на норми своєї
соціальної групи;–
дівчата більш чутливі до запахів, легше переносять біль, на-
ділені більш тонкою тактильною чутливістю;
г) характерологічні особливості:–
дівчата більш чутливі до оцінки іншими людьми своєї зов-нішності;–
дівчата більш схильні апелювати до старших у випадку кон-фліктів чи скрутного становища;–
негативні прояви у дівчаток мають більш прихований харак-тер, порушення більш тихі;–
дівчата часто намагаються показати себе кращими, ніж вони є, тоді як хлопчики – видатись гіршими;–
дівчата більш чутливі і ніжні, ніж хлопці;–
дівчата комфортніші і догматичніші, більш схильні до невротизму і тривожності, більше піддаються навіюванню, орієн-туванню на чужу думку;–
дівчата більш емоційні, ніж хлопці. Вони ближче до серця
приймають похвалу і засудження, їх легше розсмішити і примусити заплакати. Вони швидше ображаються, більш чу-тливі до іронії;
д) відмінності в оцінній діяльності:
коли хлопчики І дівчатка бачать щось нове, незнайоме, то
хлопчик, як правило, запитає: «Що це? Звідки? Для чого?»;
реакція ж дівчат починається з оцінки: «Як красиво! Як пре-
красно, витончено, елегантно!» [35:135-136] .
Отже, дві статі – це справді геніальне творіння природи, що дає їй змогу досягнути у вічній єдності і боротьбі протилежностей вищої гармонії. Все сказане вище не вичерпує відмінностей між хло-пчиками і дівчатками, але дає розуміння осо-бливостей представників чоловічої і жіночої статі. Важливо прави-льно розуміти природу цих відмінностей.
1.3 Рівні статевої ідентифікації у дітей молодшого шкільного віку.
Деякі учені вважають, що діти будь-якої статі ототожнюють себе спочатку з мамою, оскільки мати на ранніх етапах ближче до дітей. Більш того, самі базові орієнтації дитини по відношенню до світу за своєю природою фемінні, або включають такі традиційні жіночі особливості, як залежність, підлегле положення, пасивність.
Теоретичний аналіз і дані експериментального вивчення особливостей розвитку статевої ідентичності і статеворолевої поведінки дітей дозволяє виділити рівні їх сформованості.
Низький рівень: уявлення про свій статевий образ неадекватні, не орієнтовані на образ іншого; статеворольова поведінка дітей не співвідноситься і не регулюється за статевою ознакою; наявність емоційної нестабільності і неврівноваженості незалежно від статі; відсутність уявлень про еталони чоловічої / жіночої поведінки при встановленні взаємовідносин з однолітками; нестабільність в прояві " чоловічих" /"жіночих" способів поведінки в різних ситуаціях.
Середній рівень: уявлення про свій статевий образ не завжди адекватні і зорієнтовані на образ іншого (мати, батько); статеворольова поведінка хлопчиків в середовищі хлопчиків і дівчаток різна: у "чоловічому" середовищі – не завжди адекватна в діях, а в "жіночому" – не зорієнтована на жіночу поведінку; поведінка дівчаток в середовищі дівчаток і хлопчиків аналогічна; наявність емоційної нестабільності у хлопчиків, у дівчаток вольовий контроль над емоціями залежить від складності ситуації; немає чітких уявлень про еталони чоловічої/жіночої поведінки при встановленні взаємин з однолітками; нестабільність в прояві "чоловічих" / "жіночих" способів поведінки в різних ситуаціях.
Високий рівень: уявлення про свій статевий образ адекватні, орієнтовані на образ іншого (мати, батько); узгодження уявлень і статеворольової поведінки; точність у визначенні відмінних ознак; статеворольова поведінка хлопчиків в "чоловічому" середовищі адекватна в діях, в "жіночій" – адекватна чоловічому типу поведінки, але зорієнтована на "жіночу" поведінку; поведінка дівчаток як в середовищі дівчаток, так і серед хлопчиків – аналогічна; наявність у хлопчиків емоційної стриманості, у дівчаток – вольового контролю над емоціями; наявність еталонів чоловічої / жіночої поведінки при встановленні взаємин з однолітками; постійність прояву "чоловічих / жіночих " способів поведінки в різних ситуаціях [2,156].
Більшість дітей молодшого дошкільного віку має низький рівень сформованості статеворольової поведінки. У дітей даного віку статеворольова поведінка ще не регулюється за статевою ознакою. Відсутні уявлення про еталони чоловічої і жіночої поведінки при встановленні контактів. Спостерігається нестабільність в появі жіночих і чоловічих способів поведінки в різних ситуаціях (хлопчики часто плачуть, дівчатка в пориві гніву можуть ударити). Діти даного віку часто грають в різностатевих колективах. Але, починаючи з двох років, уявлення про свій статевий образ адекватні статі.
У середньому віці статеворольова поведінка стає все більш диференційованою. Але разом з тим ще багато дітей, маючи адекватні уявлення про свій статеворольовий образ, не мають чітких уявлень про еталони чоловічої / жіночої поведінки. При встановленні контактів з протилежною статтю спостерігаються труднощі. Наприклад, більшість дівчаток соромляться про що-небудь запитати у хлопчиків. А у хлопчиків відсутні які-небудь правила поведінки з дівчатками. Часто в своїй промові вони використовують лайливі вислови в адресу дівчаток.
Таким чином, більшість дітей молодшого шкільного віку мають високий рівень сформованості статеворольової поведінки. У них повніші, чіткіші уявлення про відмітні особливості обох статей. У спілкуванні з однолітками діти даного віку вже достатньо визначено дотримуються еталонів чоловічої / жіночої поведінки.
Розділ ІІ
Шляхи формування статевої ідентичності
у дітей молодшого шкільного віку.
2.1 Завдання і зміст статевого виховання дітей у сім'ї.
Ще донедавна питання статевого виховання не стояло так гостро, як тепер. На це є свої причини: по-перше, акселерація, що прискорила статеве дозрі-вання; по-друге, великий потік різноманітної пози-тивної і негативної інформації; по-третє, природна дитяча допитливість. Уже у 3-4-річному віці дитина ставить перед батьками запитання, пов'язані зі стате-вою проблемою, наприклад: "Де беруться діти?", "Чо-му діти не народжуються до одруження?" тощо. От-же, хочемо ми цього чи ні, а статеве виховання починається у ранньому віці. І першими вихователя-ми є батьки. Саме до них звертається дитина з пер-шими запитаннями про чоловічу і жіночу статі, і вони повинні дати правдиву відповідь на доступному її розу-мінню рівні [29,73].
Вся інформація з питань статі має даватися своє-часно, відповідно з етапами розвитку дитини і