етапі онтогенезу. Статева ідентичність, тобто усвідомлення своєї статевої приналежності, складає найбільш стійкий, стрижньовий елемент уявлень дитини про себе.
Статева приналежність індивіда "дана" йому чисто біологічно, а статева ідентичність – результат складного біосоціального процесу, що сполучає онтогенез, статеву соціалізацію і розвиток самосвідомості. Цей процес починається з моменту запліднення яйцеклітини, розділяється на ряд послідовних стадій, кожна з яких виконує свої специфічні завдання. У постнатальному онтогенезі біологічні чинники статевої диференціації доповнюються соціальними. Генітальна зовнішність задає певну програму дорослим, детермінуючи визначення акушерської статі новонародженого, що, у свою чергу, сигналізує, у дусі якої статевої ролі, чоловічої або жіночої, він повинен виховуватися. Ця статева соціалізація, навчання дитини статевої ролі, завжди походить від норм і звичаїв відповідного суспільства і його культури [23:48].
Таким чином, психосексуальний розвиток дитини, в основі якого є генетична програма, передбачена культурою статева соціалізація завжди діють і повинні розглядатися спільно, причому не взагалі, а з урахуванням того, як вони заломлюються в статевому усвідомленні себе індивідом. Первинна статева соціалізація дитини починається буквально з моменту народження, коли, визначивши анатомічну стать немовляти, батьки і інші дорослі починають навчати його статевій ролі хлопчика або дівчинки.
Образ Я-дівчинка і Я-хлопчик, в основному, складається у дітей вже до двох-трьох років. Але дослідження показують, що в умовах вибору адекватної статі дитини картинки з ряду зображень дітей і дорослих різної статі деякі діти молодшого віку ще допускають помилки. Можна припустити, що в молодшому віці уявлення про свій статевий образ сформовані недостатньо повно і чітко [40:191].
У три-чотири роки дитина вже усвідомлено розрізняє стать оточуючих людей, але часто асоціює її з чисто зовнішніми ознаками (наприклад, з одягом) і допускає принципову оборотність, можливість зміни статі.
Середній дошкільний вік (4-5 років) характеризується вже більшою чіткістю у визначенні статевого образу. Старший дошкільний вік – це вік, коли діти безпомилково визначають свою стать. Вони можуть детально розповісти про відмітні ознаки хлопчиків і дівчаток: "Дівчатка носять плаття, кіски, шпильки, у них кучері, а хлопчики – штани, вони грають в машинки, пістолети і у них коротке волосся".
У шість-сім років дитина остаточно усвідомлює безповоротність статевої приналежності, причому це співпадає з бурхливим зусиллям статевого диференціювання поведінки і установок; хлопчики і дівчатка за власною ініціативою вибирають різні ігри і партнерів у них, виявляють різні інтереси, стиль поведінки; така стихійна статева сегрегація (одностатеві компанії) сприяє кристалізації і усвідомленню статевих відмінностей. І лише в старшому дошкільному віці діти вибудовують вікову хронологію безпомилково: немовля – дошкільник – школяр – юнак – чоловік – людина похилого віку.
Отже, статева ідентичність – це послідовний процес, в результаті якого дитина ідентифікує себе у суспільстві та визначає свою приналежність до певної статі.
1.2 Психологічні відмінності статево рольової поведінки дітей молодшого шкільного віку.
Велике значення в досягненні подружньої сумісності відіграє розуміння кожним партнером не тільки фізіологічних, але й психо-логічних особливостей представників різної статі.
Психологія представників сильної і прекрасної статі різна. Але якісні відмінності – це наслідок кількісної різниці, різниці в поєд-нанні одних і тих же психологічних елементів, міри прояву тієї чи іншої тенденції.
Говорячи про психологічні особливості представників жіночої і чоловічої статей, слід підкреслити такі принципові моменти: по-перше, ці відмінності помітні задовго до статевого дозрівання І ли-ше посилюються в його процесі; по-друге, ці відмінності визнача-ються характером виховання лише обмежено: в кожному конкрет-ному випадку характер виховання сприяє більш повному виявленню і розвиткові того, чим дитина наділена вже в момент народження; по-третє, ці особливості мають середньостатистичний характер і відображають швидше типи, а не обов'язкову наявність чи відсутність тих чи інших якостей у окремих представників чоловічої чи жі-ночої статі; по-четверте, наявність психологічних особливостей по-винна обов'язково розглядатися в цілісній системі, а не ізольовано.
Відмінності в поведінці, інтересах і нахилах хлопчиків і дівчаток спостерігаються досить рано, а з роками прояви особливостей статі є більш визначеними.
а) статеві відмінності щодо інтересів:–
відрізняються малюнки дітей: хлопці – індустріальна і війсь-кова тематика, дівчатка – будинки, дерева, квіти, обличчя;–
хлопцям властиві більш виражені прагнення до пізнавання
внутрішньої сутності речей. Звідси ламання іграшок, більша
любов до конструктивних ігор;–
відмінність інтересів проявляється в професійній спрямова-ності: дівчата – педагог, лікар, артистка; хлопці – шофер, ін-женер, технічні професії;–
відмінність позашкільних інтересів: дівчата – художня само-
діяльність, музеї, театри, музика, книги, рукоділля, кулінарія;
хлопці – спортивні секції, технічні гуртки;
б) особливості поведінки представників різної статі:–
дівчата більш старанні, краще відносяться до навчання. Згід-но численних літературних і статистичних джерел, серед від-мінників 80% – дівчата, серед другорічників 90% – хлопці;–
дівчата більш дисципліновані, хлопці більш розкуті на уро-ках, вони частіше піднімають руку, не боячись помилитись у відповіді;–
дівчата кращі виконавці, ніж хлопці, їх легше примусити ви-конувати якесь доручення;–
дівчата більш вільно поводять себе в спілкуванні з хлопцями,
ніж хлопці у спілкуванні з дівчатами;–
дівчата більш схильні до опікунської діяльності няньчити,
доглядати, проявляти турботу. Вони більш схильні критику-
вати, наставляти, повчати своїх молодших братів, ніж хлоп-чаки своїх молодших сестер;
в) темпоритмічиі відмінності:–
дівчата гостріше бачать, у них більша швидкість руху паль-ців. Проте хлопці значно швидше ходять, охочіше бігають, у них більша потреба в русі;–
у просторовому сприйманні, а також у сприйманні кольору
дівчата зазвичай перевершують хлопчиків, поступаючись їм у сприйманні часу;–
за нормальних умов жінки розрізняють більше кольорових відтінків, ніж чоловіки;–
у дівчат більш диференційована і тонка ручна моторика;
хлопці важче переносять статичні навантаження.
дівчата краще пристосовуються до обставин, легше «впису-ються» в нову обстановку, тонше реагують