустимо пояснювати ті чи інші позитивні чи негативні риси приналежністю до тієї чи іншої статі, тим більше протиставляти дівчат хлопцям або навпаки" [37, т.З, с.350].

Керуючись положеннями вітчизняної психологіч-ної науки та спадщиною видатних українських педагогів-гуманістів, у своєму дослідженні беру до уваги положення про соціально-культурне наслідування статевовідповідних властивостей і схильностей, активне засвоєння індиві-дом нормативів сімейних і соціальних ролей, етноісторичну зумовленість характеру гендерної поведінки.

Розділ І

Статева ідентичність дітей молодшого шкільного віку

Поняття статевої ідентичності.

Розвиток і становлення "Я" дитини, його самосвідомість нерозривно пов'язані з формуванням його статевої і статеворольової ідентичності, тобто позитивного ухвалення дитиною своєї біологічної статі і таких властивостей, якостей, особливостей поведінки, які адекватні статі, і відповідним статевим ролям, закріпленим в суспільстві. Ідентичність є результатом статевої ідентифікації дитини з одним із батьків або іншим дорослим певної статі. Ідентифікація – це процес, що протікає в часі, а ідентичність є характеристикою даного процесу на певному тимчасовому