Пояснення мають бути зрозумілими і чіткими, без заміни прикладами із життя рослин і тварин. Потрібно звертати увагу і на термінологію, яка використовується для пояснень. Найкраще своєчасно ознайомити дитину з правильними медичними термінами. Якщо дитина запитує про якісь непристойні речі, то у відповідь потрібно виразити повну байдужість до змісту запи-тання, зробити вигляд, що це зовсім нецікава тема. Батькам не слід у цьому випадку висловлювати своє неза-доволення. Тим паче, не варто карати за це дитину, бо вона "замкнеться", а цікавість до цієї проблеми ще більше загостриться, вона шукатиме відповіді на сто-роні. Враховуючи силу певних вражень, потрібно прагнути до того, щоб саме батьки були першими, хто заклав фундамент знань і переконань. Це захистить від шкідливого впливу "вуличних просвітителів".

Дуже важливою у статевому вихованні є довіра дорослих до дитини. Дитина має відчути, що дорослі ознайомлені з її проблемами, пережили це самі і го-тові допомогти. Потрібно також привчити дитину висловлювати думки про все, що для неї незрозумі-ле, що непокоїть або хвилює, і щоб вона була впев-нена – батьки її завжди зрозуміють та допоможуть.

Часто батьки припускаються помилки, думаючи, що статеве виховання— це відповідь дитині на запи-тання "Де беруться діти?" або якась одноразова лекція в школі. Поняття статевого виховання значно ширше. Воно містить у собі питання формування в дітей з раннього віку ідеалів хлопчика і дівчинки, чо-ловіка і жінки, уявлення про норми і правила їхньої поведінки, вміння будувати взаємини з представни-ками протилежної статі на основі почуттів інших лю-дей, поваги до них.

Статеве виховання дитини в сім'ї починається зі спостережень за ставленням батьків одне до одного, до дітей. І якщо батько хлопчика грубо поводиться з матір'ю, ніякі лекції не доведуть дитині, що шлюб – це спілка взаємної любові і поваги. Досвід говорить їй про інше. Коли дитина дізнається про фізіологіч-ний бік шлюбу, вона пов'яже це з добре їй знайомою картиною грубих стосунків. Або уявіть собі дівчинку, яка росте з почуттям своєї непотрібності, тому що батьки віддають перевагу її братові. Вона завжди не-долюблюватиме чоловіків, бо вважатиме, що вони одержують у житті все краще, а жінки завжди жер-тви. Тільки взаємини між батьками, побудовані на коханні та повазі, піклуванні й увазі, є прикладом для наслідування, внаслідок чого в сина чи доньки розвиваються кращі риси.

Молодші школярі — це діти 6-10 років. Саме в цьому віці, у зв'язку з появою нових обов'язків перед колективом, суспільством, відбувається перебудова системи міжособистісних стосунків. Їхні зміст і фор-ма значною мірою залежать від раніше сформованої готовності до співробітництва хлопчиків і дівчаток, від власного досвіду спілкування з ровесниками і дорослими своєї та протилежної статей [7,452].

Через неправильне статеве виховання дівчатка по-чаткових класів нерідко бувають насторожені у став-ленні до хлопчиків, уникають стосунків з ними; хлоп-чикам же притаманні переоцінка себе і почуття власної переваги над дівчатками. Суттєвим недоліком у вихованні школярів обох статей є невміння органі-зувати спільну діяльність, знайти правильні шляхи по-будови взаємин, що може ускладнити їхні стосунки [26,409].

Серед питань щодо статевого виховання молодших школярів важливе місце займає розподіл обов'язків у сім'ї, їхнє взаємодоповнення з урахуванням індивіду-альних, вікових і статевих особливостей, бажань і нахилів членів сім'ї, тому що саме це, так чи інакше, впливає на формування рис, притаманних жінкам чи чоловікам. Тому треба виховувати у своїй сім'ї хлоп-чиків як помічників: доручати їм мити підлогу, чисти-ти картоплю, прибирати квартиру, поливати квіти то-що. Особливе значення має закупівля продуктів. Хибною є точка зору тих батьків, котрі вважають, що до магазину мають ходити тільки жінки. Виховуючи хлопчиків, варто прищепити їм не лише суто чоловічі вміння та навички, а й переконувати, що допомога жінці в домашній повсякденній роботі аж ніяк не принижує їхню чоловічу гідність. Слід привчати поступа-тися місцем дівчинці, пропускати її вперед у дверях, підносити важку сумку. Хлопчики повинні розуміти, що дівчинка фізично слабша, морально чутливіша, вона майбутня мати і тому потребує бережливого, чуйного ставлення. Вони мають засвоїти, що справжній муж-чина той, у кого розвинуте почуття відповідальності, хто ніколи не зловживає перевагою в силі.

Дівчатка, звичайно, мають мити посуд, чистити килими, прибирати в кімнатах, купувати продукти тощо. Якщо дівчинка з власного бажання бере в ру-ки молоток, а не тільки займається "жіночими" спра-вами, то перешкоджати цьому не треба. І все ж таки передусім дівчинку варто привчати доглядати за ста-ренькою бабусею, молодшим братиком чи домашні-ми тваринами. Почуття гордості, гідності, жіночнос-ті можуть бути виховані тільки шляхом піклування про інших, у тому числі і про представників чолові-чої статі, через уміння співчувати, допомагати і сло-вом, і ділом. На випадок, коли відсутня чи хворіє ма-ти, донька повинна знати, що саме необхідно придбати з харчових продуктів, і доручити цю спра-ву комусь із членів сім'ї — мужчині.

Ефективність статевого виховання в умовах сім'ї значною мірою залежить від правильного вибору і використання методів виховання. Це, зокрема, — бе-сіда, розповідь на етичну тему, створення і пояснен-ня педагогічних ситуацій, сюжетно-рольова гра, пе-регляд і