От чому варто вже сьогодні, поки дитина маленька, подбати про її повноцінне, відповідне кожному віковому етапу, становлення особистості. Щоб конкретизувати та поглибити знання педагогів про дітей раннього віку, на-ведемо схему-орієнтир вікових змін, що відбуваються в особистісному становленні малюків протягом перших трьох років життя. Вона допоможе уточнити не лише основні параметри, важливі для особистісного зростан-ня малюка, а й індикатори кожного.

Прояви особистості залежно від віку дитини

Перший рік життя

Протягом 30-50 хвилин може зайняти себе самостій-но. За власним бажанням відмовляється від перебуван-ня на руках. Стає все наполегливішою та допитливішою, обстежує, досліджує простір навколо себе. Прагне до-сягти мети; плаче, якщо щось не виходить. Із власної ініціативи наслідує рухи та дії рідних дорослих. Починає самостійно їсти, вдягати окремі деталі одягу. Виконує разом з дорослим елементарні дії з предметами. Спо-стерігає за реакціями батьків на свою поведінку. Відгу-кається на власне ім'я. Радіє своєму зображенню в дзер-калі. Розрізняє поняття "можна"" — "не можна", "хороший"— "поганий". Охоче спілкується з приємни-ми людьми, уникає спілкування з неприємними.

Другий рік життя

Впізнає себе у дзеркалі. Радіє досягненню позитив-них результатів. Відтворює дії дорослих в іграх. Виконує різні вимоги (подає, приносить, показує, жаліє, ро-бить рукою "до побачення" тощо). Придивляється до незнайомих людей, виявляє інтерес до однолітків, три-валий час спостерігає за ними. Починає застосовувати в спілкуванні мову. Виконує прості гігієнічні (намагається не забруднитися, користується носовичком) та моральні правила (поводиться привітно, ділиться з іншими тощо). Радісно реагує на пестливі звернення. Знає, чого мож-на чекати від мами й тата в тому чи іншому випадку. За власним бажанням обирає об'єкт для наслідування. Знає свою статеву приналежність Дедалі виразнішими ста-ють уподобання та прихильності. Говорячи про себе, називає себе на ім'я.

Третій рік життя

Слухняність стає свідомішою. Впевнена у своїх мож-ливостях. Намагається стримати агресивні прояви. Орієн-тується на моральні правила й соціально схвалювані нор-ми. Виявляє дослідницьку активність. Ставить запитання. Знає, що люди різняться між собою зростом, вагою, стат-тю, віком. Має уявлення про особливості поведінки чо-ловіків і жінок. Говорячи про себе, використовує займен-ник "Я". Диференціює "я", "ти", "ми", "моє", "твоє", "наше". Відстоює незалежність ("Я сам!"). Демонструє іншим свої вміння. Переживає успіх - неуспіх. Не пого-джується з поганою думкою про себе. Домагається ви-знання своїх досягнень. Її можна умовити відмовитися від чогось. Орієнтується у настроях рідних дорослих. Впізнає себе на фотографіях та у фільмі. Робить спроби самостійно щось вибрати, прийняти певне рішення. Зве-ртається до приємних дорослих та однолітків. Чинить опір кривдникові [7,4].

Результатом повноцінного розвитку особистості є її життєва компетентність. Ком-петентною називають дитину, яка в різних життєвих си-туаціях поводиться розумно, відповідно до вимог життя щодо обізнаності, вмілості, вправності, досвідченості, які не суперечать власній природі, здоров'ю. Чи доцільно оперувати поняттям "компетентність", якщо йдеться про маленьку дитину? Так, маємо на увазі бажану й відповідну вікові міру, здатність малюка діяти впевнено, почуватися спроможним ефективно взаємодіяти з природним, предметним та соціальним оточенням. Компетентна три-річна дитина діє винахідливо, розумно, конструктивно застосовує власний досвід та допо-могу дорослого.

Визначаючи міру компетентності дитини раннього віку, важливо об'єктивно оцінювати прояви її поведінки в різ-них сферах життя та умовах діяльності, усвідомлювати, що "нормою" розвитку є не середньостатистичні для її віку показники, а ті кращі, які ймовірні для неї за найсприятливіших умов. Варто говорити про норму роз-витку кожної окремої дитини в межах її індивідуальної історії життя, порівнювати її вчорашні досягнення з сьогоднішніми та ймовірними завтрашніми.

Щоб дитина раннього віку формувалася як особис-тість, варто: підтримувати в неї оптимістичне, радісне самопочуття, гарний настрій; надавати можливість діяти самостійно приймати прості рішення; вправляти в умінні давати елементарну самооцінку; не поспішати на кож-ному кроці оцінювати її дії, привчаючи очікувати схва-лення й заохочення; поважати не лише за її успіхи, а й невздачі (в них гартується воля дитини, вона навчається знаходити свої помилки та виправляти їх); розвивати пі-знавальний інтерес (уміння ставити запитання, цікави-тися новим, не боятися незнайомого, радіти відкриттям); підтримувати бажання протягом певного часу бути насамоті; висловлювати віру в можливості дитини, розвивати впевненість у собі; поважати її вибори, виховувати інте-рес та повагу до інших людей, формувати вміння бути приємною.

1.3 Формування самосвідомості в дошкільному віці.

Формування самосвідомості дітей дошкільного віку стає ключовим. Адже знання про те, як діти завдяки своїм пізнавальним можли-востям поступово усвідомлюють власні фізичні і розумові здібності, свої вчинки і дії, своє ставлення до інших людей та до самих себе, лежить в основі педагогічного управління всім комплексом виховної та навчальної роботи в дошкільному закладі.

Як зазначають дослідники у га-лузі проблеми самосвідомості, пізнаючи себе, дитина проходить ті ж самі етапи, що й при пізнанні зовнішнього світу. Це самопізнання починається з елементарних відчуттів (самовідчуттів), які відображають внутрішні органічні стани ди-тини, процес створення нею уявлення про себе і завершується думкою про себе. Проте характер самопізнан-ня