Щоб запобігти таким небажаним тенденціям, психоло-ги радять розглядати виховання не як однобічну спрямо-ваність впливів, а як двосторонній процес, де дитина — не лише об'єкт цих впливів, а й активний учасник, суб'єкт виховання. Це можливо, коли стосунки між дорослими і дітьми в родині будуються на засадах особистісної рів-ності, довіри, взаєморозуміння, визнання права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях. Навіть коли йдеться про дошкільника, треба пам'ятати: перед вами не просто маленький хлопчик чи дівчинка, а особистість з унікальним внутрішнім світом, з тільки їй при-таманними індивідуальними відмінностями. Знання та вра-хування цих відмінностей — неодмінна складова успішно-го виховання. Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Дуже часто син чи донька в непрямій формі сигналізують дорослим про їхні ж помилки та упущення. Здатність почути, зрозуміти дитину — своєрідний місток між вихователями і вихованцями.

Проблема готовності до школи стає однією з найскладні-ших у роботі вихователів та практичних психологів. Виховання психологічно гра-мотних людей, які вміють вивчати самих себе, розвивати свою особистість, слід розпочинати якнай-швидше. Вивчаючи себе, свій внутрішній світ, дитина одночасно стає об'єктом і суб'єктом пізнан-ня, що створює унікальну ситуацію навчання. У зв'язку з цим виникла необхідність посилити роботу психологічної та соціальної го-товності дитини до школи. І допомогти в цьому може «Психологічна абетка для малюків», автори М. Довгань, Д. Романовська (див. додатки). А спостерігаючи розвиток самосвідомості дошкільника, результати спостереження педагоги і психологи можуть фіксувати у схемі психологічної характеристики дитини (див. додатки).

Основне призначення сучасних батьків і педагогів — забезпечити дитині право зростати свідомою, діяльною, самобутньою з розвиненою самосвідомістю. Розвиток свідомості (самосвідомості), дитячих видів діяльності й творчої активності мають стати основними лініями виховання дитини раннього віку як суб'єкта жит-тєдіяльності та особистості. Важливо, щоб сенс дошкільної освіти XXI століття полягав у формуванні базису особистісної культури кожної конкретної дитини з її індивідуальними особливостями, біографією, досвідом, а не був спрямований лише на масову соціалізацію дитячих груп.

Висновки.

Виховання психологічно гра-мотних людей, які вміють вивчати самих себе, розвивати свою осо-бистість, слід розпочинати якнай-швидше. Вивчаючи себе, свій внутрішній світ, дитина одночасно стає об'єктом і суб'єктом пізнання, що створює унікальну ситуацію навчання. Вихователям, практичним психологам варто приділити увагу формуванню позитивної «Я-концепції». Основними-складови-ми „Я-концепції” є:*

образ „Я” (система знань про себе — свої якості, чесноти та вади, здібності тощо);*

самооцінювання (позитивне ставлення до себе, усвідомлення своєї значущості і для інших);*

саморегуляція (уміння кон-тролювати й регулювати власну поведінку, здатність суб'єктивно ставитися до зовнішніх впливів).

На час вступу до школи кож-на дитина повинна орієнтуватись у своєму фізичному та соціально-му «Я», що є продуктом самосвідо-мості особистості, результатом вражень про себе. Оцінюючи су-дження рідних і близьких людей, індивідуальний досвід самостійної діяльності визначається характером ставлення дитини до себе.

Важливу роль у морально-пси-хологічній підготовці до школи відіграє сім'я. Саме тут дитина вперше пізнає моральні цінності, вироблені людством. Спочатку діти цінують у собі все те, за то їх хвалять рідні. На цій основі й формується потреба в самоповазі, виникає бажання стати кращим.

Отже, процес оцінювання до-рослим дитини передбачає усві-домлення ним своєї відповідаль-ності за її особистісне зростання.

Невід'ємною складовою ста-новлення самосвідомості як осо-бистості дошкільнят є самопізнан-ня. За сприятливих умов кожна дитина прагне пізнати своє «Я»:*

матеріальне (власний орга-нізм, власне тіло);*

духовне і душевне (свої по-чуття, думки, бажання);*

соціальне (себе як члена гру-пи, частину людської спільноти).

Процес пізнання варто органі-зовувати в наступних напрямах:

Перший напрям — ознайомлен-ня дошкільнят зі своїм фізичним «Я». Його основні аспекти:

1. Сформувати в дитини за-гальні уявлення про своє тіло.

2. Розвинути рухову активність, виробити вміння оцінити свою вправність; виховати здатність відчувати насолоду від здорового тіла, його легкості, рухливості.

3. Навчити навичок адекватної поведінки дитини, ознайомити із засобами самозбереження й само-допомоги.

Другий напрям — розвиток са-мосвідомості дитини, ознайомлен-ня з поняттям «Мій внутрішній світ». Формування психологічно-го «Я» передбачає вирішення та-ких завдань:

1. Дати дитині загальне уявлен-ня про її свідомість (думки, пере-живання, прагнення, мрій, бажан-ня, стани, волю).

2. Забезпечити найпростішою інформацією про самосвідомість та її розвиток.

Отже, дошкільня може і має міркувати не лише про те, що його оточує, а й про власні думки, уміти будувати найпростіші умовиводи, послідовно формувати судження.

Третій напрям освітньо-вихов-ної роботи — розвиток самосвідо-мості дитини, тісно пов'язаний з розвитком соціального «Я». Його основні аспекти:

1. Допомагати дитині визначи-ти свій статус у колі однолітків, навчити її налагоджувати з ними контакти.

2. Виховувати здатність правиль-но оцінювати свої життєві емоції та імпульсивну поведінку, деструк-тивні дії, руйнівну активність.

Живучи у складному, супереч-ливому світі, маленька істота ося-гає свою залежність від нього, виз-начає у ньому своє місце.