— жіноче" і народження нових, особистісних цінностей "справжній хлопчик", "справжня дівчинка". Діти доброзичливіше ставилися до проти-лежної статі, прагнули до співробітництва, що допо-магало актуалізації "чоловічих" рис у дівчаток і "жі-ночих" у хлопчиків та розвитку саморефлексії у набутті гендерної ідентичності.
Утвердження особистісно орієнтованої педагогі-ки набуває особливої актуальності для сучасних ген-дерних досліджень та інноваційних педагогічних технологій. Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків і дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою, можна дійти висновку, що вони базуються на заса-дах гендерного паритету, оскільки наголошують на тому, що:
Немає статевовідповідних видів людської ді-яльності. Освоєння будь-якого виду занять залежить від індивідуальних інтересів, здібностей, мотивації діяльності.
І чоловік, і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім'ї та вихованні дитини.
Хлопчики та дівчатка, чоловіки та жінки мають рівні можливості в оволодінні трудовими вміннями та навичками, професійними кар'єрами.
У вихованні дітей слід виходити з тези про рів-ні здібності, можливості статей та їхніх життєвих сце-наріїв на майбутнє. Майже всі професії дорослих, а також їхні кар'єри можуть здобуватися як дівчатами, так і хлопцями.
Недопустимо протиставляти дітей за статевою ознакою в різних сферах життєдіяльності, іграх, нав-чанні, планах на майбутнє тощо; хлопчики та дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.
Важливо розвивати вміння дітей протистояти стереотипам та статевотипізованим очікуванням: їх прийняття може обмежити особистісне життя.
Важливо підтримувати дружнє співіснування статей в гендерно нейтральному вихованні. Хлопчи-ки та дівчатка можуть бути друзями і поважати один одного. Дівчатка та хлопчики мають отримати рівне
виховання на базі однакових статевих ролей, вклю-чення в однакові види діяльності.
Щоб зробити життя дітей кращим, уникнути ста-тевої сегрегації, потрібно знайти способи, які допо-можуть дітям вийти за межі традиційних гендерних ролей та засвоїти все краще, що є в чоловічих і жі-ночих ролях. Тому необхідно заохочувати розвиток андрогінних рис, а не гендерних.
Проведене мною дослідження дало змогу зробити висновки:
а) у дітей молодшого шкільного віку вже сформо-вані такі особливості статевої самосвідомості, які цілком відповідають статеворольовій парадигмі суспільної свідомості, що характеризується дихотоміч-ним баченням "чоловічого" і "жіночого".
б) у передпідлітковому віці відбуваються перші спроби переосмислення особистісного досвіду, дити-на прагне знайти себе, визначити межі між собою і навколишнім світом. Тому молодший школяр шукає знаки в цілях розвитку власної ідентичності. Нові смисли та цінності, вироблені в суспільстві в системі традиційних та егалітарних координат у позначенні
характеристик статі, сприймаються дітьми в контек-сті очікуваної реакції з боку дорослих, ровесників, ЗМІ та активного творення самою дитиною здорової (андрогінної) гендерної ідентичності, яка виявляєть-ся у переборенні залежності від гендерних стереоти-пів та гнучкості поведінки.
в) як показало моє дослідження, з метою ство-рення сприятливих умов для ефективного й цілес-прямованого впливу на когнітивно-емоційну сферу
молодшого школяра, забезпечення успіху в навчаль-но-виховному процесі важливо здійснювати індивідуальний підхід до учнів, неупереджено ставитись до дівчаток та хлопчиків, не нав'язувати традиційні ген-дерні стереотипи. Основним завданням вчителя по-чаткових класів має бути, на мою думку, забезпе-чення рівності у розвитку дітей обох статей, сприяння участі кожної дитини у всіх видах діяль-ності, необхідних для фізичного, пізнавального, емо-ційного і соціального зростання. Потрібно звільнити
дітей від хибних обмежень, стереотипних визначень гендерних ролей, щоб жоден з аспектів розвитку не був закритий перед дитиною лише через її належ-ність до певної статі. Здорова (андрогінга) гендерна
ідентичність можлива у суспільстві, яке не створює пастки у формі маскулінності — фемінності, в якому немає пут статевотипізованих обмежень, де кожен може оцінювати себе категоріями "людина", " особистість", а не "стать".
Список використаної літератури
Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отно-
шения в детской группе // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 70-78.
Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых
стереотипов // Вопросы психологии. – 1987. – № 2. – С. 152-158.
Адашинская Г.А. Различия в восприятии боли мужчинами и женщинами/ Г.А.Адашинская, Е.Е.Мецзеров, С.Н.Ениколопов// Психологический журнал. – М: РАН "Наука", 2007. – 6. – С.82-91.
Алешина Ю.Е. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины //
Вопросы психологии. – 1991. – № 4. – С. 74-82.
Бендас Т.В. Введение в гендерную психологию // Гендерная психология [Текст]: учеб. пособ. – СПб.: Питер, 2006. – С.9-59.
Бендас Т.В. Гендерная психология [Текст]: учеб. пособ. – СПб.: Питер, 2006. – 431 с .– (Учебное пособие.). – ІSВК 5-94723-369-Х: 38,33.
Берн Ш. Гендерная психология. – СПб, 2001. – 456 с.
Вчинок: Філософсько-психологічні студії /За заг. ред. В.О.Татенка. - К.: Либідь, 2006. – С.92 – 116.
Генетические проблемы социальной психологии: Сб. статей / Под
ред. Я.А.Коломенского, М.И.Лисиной. – Мн.: Изд-во "Университетское",
1985.– 208 с.
Говорун Т.В. Гендерна психологія у суб"єктно-вчинковому вимірі// Людина.Субґект.
Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психоло-гія. Навч. посібник. — К.: Вид. центр "Академія", 2004. – 308 с.
Г. Остер « Шкідливі поради» ( книжка для неслухняних дітей та їхніх батьків). – К.: Школа, 2002.
Ениколонов С.Д., Дворянчиков Н.В. Концепции и перспективы ис-следования пола // Психологический журнал. – Т. 22. – 2001. – № 3. – С.101-111.
Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Мальчики и девочки – два разных ми-ра. – М., 1998.
Элиум Д., Элиум Дж. Воспитание дочери. – СПб.: Питер Пресс,1996.-288 с.
Іванченко С. Багатовимірна модель гендера// Соціальна психологія. - К.: Дексі-принт, 2007. – 4.– С. 157-174.
Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей: Медико-
психологи-ческие аспекты: Изд. 2-е, перераб. и доп. – Л.: Медицина, 1988.–160 с.
Каган В.Е. Воспитателю о сексологии.– М: Педагогика, 1991. – 256 с.
Кікінежді О.М. Початкова школа // Чи підвладна психологія