Другий тип психічної статі, який умовно можна назвати "індиферентний" (у 19 % дітей від загальної опитуваних характеризувався тим, що по-зитивне ставлення до власної статевої належності супроводжувалось невизначеністю у описах чоловіка і жінки, середнім рівнем усвідомлення і розуміння гендерних особливостей, труднощами самовизначен-ня. Ці діти, демонструючи готовність до емоційного співпереживання та спільної діяльності з іншою стат-тю, водночас виявляють нерозуміння та агресивність у поведінці, мають нечіткі, розмиті погляди щодо внутрішньосімейних та внутрішньогрупових стосун-ків з точки зору належності до статі батьків і ровес-ників. Більшість таких дітей мають труднощі та кон-флікти в іграх як з представниками своєї, так і протилежної статі, демонструючи таким чином різну мі-ру емоційно-пізнавального ототожнення з представ-ником своєї статі. Можна також зазначити невизна-ченість цієї групи дітей до своєї майбутньої сімейної, соціальної ролі: "не знаю ще, ким буду" тощо.

У третю групу "андрогінні" (близько 27 %) були об'єднані діти, які "позитивно" сприймають власну та іншу статі, мають найменш стереотипізовані погля-ди. Зокрема, і дівчатка, і хлопчики, орієнтуючись на статевовідповідні якості, усвідомлювали обмеження своєю статевою роллю і висловлювали бажання мати як "чоловічі", так і "жіночі" якості. Наприклад, дів-чинка писала: "Хлопчики сильні і я хочу бути теж сильною", "Хлопчики мріють мати машину і я теж хочу навчитись водити машину", "я теж хочу змага-тись у шахи", "хочу попробувати себе у футболі", хлопчики: "я теж хочу пекти смачний торт", "хочу навчитись варити борщ" тощо. Діти цієї групи ідентифікувались як з образом тата, так і мами, діда, ба-бусі, ровесників, значущих інших людей — як своєї, так і іншої статі.

На відміну від хлопчиків і дівчаток першої групи, які виявляють стереотипні орієнтації лише на свою стать, ці діти показали розуміння поєднання традиційно чоловічих і жіночих позитивних якостей в одній людині, як-от: самостійність, впев-неність, сміливість і чуйність, турбота і тактовність, що є цінними і корисними рисами для особистостей двох статей, а не тільки для хлопчиків чи для дівча-ток. Це знайшло вияв у їхній поведінці та навчальній діяльності — саме вони демонстрували готовність до взаємодії, співробітництва, дружби з однолітками як своєї, так і протилежної статі, досягнення успіху, більше апелюючи до особистісних якостей людини "бути щедрою, чуйною, доброю, ввічливою". Посилення почуття власної гендерної ідентичності в ситуаціях взаємодії з представниками іншої статі супроводжувалося високим рівнем статевої самопрезентації та рефлексією власне андрогінних рис і якостей, що сприяло гнучкості їхньої поведінки, її дестереотипізації.

У процесі життя змінюються статево співвіднесені професії та приписи поведінки. Соціум звикає до та-ких статусних ролей, як жінка-політик, жінка-боксер, жінка-підприємець, жінка -капітан космічного екі-пажу. З набуттям нових слів чи їх нових значень змі-нюється і свідомість, розширюється діапазон образів чоловіка і жінки. Діти даної групи показали більш чітке усвідомлення перспектив своєї майбутньої сі-мейної, громадської і професійної ролі, незалежно від статевої належності (наприклад, дівчатка зазначали поряд із "жіночими" видами діяльності різноманітні- і нестереотипізовзні професії, як-от: банкіра, еко-номіста, перекладача, викладача, художника, інжене-ра, археолога, податківця, судді, музиканта тощо; хлопчики — фармацевта, вченого, програміста, перукаря, кухаря, лікаря, прокурора, вчителя, бізнесмена тощо).

Можна дійти висновку, що трансформація гендерних ролей у час сучасних демократичних змін сприяє розширенню діапазону соціальних ролей у дітей даного віку, поглиблює і збагачує їхні уявлен-ня про можливості самореалізації, незалежно від статевої належності. У молодшому шкільному віці виразно виявились орієнтації дітей як на зразки маскулінності та фемінності, так і на їх поєднання в по-ведінці і вияві особистісних властивостей, що вказує на гнучкість уявлень, міркувань про можливі гендер-ні відмінності за інтересами і захопленнями. На цій підставі можна говорити про те, що ранні форми гендерної ідентифікації визначають пізніші. Процес їх генералізації (розширення) формує мотиваційний план ідеалу гендерного Я. Такий процес формування гендерних орієнтацій, на відміну від наслідування зовнішніх взірців, є продуктивнішим щодо внутріш-нього змужніння, саморегуляції гендерної поведінки. Досить слушною є думка Л.С. Виготсько то про те, що в "структурі особистості підлітка немає нічого стійко-го, закінченого, нерухомого". [19, с. 61] Tому період молодшого шкільного віку Як переддень підліткового є доброю можливістю формування особистості, вільної від гендерних стереотипів.

Висновки

Аналіз статеворольових установок, переваг і дис-позицій дітей засвідчив, що після психокорекційної розвивальної роботи уявлення дітей про характерис-тики мужності – жіночості (особистісні якості, спра-ви, обов'язки, професії) виходять, не "відміняючи їх" за їхні межі. Діти визнавали, що жінки і чоловіки мо-жуть поєднувати різні якості та стилі поведінки, при цьому допустимим є відступ від традиційного змісту гендерних ролей (подібна гнучкість на етапі конста-тації спостерігалась тільки у небагатьох дівчаток і не була виявлена зовсім у хлопчиків). Вирішуючи зав-дання надання переваг у парах "чоловіче — жіноче", хлопчики, нарівні з дівчатками, вибирали для себе як традиційні (стереотипні), так і особистісні (альтерна-тивні) риси. Це виявлялося у спільній установці хлопчиків і дівчаток на досягнення успіху в різних видах діяльності, як предметно-інструментальній, так і емоційно-експресивній, у послабленні статевої сегрегації, зменшенні числа дітей "статевотипізованої" групи, збільшенні кількості дітей "андрогінної" групи. Досить показовою була взаємодія у спільних навчальних і рухливих іграх. Якісних змін набув ха-рактер вільного міжстатевого спілкування: "агресив-но-захисний" стиль взаємодії був витіснений "інтимно-особистісним" (подарунки, записки, вияв готовності допомогти тощо). В гендерних уявленнях молодших школярів відчувалося переборення дихо-томії "чоловіче